Рішення № 36081817, 28.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15292/13 28.11.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/15292/13

За позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія

"Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Проксис"

про стягнення 185380,75 грн.

Представники сторін:

від позивача: Найденко І.О., довіреність № 197/10 від 01.07.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» про стягнення 185380,75 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 1116112241 від 13.06.2012р. у визначений строк не передав продукцію, у зв'язку з чим позивачем, на підставі п. 7.2. договору, нараховані штраф у розмірі 96840,41 грн. та пеня в сумі 88540,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013р. порушено провадження у справі № 910/15292/13 (суддя Власов Ю.Л.) та призначено її розгляд на 03.09.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2013р. розгляд справи відкладено на 17.09.2013р., у зв'язку з неподанням сторонами всіх витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013р. розгляд справи відкладено на 01.10.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

У зв'язку з обранням судді Власова Ю.Л. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 04-1/852 від 30.09.2013р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/15292/13.

За результатами повторного автоматичного розподілу, справу № 910/15292/13 передано для розгляду судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 р. справу №910/15292/13 прийнято до провадження суддею Приваловим А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.11.2013р.

Присутні в судовому засіданні від 14.11.2013р. представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з підстав наведених у позові, та заявили клопотання про залучення до матеріалів справи пояснень Сабадіна Д.П.

Також, у судовому засіданні приймала участь посадова особа ВП «Запорізька АЕС» Сабадін Д.П., який надав пояснення щодо обставин підписання ним від імені ВП Запорізької АЕС «НАЕК «Енергоатом» листа №14-26/20366 від 09.08.12р. про погодження терміну поставки устаткування АКНП-ІФ для ПМТ БЩК енергоблок №5 ВП ЗАЕС на 15.10.2012р.

Присутній в засіданні суду представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи та наданими доказами.

Представники позивача заперечили щодо відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 14.11.2013р. суд відклав розгляд справи на 28.11.2013р. за клопотанням відповідача.

Присутнім у судовому засіданні 28.11.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте через загальний відділ господарського суду від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити в судове засідання явку директора та повноважного представника товариства.

Представник позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що відповідач навмисно затягує розгляд справи.

Судом відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з наступних підстав.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити іншого представника у судове засідання 28.11.2013р.

Крім того, статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учаснику судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2012р. між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено Договір поставки № 1116112241, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити комплект програмно-технічних засобів для ПМТ енергоблоку № 5 ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію. Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, належність до СВБ і ціни зазначені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.1., 1.2. договору).

У пункті 3.1. договору сторони встановили, що сума договору становить 1 383 434,40 грн.

Згідно з п. 4.2. договору, оплата продукції здійснюється протягом 30 робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі партії поставленої продукції.

Відповідно до п. 5.1. договору, строк поставки продукції - протягом 60 днів з дати укладання договору. Допускається поставка партіями.

Поставка продукції здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP - склад Запорізького відділення ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом». 71500, м. Енергодар, Запорізька обл.. (далі - «вантажоодержувач») згідно Інкотермс-2000 (п. 5.2. договору).

Згідно п. 5.4. договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Пунктом 5.10. договору встановлено, що право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, який підтверджує виконання постачальником свого зобов'язання щодо поставки продукції.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач виконав свої зобов'язання за договором щодо поставки позивачу продукції на суму 1 383 434,40 грн., про що свідчать видаткова накладна № 1116112241 від 15.10.2012р. та акт приймання-передачі ТМЦ № 1116112241, підписаний 25.10.2012р. покупцем, постачальником та вантажоодержувачем, копії яких залучені до матеріалів справи.

Позивач за отриманий товар розрахувався, сплативши 11.03.2013р. відповідачу 1 383 434,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1577 від 11.03.2013р., яке наявне в матеріалах справи.

Предметом спору по даній справі є стягнення з відповідача штрафу в сумі 96 840,41 грн. та пені - 88 540,16 грн., що нараховані за несвоєчасну поставку товару позивачу.

Приписами ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

В силу ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач поставив товар з порушенням строків, передбачених п. 5.1. договору, яким передбачалась поставка товару протягом 60 днів з дати укладання договору, тобто за умовами договору товар мав бути поставлений до 12.08.2012р. включно.

Водночас, відповідач здійснив поставку товару 15.10.2012р., що підтверджується видатковою накладною № 1116112241 від 15.10.2012р.

Отже, з 13.08.2012р. по 14.10.2012р. має місце прострочка зобов'язання щодо поставки товару.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за порушення строку поставки продукції за договором, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строки продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, умови п. 7.2. договору щодо стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару, відповідає вищевказаним нормам Господарського кодексу України.

При цьому, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96 застосуванню не підлягають, оскільки вказаний Закон регулює відносини, пов'язані з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, відповідач передав позивачу товар 15.10.2012р., а отже з 15.10.2012р. зобов'язання сторін вважаються припиненими.

Таким чином, суд вважає правомірним нарахування пені за період з 13.08.2012р. по 14.10.2012р. включно, що становить 87 156,37 грн. (1 383 434,40 х 0,1% х 63 дня прострочки = 87 156,37 грн).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування штрафу, задовольняє позовні вимоги в цій частині в сумі 96 840,41 грн., за розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві та який є арифметично вірним.

Таким чином, виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо узгодження нових строків поставки товару за договором з безпосереднім отримувачем товару - ВП «Запорізька АЕС», оскільки зазначена особа не є учасником відносин між позивачем та відповідачем, які виникли на підставі Договору поставки № 1116112241 від 13.06.2012р.

Пунктом 12.1. договору встановлено, що специфікації, додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу за умови укладання їх у письмовій формі, підписання їх уповноваженими особами і скріплення печатками обох сторін.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів укладання з позивачем ВП «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом» будь-яких письмових угод щодо внесення змін у п. 5.1. Договору поставки № 1116112241 від 13.06.2012р.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Ш.Руставелі, 39-41; фактична адреса: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 5, оф. 314; код ЄДРПОУ 33101280) на користь державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (01133, м. Київ, вул. Жилянська, 108-А; код ЄДРПОУ 26251923) 87 156 грн. 37 коп. - пені, 96 840 грн. 41 коп. - штрафу, 3697 грн. 94 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.12.2013р. Суддя А.І. Привалов