Рішення № 36081565, 27.11.2013, Гагарінський районний суд міста Севастополя

ГАГАРІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

___________

перша інстанція

справа №763/2102/13

провадження 2/763/2459/13

РІШЕННЯ

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

Від 27 листопада 2013 р. Гагарінського районного суду м. Севастополя

В складі: головуючого судді Завгородньої Л.М

При секретарі Грищук Ю.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра(ПАТ „КБНадра) про визнання противоправними та незаконним наказу про звільнення , зміни формулювання звільнення , стягнення заборгованості по заробітній платі , стягнення моральної шкоди та зустрічний позов Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра до ОСОБА_1 про припинення зловживання правом , суд

Встановив

Позивач звернувся до суду на тих підставах , що наказом № 97 п від 18.03.2011р. він був прийнятий на роботу на посаду головного юрисконсульту сектору судового представництва відділу проблемних актів роздрібного бізнесу у філію публичного акціонерного товариства „КБНадра ОСОБА_2 04.01.2012р. він написав заяву про звільнення з 06.01.2012р. по ч.3 ст.38 КЗпП України у звязку з систематичним невиконанням роботодавцем законодавства про працю і умов колективного договору , порушення його трудових прав та законних інтересів , а також не обліковувалось і не оплачувалось залучення його до роботи у вихідні дні 10.12.2011р. та 24.12.2011р.Наказом директора філії №8-п від 12.01.2012р.позивач був звільнений з роботи 19.01.12р. за власним бажанням по ст.38 КЗпП України з виплатою компенсації за 9 календарних днів невикористаної відпустки. Не згідний з формулюванням наказа . В ході судового засідання позивач уточнив позовні вимоги і просить визнати противоправним та незаконним наказ № 8 п від 12.01.2012р. про звільнення його з роботи , зміни формулювання причини звільнення , стягнути вихідну допомогу, заробітну плату у вихідні дні , середню заробітну плату за затримку розрахунку, стягнути моральну шкоду у сумі 5000гр.

В судовому засідані позивач підтримав дані вимоги в повному обсязі.

Представиник відповідача з позовом не згоден та предявив зустрічний позов про припинення зловживання правом .

Вислухавши всіх учасників процесу , вивчивши матеріали справи , суд вважає , що позов підлягає частковому задоволенню , а зустрічний позов відхиленню.

В судовому засіданні встановлено , що позивач наказом №97-п від 18.03. 2011 р. прийнят на роботу на посаду головного юрисконусульта сектору судового представництва відділу проблемних активів роздрібного бізнесу у філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Кримського регіонального управління., що підтверджується наказом, копією трудової книжки. Позивач був ознайомлений з тим, що працюватиме в структурному підрозділі банку в м. Севастополя. Основною вимогою прийому на роботу позивача було місце проживання співробітника у м. Севастополі з метою мінімізації витрат Банку - витрати на проїзд та відправлення поштової кореспонденції . 04.01.2012р. позивачом було подано заяву про звільнення у визначений ним строк, а саме з 06.01.2012р. на підставі ч.3 ст.38 КзпПУкраїни , що підтверджується заявою.

Згідно ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням створити необхідні умови праці (службові записки № 598 від 10.12.11 р.; № 599 від 10.12.11 р.; № 623 від 24.12.11 р.; № 640 від 30.12.11 р.). У запереченнях на позов, відповідач пояснив, що стосується несправності компютерної системи, то Банк не встиг відреагувати на прохання позивача.

В ході судового засідання відповідач не представив суду відповід ні на одну службову записку та не надав суду доказів того, що будь - яким чином відреагував на прохання позивача.

Згідно Наказу № 8-п від 12.01.201р. позивача звільнено з роботи 19.01.2012 р., за власним бажанням, ст.38 КЗпП України, на підставі заяви, із виплатою грошової компенсації за 9 календарних днів невикористаної щорічної відпустки. З наказом позивач не був ознайомлений. Трудова книжка позивачу була направлена поштою цінним письмом.

Таким чином відповідач здійснив звільнення позивача з посади змінивши підставу звільнення, вказану ним у відповідній заяві.

