Рішення № 36082182, 16.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/13007/13 16.12.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гепард"до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" стягнення суми попередньої оплати за непоставлені нафтопродукти у розмірі 1 200 000,00 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Ісаєнко К.Ю. - представник за довіреністю;

від відповідача: Бачинська А.Ю. - представник за дов.

Рішення прийняте 16.12.2013 у зв'язку з оголошенням перерви 09.12.2013 на 16.12.2013.

У судовому засіданні 16.12.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" про стягнення суми попередньої оплати за непоставлені нафтопродукти у розмірі 1 200 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач здійснив попередню оплату за нафтопродукти на підставі виставленого відповідачем рахунків-фактур, що підтверджується наданими платіжними дорученнями №704 від 01.07.2013, №705 від 01.07.2013, №706 від 01.07.2013, однак відповідач не виконав свої зобовязання за договором поставки №1/05/К від 25.01.2006 та не поставив нафтопродукти та не повернув попередню оплату позивачу, незважаючи на вимоги позивача, що стало підставою для стягнення попередньої оплати за непоставлені нафтопродукти, що втратили для позивача інтерес.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2013 порушено провадження у справі №910/13007/13, розгляд справи призначений на 12.08.2013.

В судовому засіданні 12.08.2013 оголошено перерву на 28.08.2013, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2013 на підставі ст.ст.69, 77 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 23.09.2013.

У зв'язку з перебуванням судду Літвінової М.Є. у відпустці, розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 23.09.2013 справа № 910/13007/13 передана на розгляд судді Мельнику В.І.

Ухвалою від 23.09.2013 суддя Мельник В.І. прийняв справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 11.11.2013.

У зв'язку з виходом судді Літвінової М.Є. з відпустки, розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 10.10.2013 справа № 910/13007/13 передана на розгляд судді Літвінової М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2013 справа № 910//13 прийнята суддею Літвіновою М.Є. до свого провадження, розгляд справи призначений на 11.11.2013.

В судовому засіданні 11.11.2013 оголошено перерву на 27.11.2013, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти позову, та зазначив, що з договору поставки вбачається, що в ньому не встановлений строк дії, а умова про дію договору до проведення кінцевих розрахунків сторін не може розглядатись як установлення строку дії поставки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 Цивільного кодексу України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годами. Умов про автоматичну пролонгацію договір не містить, тому договір поставки вважається укладеним на 1 рік. Договір купівлі-продажу укладено 25.01.2006, на момент перерахування ТОВ «Форт-ойл» коштів в сумі 1 200 000,00 грн., договір не діяв та не створював обов»язків для жодної із сторін. Рахунки-фактури №РУ-1847 від 01.07.2011, №РУ-1846 від 01.07.2011, №РУ-1845 від 01.07.2011 та платіжні доручення, на які посилається позивач, не містить посилання на правочин, на виконання якого вони підписані.

Таким чином, рахунки-фактури не можуть бути належними та допустимими доказами, що підтверджують перерахування ТОВ «Форт-ойл» сум попередньої оплати за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №1/05/К від 25.01.2006.

Відповідач також зазначив, що протоколи узгодження цін та/або специфікації, оформлені у вигляді додатків до договору, з моменту підписання яких починає обчислюватися строк виконання відповідачем обовязків по договору, сторонами підписані не були.

Відтак, строк виконання відачем зобовязань за договором поставки не настав. Оскільки порушення строку поставки місця не мало, підстави для застосування ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України відсутні. Ні місце відправлення, ні місце призначення товару договором поставки не визначено, а додаткові угоди (протоколи узгодження/специфікації), як вже зазначалось, не підписувались, що унеможливлює саму поставку, та спростовує твердження позивача, що умови поставки були погоджені шляхом виставлення та оплати рахунків-фактур.

Ухвалою від 27.11.2013, на підставі ст.ст. 25, 77, Господарського процесуального кодексу України, замінено ТОВ "Форт-ойл" на його правонаступника - ТОВ "Гепард", розгляд справи відкладено на 09.12.2013.

В судовому засіданні 09.12.2013 оголошено перерву на 16.12.2013, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

16.12.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові заперечення щодо відсутності належних доказів направлення вимоги про повернення попередньої оплати.

