Постанова № 36081902, 10.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 року Справа № 904/5837/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Харламов Д.В., представник, довіреність № 2/11 від 11.11.13;

від відповідача: Садова О.О., представник, довіреність № б/н від 18.08.12;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний трест «Дніпроінвестбуд»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2013 року у справі № 904/5837/13

за позовом приватного акціонерного товариства «Ухл-Маш», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний трест «Дніпроінвестбуд», м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2013 року у справі № 904/5837/13 (суддя Татарчук В.О.) позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 149 890,21 грн. основного боргу, 149,89 грн. інфляційних втрат, 2 451,63 грн. 3% річних, 10 912,72 грн. пені, 1 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 3 268,09 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повернуто позивачу з державного бюджету 97,32 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 08/11 від 08.11.2012 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, порушення ним вимог ст.ст. 525, 526, 530 та 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Право позивача на стягнення пені суд обґрунтував п.9.1 договору поставки та п.66 Положення про поставку продукції виробничо-технічного значення, затвердженого постановою РМ СРСР від 25.07.1988 № 888 (далі - Положення).

Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволено судом згідно ст.625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати оскаржуване рішення. В скарзі зазначає на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що суд надав неналежну оцінку товарно-транспортній накладній серії 02 АБЖ №198824 від 04.01.2013 року, не перевірив, які саме металеві вироби по цій накладній поставлено позивачу. Не врахував неодноразові рекламації відповідачем отриманого за договором товару.

Відповідач вважає, що позивач сам порушив умови договору, не надав замовнику докази, що підтверджують якість поставленого товару. Відсутність видаткової накладної відповідно до п.5.3 договору поставки унеможливлює, на думку скаржника, встановлення строку розрахунку за товар. Відповідно і нарахування штрафних санкцій проведено позивачем безпідставно та стягнуто судом першої інстанції незаконно.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність встановлення господарським судом обставин справи та їх юридичну оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення враховуючи наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2012 року між ПрАТ «Ухл-Маш» (Постачальник) та ТОВ «Будівельно-монтажний трест «Дніпроінвестбуд» (Покупець) укладено договір поставки № 08/11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується здійснити поставку товару власного виробництва, а покупець - оплатити та прийняти товар (п.1.1).

Асортимент, кількість та ціна товару зазначаються у специфікації, оформленої у вигляді Додатку № 1 до даного договору, який є невід'ємною його частиною (а.с.12-19).

Відповідно до підписаної сторонами специфікації №1 визначено асортимент товару: СПЦ ШО-400/2-12 в кількості 15шт., лавки моделі СВ-1000 - 2шт., шафи ШОМ-400/2 - 175шт. на суму 299 890 грн. 21 коп. (а.с.15).

Згідно видаткової накладної № 3287 від 17.12.2012 року відповідач отримав обумовлений договором товар (а.с.21-22).

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач мав претензії до позивача щодо якості товару.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає договору купівлі-продажу, а в разі відсутності в договорі умов щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Частиною 1 статті 679 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

За умовами п. 6.1 договору приймання товару за якістю здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджено постановою Держарбітражу № П-7 від 25.04.1966р. (далі - Інструкції П-7).

Відповідно до п.6.3 договору в разі виявлення дефектів продукції постачальник зобов'язується за свій рахунок усунути виявлені недоліки погоджені з покупцем строки.

В матеріалах справи міститься копія акту від 25.12.2012 року про брак поставленої продукції, підписаного представниками ПрАТ «Ухл-Маш», ТОВ «Будівельно-монтажний трест «Дніпроінвестбуд» і ВАТ «Інтерпайп НТЗ».

Крім того, відповідачем надані акти від 27.12.2012 року, 04.01.2013 року, 16.01.2013 року і 05.02.2013 року, підписані представниками ТОВ «Будівельно-монтажний трест «Дніпроінвестбуд» і ВАТ «Інтерпайп НТЗ».

Однак вказані акти не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які свідчать про прийняття поставленого позивачем товару в порядку та строки, визначені Інструкцією П-7.

Відповідно до п.14 Інструкції П-7 передбачено, що приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться у відповідності зі стандартами, технічними умовами, мовними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо.

Зміст акту від 25.12.2012 року спростовує доводи апелянта про те, що позивач не надав замовнику докази, що підтверджують якість поставленого товару, оскільки жодних посилань про відсутність передбачених п.14 Інструкції П-7 документів щодо якості не містить. Сам акт складено не у відповідності до вимог п.п.29 -32 Інструкції П-7.

Отже, належною датою отримання відповідачем передбаченого договором товару слід вважати 17.12.2012 року.

З пояснень сторін слідує, що частина товару була замінена позивачем.

Відповідно до товарно-транспортної накладної серії 02 АБЖ № 198824 від 04.01.2013 року позивач направив відповідачу металеві вироби в кількості 631шт. (а.с.95).

Однак ні за вказаною товарно-транспортною накладною, ні за наданими позивачем доказами щодо відрядження його представника до відповідача, ні за пропусками, наданими відповідачем (а.с.87, 88) неможливо дійти висновку про те, що відносини сторін стосувалися саме заміни товару, отриманого за спірним договором. Всі вищезазначені докази не містять посилань на договір поставки від 08.11.2012 року №08/11, неможливо ідентифікувати зазначений в них товар.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 договору передбачено, що покупець здійснює розрахунок по даному договору шляхом банківського переказу грошових засобів на розрахунковий рахунок постачальника. Валюта платежу - українська гривня. Покупець здійснює авансовий платіж у розмірі 50% від вартості узгодженої партії товару протягом п'яти банківських днів від дати пред'явлення постачальником рахунку на передоплату. Кінцевий розрахунок за поставлену по даному договору партію товару покупець здійснює протягом п'яти банківських днів від дати поставки.

З огляду на встановлені факти, в тому числі відсутність доказів щодо оплати, пояснень відповідача про використання частини товару за його призначенням, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем умов договору, вимог ст.ст. 525, 526, 530 та 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару. Стягнення судом заборгованості в розмірі 149 890,21 грн. є законним та обґрунтованим.

Пунктом 9.1 договору сторін визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань по даному договору, винна сторона несе відповідальність згідно з діючим законодавством України, Положенням про поставку продукції виробничо-технічного значення, затвердженого постановою РМ СРСР від 25.07.1988 № 888, з відшкодуванням добросовісній стороні фактично завданого збитку.

Згідно з п. 66 Положення при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець (платник) сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04 відсотка суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача розмір пені за несвоєчасну сплату товару за період з 09.01.2013 по 09.06.2013 складає 10 912,72 грн.

За аналогічний період розраховано позивачем і інфляційні та 3% річних.

Як слідує з письмових пояснень представника позивача, такий розрахунок проведено ним з огляду на те, що частина товару була замінена 04.01.2013 року.

На думку колегії суддів, належні та допустимі докази такого обґрунтування позиції позивача в матеріалах справи відсутні. Однак визначення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому порушень норм матеріального права в частині задоволення вимог про стягнення пені колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розраховані позивачем інфляційні втрати за період з січня по липень 2013 року в розмірі 149,89 грн. та 3% річних за період з 09.01.2013 року по 26.07.2013 року в розмірі 2451,63 грн. стягнуто з відповідача згідно вимог вищезазначеної правової норми.

Відповідно до ст.ст.48,49 Господарського процесуального кодексу України судом розподілені витрати по страві.

Таким чином, при розгляді апеляційної скарги апелянт не спростував висновки оскаржуваного ним судового рішення. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2013 року у справі № 904/5837/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі 16.12.2013 року.