Постанова № 36082255, 11.12.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа № 918/1219/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.13 р.

у справі № 918/1219/13 (суддя Войтюк В.Р. )

позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

відповідач Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

про стягнення в сумі 541 996 грн. 20 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Данилевський О.М. , представник, довіреність в справі

відповідача - Янкевич Л.Д., представник, довіреність в справі

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 07 жовтня 2013 року у справі № 918/1219/13 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" про стягнення заборгованості в сумі 541 996 грн. 20 коп. задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" 45 000 грн. 00 коп. пені, 85 856 грн. 84 коп.- три проценти річних, 10 329 грн. 90 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов та застосовуючи положення ст.230, 232, Господарського кодексу України, ст.11, ч.2 ст. 251, 253, ч.1 ст. 255, 259, 509, 530, 549, 550, 552, 599, 612, ч.2 ст. 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд вказав, що вартість отриманого природного газу відповідачем сплачувалась з порушенням строків, встановлених умовами Договору № 84/05-Н від 30.03.12 р., а відтак є підстави для стягнення пені та 3% річних.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки та частково відмовляючи в позові, місцевий господарський суд вказав, що з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України, як- то повне погашення боргу, незначну прострочку в оплаті, надмірно велику суму нарахованої пені та вплив сплати штрафу на безперебійну та безаварійну роботу систем газопостачання, наявність заборгованості споживачів за поставлений природний газ.

Не погодившись з постановленим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення господарського суду в частині відмови у стягненні 406 497,20 грн. пені прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи .

Зокрема, на думку скаржника ,виняткові обставини для зменшення розміру пені у відповідача відсутні, а тому суд не мав права зменшувати її розмір.

Головною підставою зменшення розміру штрафу відповідач вказує тяжкий фінансовий стан.Натомість, відповідно до ст. 617 ЦК України, Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань.

Разом з цим, скаржник зазначає, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов'язання - пеню, що передбачена пунктом договору 7.2., та вже заздалегідь визначили розмір неустойки за неналежне виконання зобов'язання, а тому вважає, що суд неправомірно самостійно визначив розмір пені.

Вказує, що оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, чим порушив умови Договору від 30.03.12 № 84/05-Н , Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" правомірно нарахувала пеню у розмірі 451 663,50 грн.

Крім того, при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені суд повинен був виходити з інтересів обох сторін, а не лише відповідача.

Зауважує, що внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ Позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" втрат є стягнення з боржників штрафу у розмірі ,передбаченому умовами Договорів.

Також, скаржник зазначає, що зменшення судом розміру пені спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє відповідачу і в подальшому безкарно порушувати договірні умови.

Просив скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.13 у справі № 918/1219/13 в частині зменшення пені. В оскарженій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Рівнегаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 406 497,20 грн. пені, у стягненні яких було відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду просить залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим,прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням судової практики, яка склалась при розгляді аналогічної категорії спорів.

Вказує, що за наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 551 ЦК України, частиною першою статті 233 ГК України, розмір пені, штрафних санкцій , які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду.

Зазначає, що причиною невиконання грошового зобов'язання перед позивачем є несвоєчасна оплата наданих послуг з газопостачання населенням, яке є кінцевими споживачами газу , а також збитковість господарської діяльності ПАТ "Рівнегаз" у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлений газ. Розрахунки проводяться з застосуванням алгоритму розподілу коштів , які надійшли на рахунок зі спеціальним режимом використання.

Вказує, що НАК "Нафтогаз України" , заперечуючи проти зменшення розміру пені ,не дає підтверджень понесення іншими особами збитків, внаслідок порушення ПАТ "Рівнегаз" свого зобов'язання з оплати поставленого-отриманого газу за договором № 84/05-Н та понесення самим скаржником значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати газу саме за цим договором.

Повне погашення боргу, незначне прострочення в оплаті, надмірно велика сума нарахованої пені, вплив сплати штрафних санкцій на безперебійну та безаварійну роботу систем газопостачання, наявність заборгованості споживачів за поставлений природний газ є підставами для зменшення розміру пені та штрафу на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України.

Вважає, що судом першої інстанції було зменшено пеню правомірно.

Просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.2013 року у справі № 918/1219/13 без змін, а апеляційну скаргу НАК "Нафтогаз України" без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній. Вказав, що відповідач не підтвердив наявність у нього виняткових обставин для зменшення пені. Просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.13р. у справі № 918/1219/13 в частині зменшення пені. В оскарженій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Рівнегаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 406 497,20 грн. пені, у стягненні яких було відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві. Просив залишити рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.2013 року у справі № 918/1219/13 без змін, а апеляційну скаргу НАК "Нафтогаз України" без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення , судова колегія вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічне акціонерне товариство "Рівнегаз" (покупець) уклали договір № 84/05-Н на купівлю-продаж природного газу (а.с.24-31).