За змістом ч.3 ст.38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Із пояснень позивача вбачається , що відповідачем порушені вимоги законодавства про працю , а саме; відповідач не визначив належним чином його постійне місце роботи у відділенни №20 філії ПАТ "Комерційний банк "Надра" КРУ; - не здійснював компенсацію вартості витрачених грошових коштів на проїзд до судів та органи ДВС, в яких він представляв інтереси відповідача, ігнорував його прохання створити належні умови праці, не оформляв командировочні посвідчення на поїздки в інше місто і не оплачував витрати, безпідставно залучав до роботи у вихідні дні і не здійснював оплату. До заяві про звільнення була подана службова записка від 04.01.2012р. з поясненнями причин звільнення.

В ході судового засідання встановлено , що відповідач безпідставно звільнив позивача за ст. 38 КзпП України , тому наказ відповідача про звільнення за ст.38 КЗпПУ та відповідний запис у трудовій книжці є незаконними.

За змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

В ході судового засідання встановлено ,що для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Відповідно до діячого законодавства України відповідач не мав права самостійно змінювати підставу звільнення вказану в заяві про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України.

Положення ч. 3 ст. 235 КЗпП України зазначає, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону, тому внесений до трудової книжки позивача запис про звільнення 19.01.2012 р. за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, має бути змінений на запис про її звільнення 19.01.2012 р. на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Виходячи з вищевикладеного, судом було встановлено, що формулювання причин звільнення позивача не відповідає фактичним обставинам.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати, що розірвання трудового договору між позивачем та відповідачем ПАТ КБ «Надра» відбулось 12.01.2012р. з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а саме в зв'язку з невиконанням з боку роботодавця ПАТ КБ «Надра» вимог законодавства про працю; визнати незаконним звільнення позивача наказом № 8-п від 12.01.2012р. за ст. 38КЗпП України без вказівки причин звільнення, зазначених позивачем в заяві про звільнення від 04.01.2012 р., а саме згідно ч. 3ст. 38 КЗпП України; визнати недійсним внесений ПАТ КБ «Надра» запис до трудової книжки позивача про те, що позивач «звільнений з роботи за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України»; зобов'язати ПАТ КБ «Надра» внести зміни до трудової книжки позивача та змінити внесений ПАТ КБ «Надра» запис про «звільнення з роботи за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України» на запис про «звільнення з роботи за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України».

У відповідності до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Оскільки в останній період роботи позивача з боку відповідача допускались порушення вимог законодавства про працю, в зв'язку з чим позивач подав заяву про розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а тому відповідач, згідно ч. 3 ст.38 та ст. 44 КЗпП України, зобов'язаний був виплатити позивачу вихідну допомогу при припиненні ним трудового договору із зазначених підстав та дати.

Як встановлено зі змісту виданого позивачу при звільненні розрахункового листа, вихідну допомогу при звільненні позивачу виплачено не було, як і не було виплачено на момент розгляду справи.

Встановивши викладені обставини, суд приходить до висновку, що в період роботи позивача в ВАТ КБ «Надра» з боку відповідача допускалось не виконання вимог законодавства про працю та порушувались права та інтереси позивача у сфері трудових відносин.

Факт отримання від позивача заяви про розірвання трудового договору відповідачем не заперечується, підтверджується наданими в суді поясненнями, а також встановлюється з Наказу № 8-п від 12.01.2012 р. (по особовому складу), яким позивач бул звільнен 19.01.2012р.

Трудова книжка була направлена поштою цінним листом, та 24 січня 2012 р. отримана Позивачем.

Згідно пункта 2.25 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що при розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов'язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин.

За змістом ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

З наведених підстав суд приходить до висновку, що відповідач згідно ч. 3 ст.ст. 38, 44 КЗпП України, зобов'язаний був виплатити позивачу вихідну допомогу при припиненні ним трудового договору із зазначених підстав та дати.

Як встановлено судом, вихідну допомогу при звільненні позивачу виплачено не було. Згідно розрахунку сума складає 7511гр.46 коп.

За змістом ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належну оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, у строки, визначені в ст. 116 КЗпП України.