В судовому засіданні 16.12.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.01.2006 між ТОВ "Форт-ойл" (покупець за договором) та ТОВ "Росукренерго" (продавець за договором) був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів №1/05/К (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1), продавець поставляє, а покупець приймає і оплачує на умовах договру нафтопродукти (далі - товар), асортимент, станція відправки, кількість і ціна якого зазначена в протоколах узгодження цін та/або специфікаціях, оформлених у виді додатків до Договору, що є невідємною частиною Договору.

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір купівлі-продажу є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Відповідно до п. 2.3 Договору, поставка товару здійснюється ж/д транспорттом продавця, на умовах оплати перевозки до станції призначення покупця.

Відповідно до п. 3.1 Договору, після підписання протоколу узгодження цін та/або специфікації, яка визначає асортимент, кількість та ціну товару, оформлених у вигляді пропозиції до Договору, що є його невідємною частиною, покупець здійснює предоплату 100% на рахунок продавця, якщо інше не передбачене в додатках.

Датой повної оплати вартості товару покупцем являється дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 3.2).

Відповідно до п. 6.1 Договору, він вступає в силу з моменту його підписання і припиняє дію після проведення повних розрахунків сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Спір виник внаслідок непоставки нафтопродуктів та не повернення попередньої оплати позивачу за його вимогами надісланими на адресу відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

На виконання умов Договору (п. 3.1) позивач, на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур №РУ-1845 від 01.07.2011, № РУ-1846 від 01.07.2011, №РУ-1847 від 01.07.2011, здійснив попередню оплату за нафтопродукти, що підтверджується платіжними дорученнями №704 від 01.07.2011 на суму 500 000,00 грн., платіжними дорученнями № 705 від 01.07.2011 на суму 500 000,00 грн., платіжним дорученням № 706 від 01.07.2011 на суму 200 000,00 грн., всього - 1 200 000,00 грн. та податковими накладними №2433, №2434, №2435 від 01.07.2011., які долучені до матеріалів справи.

Заперечення відповідача щодо того, що рахунки-фактури та платіжні доручення не містять посилання на договір купівлі-продажу від 25.01.2006, тому не можуть бути допустимими доказами, що підтверджують перерахування ТОВ "Форт-ойл" попередньої оплати за цим договором, спростовуються наступним.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Форт-ойл" та ТОВ "Росукренерго" було укладено чотири договори поставки нафтопродуктів: договір поставки №138-2010 від 01.12.2010, відповідно до якого позивач виступає продавцем, а відповідач - покупцем нафтопродуктів; договір поставки №9/2005 від 24.03.2005, в якому позивач виступає продавцем, а відповідач виступає покпцем нафтопродуктів; договір поставки №19-Б/06 від 03.05.2006, в якому позивач виступає покупцем, а відповідач-продавцем нафтопродуктів; договір поставки №1/05/К від 25.01.2006, в якому позивач виступає покупцем, а відповідач - виступає продавцем нафтопродуктів.

Згідно пояснень позивача, заборгованість за договорами поставки №138-2010 від 01.12.2010, №9-2005 від 24.03.2005, №19-Б/06 від 03.05.2006 відсутня.

Тому відсутні підстави вважати, що вказані рахунки-фактури виставлені відповідачем для здійснення попередньої оплати не за Договором купівлі-продажу №1/05/К від 25.01.2006.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами укладеного договору сторони встановили, що оплата здійснюється на умовах 100% передплати.

Як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, протокол узгодження цін та/або специфікація, які визначають станцію відправки, асортимент, кількість, ціну та умови оплати товару офомлених у вигляді додатків до договору, що є невідємною частиною Договору, сторонами не були підписані, однак, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, що відповідач виставив позивачу для здійснення попередньої оплати рахунки-фактури, на підставі яких останній перерахував на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 1 200 000,00 грн., отже, сторони своїми діями добровільно змінили порядок оплати та поставки, враховуючи, що укладений сторонами договір купівлі-продажу нафтопродуктів не передбачає строків поставки товару, в разі проведення попередньої оплати на підставі виставлених рахунків-фактур.

Тобто, відповідач виставив позивачу рахунки-фактури та запропонував позивачу асортимент, кількість та ціну товару, а позивач погодив запропоновані істотні умови договору поставки шляхом їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати ( ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).

