Рішення № 36081819, 11.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14013/13 11.12.13за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

до Фізичної особи-підприємця Кирик Федора Федоровича

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Фізична особа-підприємець Кирик Ірина Василівна

про стягнення 40 030,79 грн.

Суддя Пукшин Л.Г

Представники:

від позивача Кухар А.О. - представник за довіреністю від 30.11.12;

від відповідача Різник О.О. - представник за довіреністю від 22.11.13;

від третьої особи Кирик І.В.

В судовому засіданні 11.12.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до Фізичної особи-підприємця Кирик Федіра Федоровича про стягнення 40 030,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами був укладений договір суборенди № 01-08Ф від 01.08.2009, за яким позивач передав відповідачу приміщення загальною площею 15,00 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пл. Дружби Народів, 6А. Однак всупереч умовам укладеного договору відповідач своїх зобов'язань щодо сплати суборендної плати за користування нежитловим приміщенням в повному обсязі не виконав, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 40 030,79 грн., з яких: 24 314,52 грн. - заборгованості по оплаті за суборенду; 13 758,77 грн. - 20 % річних; 1 957,50 грн. - інфляційне збільшення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/14013/13, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Фізичну особу-підприємця Кирик Ірину Василівну та призначено розгляд справи на 14.08.2013.

У судове засідання 14.08.2013 з'явився представник позивача, який вимоги ухвали суду від 24.07.2013 виконав у повному обсязі. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, вимог ухвали суду від 24.07.2013 не виконали, витребуваних судом документів не надали.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи в судове засідання та невиконання ними вимог суду.

13.08.13 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові документи по справі, а також заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 24 314,52 грн. - заборгованості по оплаті за суборенду; 15 238,35 грн. - 20 % річних; 1 931,25 грн. - інфляційне збільшення суми боргу. Судом досліджено заяву позивача про уточнення позовних вимог та встановлено, що фактично позивачем було збільшено період нарахування 20 % річних та інфляційного збільшення суми боргу до 13.08.13, тобто має місце збільшення розміру позовних вимог. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

12.11.13 позивач надав письмові пояснення та додаткові документи, що були залучені до матеріалів справи.

03.12.13 через загальний відділ діловодства від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 40030,79 грн. є безпідставними, оскільки зобов'язання по договору було припинено Угодою про дострокове розірвання договору суборенди. Відповідач вважає, що внаслідок підписання вказаної угоди мало місце звільнення (прощення боргу) кредитором боржника відповідно до ч.1 ст. 605 ЦК України. Крім того, відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій за весь час прострочення виконання зобов'язань.

У судове засідання 04.12.2013 з'явились представник відповідача та третя особа, які надали пояснення по суті спору.

Представник позивача в судове засідання 04.12.2013 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 04.12.13 суд відкладав розгляд справи на 11.12.13 та зобов'язав сторони провести звірку взаєморозрахунків, відповідний акт надати в наступне засідання.

10.12.13 відповідач надав додаткові пояснення до відзиву, що були залучені судом до матеріалів справи.

В судове засідання 11.12.13 з'явились всі учасники процесу, які надали пояснення по суті спору, позивач позов підтримав з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, відповідач та третя особа проти позову заперечували.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельдорадо», що відповідно до протоколу № 14/А Загальних зборів учасників від 20.04.11 змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса», (орендар) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізична особа Кирик Ірина Василівна (суборендар) було укладено Договір суборенди № 01-08Ф, відповідно до п.1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 15,00 (п'ятнадцять) кв.м. на цокольному поверсі нежилого будинку, що розташований за адресою: м. Київ, площа Дружби народів, 6 А для здійснення суборендарем діяльності у сфері фотографії та надання послуг ксерокопіювання.

Відповідно до п. 2.1 Договору передача приміщення у суборенду та повернення приміщення по закінченню терміну суборенди здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною договору. Орендар передає, а суборендар приймає приміщення не пізніше 01.08.2009 року.

На виконання умов договору 01.08.09 суборендар прийняв передане орендарем приміщення в технічно справному стані, яке відповідає його цільовому призначенню, умовам Договору і звільнено від майна орендаря, що підтверджується актом приймання-передачі.

Відповідно до п.4.1 договору суборенди загальна сума щомісячної суборендної плати становить 5250,00 грн. з ПДВ.

28.06.10 ТОВ «Ельдорадо» та ФОП Кирик І.В. уклали додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої сторони встановили строк дії договору до 31.01.11. Крім того, сторони внесли зміни до п.4.1 договору, зазначивши, що з 01.07.10 плата за 1 кв.м. приміщення в місяць становить 250,00 грн. Загальна сума щомісячної суборендної плати відповідно становить 3750,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.4.3 договору щомісячна суборендна плата перераховується суборендарем на поточний рахунок орендаря, вказаний у договорі, авансом за кожен наступний місяць, у строк до 20-го числа поточного місяця.

Згідно з п.5.1.2 суборендар зобов'язується своєчасно вносити суборендну плату.

30.12.10 між ФОП Кирик Іриною Василівною (сторона-2), ФОП Кирик Федором Федоровичем (сторона-3) та ТОВ «Торгова компанія «Ельдорадо» (сторона-1) було укладено Угоду про зміну сторони в Договорі суборенди 01-08Ф від 01.08.09, відповідно до умов якої з 01.01.11 до сторони-3 переходять всі права та обов'язки сторони-2 за договором суборенди, укладеному між стороною-1 та стороною-2, за яким сторона-1 передає стороні -2 в суборенду приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, площа Дружби народів, 6 А, загальною площею 15 кв.м.