За змістом ст. 71 КЗпП України, робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством в частині другій цієї статті. Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках: - для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна; для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів; для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення. Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Судом встановлено, що позивач виконував роботу у вихідні дні - 10 грудня 2011 р.; 24 грудня 2011 р., що підтверджується службовою запискою, яка була спрямована позивачу у вихідний день 10 грудня 2011 р. Позивач надав суду довідку від 10.12.11 р., видану старшим менеджером відділення № 20 філії ПАТ «КБ «Надра» КРУ та докладну записку № 623 від 24.12.11 р. з відміткою менеджера МСБ відділення № 20 філії ПАТ «КБ «Надра» КРУ, якими підтверджується присутність позивача на робочому місці у зазначені дні. Також, суд досліджував надані позивачем службові записки спрямовані відповідачу (№ 598 від 10.12.11р.; № 599 від 10.12.11 р.; № 600 від 10.12.11 р.; № 623 від 24.12.11 р.), в яких позивач звітував перед керівником про виконану у вихідний день роботи.

В ході судового засідання відповідач не заперечував, що позивач був присутний на робочому місці у вихідні дні - 10 грудня 2011 р. та 24 грудня 2011 р., тому суд вважає, що позивач перебував на робочому місці у вихідний день з відома відповідача, а результат роботи, виконаний позивачем у цей день, прийнято відповідачем без зауважень.

У відповідності до розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Отже, неоплачена робота у вихідні дні (2 дн.) складає 16 год. Виходячи з того, що заробітна плата позивача за грудень 2011р. була 2504,10 грн., при кількості робочих днів 22 (176 год.) відповідно, відповідач мав сплатити позивачу 455,27 грн. (з урахуванням подвійної оплати у вихідний день).

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до положень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 24.12.1999 року, № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення.

На день розгляду справи відповідач з позивачем розрахунок не провів.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до дня постановлення судом рішення по справі. За правилами обчислення середнього заробітку згідно з вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, середній заробіток за час затримки з позивачем розрахунку при звільненні складає 52 921,65грн. (з 20.01.2012 по 26.11.2013 = 465 роб.днів * 113,81 грн.), що підтверджено наданим розрахунком, перевіреним у судовому засіданні виходячи з розміру заробітної плати позивача.

В ході судового засідання позивач по зустрічному позову не представив суду ніяких доказів відносно свого зустрічного позову , тому суд вважає , що у нього немає ніяких підстав для його задоволення.

За змістом ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду належні та допустимі докази, довів суду їх переконливість, а також довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог. Відповідач доводів позивача не спростував та не довів суду переконливості своїх заперечень на позов.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Обговорюючи питання про моральну шкоду , суд вважає ,що діями відповідача позивачу були заподіяні моральні страждання та переживання , порушений звичайний спосіб життя , але суд вважає ,що розмір моральної шкоди завешен і підлягає частковому задоволенню у сумі 1000 гр.

Керуючись Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 32, 38, 44, 47, 115, 116, 117, 235 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 179, 212 ЦПК України, суд

Вирішив

Позов задовольнити частково.Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 за наказом № 8-п від 12.01.2012 р.за ст.38 КЗпП України . Визнати недійсним внесений Публічним акціонерним товариством „Комерційний банк „Надра до трудової книжки ОСОБА_1 про те , що він був звільнений з роботи за власним бажанням ст.38 КЗпП України . Визнати , що розірвання трудового договору між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством „Комерційний банк „Надра відбулося 19.01.2012р. з підстав , передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України , а саме в звязку з невиконанням з боку роботодавця вимог законодавства про працю.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Надра внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 та змінити внесений запис „звільнення з роботи за власним бажанням ст.38 КЗпП України на запис „звільнення з роботи за власним бажанням за ч.3 ст.38 КЗпП України. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра на користь ОСОБА_1 вихідна допомога в розмірі тримісячного середнього заробітку - 7511 гр.58 коп., заробітна плата у вихідні дні 10.12.2011р. та 24.12.2011 р. в розмірі -450гр.72 коп., середня заробітна плата за затримку розрахунку в розмірі 52 921 гр.65 коп., моральну шкоду в розмірі 1000 гр., а всього 61 883гр.95 коп.( без утримання податку та інших обовязкових платежів), а в решті позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра на користь держави держмито у сумі 723гр.54 коп. У зустрічному позові відмовити.

Апеляційне оскарження на рішення суду може бути подано в апеляційний суд м. Севастополя через Гагарінський райсуд м. Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення віддруковано в нарадчій кімнаті.

Суддя Завгородня Л.М.