Судами встановлено, що сума переплати за поставлений товар за договором складає 1 200 000,00 грн., які були перераховані в якості передоплати.

З пояснень позивача вбачається, що 27.03.2013, 21.05.2013, 18.06.2013 за допомогою електронної пошти, направлено пропозиції №231, №236, №241 з вимогою повернути суму попередньої оплати, що залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Окрім того слід зазначити, що в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Повторна вимога №200/01 від 18.10.2012 про повернення коштів у розмірі 1 200 000,00 грн., отримана відповідачем 24.10.2012, що підтверджується підписом уповноваженої особи ТОВ "Росукренерго" на повідомленні про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Вимога залишена без відповіді та задоволення.

Заперечення відповідача щодо ненадання позивачем належних доказів направлення вказаної вимоги на адресу відповідача - касового чеку, розрахункового документу, з посиланням на п.п. 2, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 та на норми Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визнаються судом необґрунтованими з наступних підстав.

Так пункт 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (Правила) визначає, що адресат - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім'я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці;

рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "М", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Відповідно до п. 90 Правил, адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку.

Окрім того, слід зазначити, що частина 4 ст.6 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що претензія надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

З повідомлення про вручення поштового відправлення поданому 22.10.2012 вбачається, що рекомендований лист отриманий представником ТОВ "РосУкрЕнерго" Волошко (за довіреністю), що спростовує твердження відповідача про відсутність доказів вручення зазначеного листа та не настання строку виконання зобов'язання у відповідача з повернення суми попередньої оплати за Договором.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в порядку ст.530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги повернути попередню оплату.

09.09.2013 позивач направив відповідачу акти звірки розрахунків за договорами поставки, які укладені між сторонами, з метою наявності або відсутності взаємних заборгованостей. Акти звірки розрахунків залишені відповідачем без підпису.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Також судами встановлено, що доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань з поставки товару на суму 1 200 000,00 грн. чи повернення попередньої оплати, відповідачем не надано та належними доказами не підтверджено.

07.11.2013 між ТОВ "Форт-ойл" (первісний кредитор за договором) та ТОВ "Гепард" (новий кредитор за договором) був укладений договір відступлення права вимоги №13/11-01, за умовами якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредитору по Договору №01/05/К купівлі-продажу нафтопродуктів від 25.01.2006, укладеному між первісним кредитором та ТОВ "Росукренерго".

За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника повернення попередньої оплати в розмірі 1 200 000,00 грн. здійсненої первісним кредитором по договору №1/05/К від 25.01.2006 за нафтопродукти, які непоставлені боржником.

Право вимоги, що відступається новому кредитору, засвідчується договором №1/05/К купівлі-продажу нафтопродуктів від 25.01.2006, рахунками-фактурами №РУ-1845, №РУ-1846, №РУ-1847 від 01.07.2011, платіжними дорученнями №704, №705, №706 від 01.07.2011, податковими накладними №2433, №2434, №2435 від 01.07.2011.

Акт приймання-передачі від 07.11.2013 свідчать про виконання п. 5 Договору відступлення права вимоги від 07.11.2013." Росукренерго" про відступку права вимоги по договору №1/05/К від 25.01.2006, про що свідчить лист №257 від 08.11.2013. Опис вкладення від 09.11.2013 та фіскальний чек №8482, додані як доказ направлення вказаного листа та копія договору №13/11-01 від 07.11.2013 на адресу відповідача.

Згідно угоди від 18.11.2013 про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Форт-ойл" та ТОВ "Гепард", зобов»язання за договором відступлення права вимоги №13/11-01 від 07.11.2013 припиняються у повному обсязі, що також підтверджується актом звіряння розрахунків, зокрема за договором відступлення права вимоги від 07.11.2013, станом на 15.11.2013.

З огляду на те, що відповідачем умови договору не виконані, попередня оплата за не поставлені нафтопродукти в сумі 1 200 000,00 грн. відпвідачем не повернута, тому суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренерго" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, код 25402952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард" (03058, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 30, код 31455586) попередню оплату у розмірі 1 200 000,00 грн. (один мільйон двісті тисяч гривень 00 коп.) та судовий збір - 24 000,00 грн. (двадцять чотири тисячі гривень 00 коп.).

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 17.12.2013.

Суддя М.Є. Літвінова