Відповідно до п.4 угоди про заміну сторони від 30.12.10 сторона-1 повідомлена та згодна, що з 01.01.11 всі права та обов'язки суборендаря за договором суборенди переходять від сторони-2 до сторони-3. Сторона-3 згодна, що з 01.01.11 всі обов'язки суборендаря за договором суборенди підлягають виконанню стороною-3 на користь сторони-1.

Таким чином з 01.01.11 ФОП Кирик Ф.Ф. набув прав та обов'язків суборендаря за договором суборенди № 01-08Ф від 01.08.09.

14 січня 2011 року ТОВ «Торгова компанія «Ельдорадо» (орендар) та Фізична особа-підприємець Кирик Федір Федорович (суборендар) підписали угоду про дострокове розірвання договору суборенди № 01-08Ф від 01.08.09 з 15.01.2011 року. Відповідно до п. 3 угоди про дострокове розірвання сторони не мають претензій відносно виконання договірних зобов'язань по договору.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті суборендних платежів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором піднайму (суборенди).

Відповідно до ч.3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав умови договору належним чином, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 01.08.09, який підписаний уповноваженими представниками орендаря та суборендарем.

В свою чергу, відповідач в порушення умов договору суборенди № 01-08-Ф не виконав своїх зобов'язань щодо повної оплати суборендної плати, в зв'язку з чим у останнього існує заборгованість перед позивачем за період з липня 2010 року по 15 січня 2011 року в розмірі 24 314,52 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 12.11.13 між ТОВ «Дієса» та ФОП Кирик Ф.Ф. за договором суборенди № 01-08-Ф, а також довідкою ПАТ «Альфа-Банк» від 05.11.2013 вих. № 89057-28.1-162070.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.3 Договору суборенди відповідачем було прострочено строк виконання грошових зобов'язань по сплаті суборендної плати.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором суборенди № 01-08-Ф від 01.08.09, в той час як наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення суборендних платежів своєчасно та в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на день вирішення спору складає 24314,52 грн.

Судом відхиляються твердження відповідача та третьої особи щодо перерахування ними на рахунок позивача суборендної плати в повному обсязі, оскільки як вбачається з довідки ПАТ «Альфа-Банк» від 05.11.2013 вих. № 89057-28.1-162070 за період з 01.08.09 по 15.01.11 на поточний рахунок орендаря від третьої особи були зараховані як суборендна плата за договором суборенди № 01-08-Ф грошові кошти в сумі 18800,00 грн.: платіжні доручення № 58 від 11.11.09, № 39 від 06.10.09, № 53 від 30.11.10, № 55 від 15.12.10. В той же час, грошові кошти перераховані платіжними дорученнями № 45 від 17.09.09, № 44 від 28.09.09, № 59 від 11.11.09, № 38 від 06.10.10, № 51 від 25.11.10 були сплачені за договором суборенди № 06-08Ф від 01.08.09, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 12.11.13 між ТОВ «Дієса» та ФОП Кирик Ф.Ф. за договором № 06-08Ф від 01.08.09. Вказане також підтверджується довідкою ПАТ «Банк Кипру» від 11.11.13 № 1502-13-03/12757, що надана третьою особою.

Суд зазначає, що згідно довідки ПАТ «Укрінбанк» від 12.11.13 № 248-11 ФОП Кирик Ф.Ф. були перераховані на рахунок ТОВ «Дієса» в ПАТ «Альфа-Банк» № 26008011668701 грошові кошти в сумі 44200,00 грн., проте з даної довідки не вбачається, що вказані грошові кошти були перераховані відповідачем саме на виконання договору суборенди № 01-08-Ф від 01.08.09. Крім того, відповідно до п. 4.3 договору суборенди щомісячна суборендна плата має перераховуватись суборендарем на поточний рахунок орендаря, вказаний у договорі. В п.9 «Реквізити сторін» договору суборенди № 01-08-Ф зазначено інший поточний рахунок позивача, а саме № 26005010952701.

Судом відхиляються заперечення відповідача викладені у відзиві на позов стосовно того, що при розірванні договору суборенди він припинив свою дію і разом з цим припинились засновані на ньому зобов'язання, на підтвердження чого відповідач посилається на п.3 Угоди про дострокове розірвання договору суборенди.

Відповідно до ст.. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, із змісту наведеної норми випливає, що розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань. Така правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2011 р. № 3-136гс11 у справі № 7/114/10, прийнятої на підставі п.1 ст. 111-16 ГПК України і відповідно до ч. 2 ст. 82, ст.111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення основної суми боргу зі сплати суборендної плати в розмірі 24314,52 грн. підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 20% річних в розмірі 15238,35 грн. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 1931,25 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.2 договору суборенди № 01-08-Ф від 01.08.09 у випадку прострочення платежу за договором, суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, інфляційні та 20% річних.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В той же час відповідно до норм статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Застосовуючи норми статті 233 Господарського кодексу України суд враховує, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Виходячи із вищезазначеного, враховуючи неспіврозмірність розміру штрафних санкцій завданим збиткам, також з огляду на те, що відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій (посилаючись на те, що санкція у 20% річних суперечить принципам розумності та справедливості), зважаючи на майновий стан відповідача, а також те, що штрафні санкції (17169,60 грн.) надто великі порівняно з основною заборгованістю (24 314,52 грн.), суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій та залишити вимоги позивача про стягнення 20% річних та інфляційних без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд відзначає, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"). Таким чином витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кирик Федора Федоровича (м. Київ, вул. Комарова, буд. 10-А, кв. 30, ідентифікаційний номер 2137109256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (03150 м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 45, ідентифікаційний код 36483471) заборгованість по сплаті суборендної плати за договором суборенди № 01-08Ф у розмірі 24314 (двадцять чотири тисячі триста чотирнадцять) грн. 52 коп., судовий збір у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2013 року

Суддя Пукшин Л.Г.