За змістом п.1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню (п.1.2. договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов договору позивач передав протягом березня 2012 року - грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 254 866,965 тис. куб. м. на загальну суму 113 606 141 грн. 03 коп., що підтверджуються підписаними сторонами актами приймання - передачі природного газу від 30 червня 2012 року на суму 20 987 758 грн. 13 коп., від 30 квітня 2012 року на суму 12 809 833 грн. 91 коп., від 31 травня 2012 року на суму 4 093 576 грн. 76 коп., від 30 червня 2012 року на суму 3 551 985 грн. 61 коп., від 31 липня 2012 року на суму 3 507 152 грн. 24 коп., від 31 серпня 2012 року на суму 3 770 124 грн. 30 коп., від 30 вересня 2012 року на суму 4 500 953 грн. 14 коп., від 31 жовтня 2012 року на суму 11 324 740 грн. 72 коп., від 30 листопада 2012 року на суму 18 026 756 грн. 27 коп., від 31 грудня 2012 року на суму 31 033 259 грн. 95 коп. (а.с.32-41).

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2. договору.

У п.6.2. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 30-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено місцевим господарським судом та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, відповідач на момент подачі позову здійснив повний розрахунок за одержаний від позивача природний газ, що не заперечують сторони.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, оскільки сплачував вартість природного газу з порушенням строків, встановлених умовами п.6.2 договору.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивач звернувся до суду про стягнення на його користь з відповідача заборгованості в сумі 541 996,20 грн., де з них 451 663,50 грн. - пені та 90 332,70 грн. - 3% річних.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором, оплатив поставлений природний газ з порушенням строку оплати, який встановлений п. 6.2 договору, що не заперечується відповідачем.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством України.

У п.7.2. договору зазначено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 цього договору відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи доведеність факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивачем правомірно нараховано пеню.

Однак, розрахунок пені є арифметично неправильним.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду.

Отже, з урахуванням викладеного, судова колегія ,перевіривши розрахунок пені, зроблений судом першої інстанції, згідно якого розмір пені становить 430 634 грн. 29 коп., вважає його правильним.

За приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі №07/238-10).

Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних, зроблений судом першої інстанції, згідно якого розмір 3% річних становить 85 856 грн. 84 коп., вважає його правильним.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2013 року, представником відповідача подано доповнення до відзиву на позов, в якому останній, в порядку статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України, просив зменшити розмір нарахованої пені на 90% (а.с.124-125).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення пені на 90% з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, ПАТ "Рівнегаз" виконало свої зобов'язання по договору № 84/05-Н в повному обсязі, сплативши повністю вартість поставленого природного газу. Порушення строків оплати відповідачем були незначними, що свідчить про добросовісне відношення ПАТ "Рівнегаз" до виконання своїх договірних зобов'язань та ,зокрема, оплата залежала від проведення оплати кінцевими споживачами, яким проводилась поставка природного газу відповідно до умов договору.

Постачання природного газу здійснюється населенню, а населення за поставлений природний газ проводить оплату на рахунок зі спеціальним режимом використання. Перерахування коштів з даного рахунку проводиться з врахуванням Алгоритму розподілу коштів затвердженого постановою НКРЕ.

Крім того, відповідно до Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію" № 554-6 від 20.02.2003 року, населення, як кінцевий споживач, має право реструктуризовувати заборгованість строком до 60 місяців. Саме ця обставина, що мешканці (кінцеві споживачі) сплачують за поставлений газ впродовж року і мають реструктуризацію заборгованості, впливає на обов'язок відповідача виконувати свої договірні зобов'язання перед позивачем. Населенню реструктуризовано понад 362,00 тис. грн.

Затримка в оплаті не завдала позивачу та іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів і такі докази суду не надані, а тому розмір нарахованих санкцій є непропорційно великим.

Крім того, несвоєчасне виконання свого обов'язку ПАТ "Рівнегаз" по оплаті за природний газ прямо пов'язане з затримкою у розрахунках ПАТ "НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Рівнегаз" по Договору на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) №14/2294/12 від 10.04.2012р., та № 14/3143/12 від 10.05.2012 р., адже за рахунок даних коштів здійснювалось в основному погашення заборгованості по договору № 84/05-Н на купівлю-продаж природного газу від 30.03.2012р.

Разом з тим, ПАТ "Рівнегаз" 28.11.2005р. внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

ПАТ "Рівнегаз" здійснює діяльність по розподіленню газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, технічне обслуговування газових мереж, виконання робіт по ремонту об'єктів систем газопостачання та газифікації, має відповідну ліцензію на вказану діяльність на території Рівненської області, а отже постачання (розподілення). природного газу на території Рівненської області на даний час безпосередньо залежить від господарської діяльності ПАТ "Рівнегаз".

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що стягнення надмірно великої суми пені, яка нарахована позивачем, зокрема в основному за один - два дні прострочки паралізує роботу підприємства, якраз перед початком опалювального періоду, що в свою чергу вплине на безперебійне та безаварійне надання послуг з газопостачання, утримання газових мереж, споруд на них, систем газопостачання та газифікації в належному стані.

А тому доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судом першої інстанцій розміру пені, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки місцевим господарським судом при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу в даному випадку.

Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу, що дана позиція підтверджується і постановами Вищого господарського суду при розгляді аналогічної категорії справ від 18.04.13р. у справі №5023/4808/12, від 29.08.13р. у справі№916/25/13-г, від 11.07.13р. у справі №924/136/13-г, від 25.07.13р. у справі №924/34/13-г, від 01.08.13р. у справі №906/178/13-г, які наявні в матеріалах справи (а.с. 196-210).

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 45 000 грн. 00 коп. та 85 856 грн. 84 коп.- три проценти річних у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов договору .

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 07 жовтня 2013 року у справі № 918/1219/13.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 07 жовтня 2013 року у справі №918/1219/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.