Ухвала суду № 36081460, 06.12.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/1767/13-ц Провадження № 22-ц/795/2347/2013 Головуючий у I інстанції - Литвиненко І. В. Доповідач - Лакіза Г. П.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛакізи Г.П., суддів:Скрипки А.А., Шевченка В.М., при секретарі:Руденко О.М., за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_9 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2013 року змінити в частині визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/2 частину зазначеної квартири; визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 зводяться до того, що в оскаржуваній частині рішення суду є безпідставним та необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи. ОСОБА_7 зазначає, що в судовому засіданні особисто ОСОБА_5 визнав той факт, що на придбання спірної квартири за договором купівлі-продажу від 04.07.2001 року за ціною 22140 грн. її батьком ОСОБА_9 було надано особисто їй кошти в дар в сумі 10800 грн. для придбання спірної квартири. За таких обставин, на думку ОСОБА_7 суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що спірна квартира в цілому, а не 1/2 її частина є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, в зв'язку з чим за ОСОБА_5 належить визнати право власності лише на 1/4 її частину.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2013 року в частині невизнання судом спільною сумісної власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 меблів для кухні, холодильника, витяжки, варочної панелі; визнання особистим майном ОСОБА_7 фотоапарату „Кенон" та пральної машини „LG" та виключення з переліку майна, що підлягає поділу, телевізора „SONY" та ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 компенсацію у розмірі 1/2 частини вартості спільного майна подружжя.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 зводяться до того, що в оскаржуваній частині рішення суду є незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_5 зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що фотоапарат, пральна машина, меблі для кухні, холодильник, витяжка, варочна панель були придбані батьком ОСОБА_7 ОСОБА_9 Незаконним на його думку є також рішення суду в частині виключення з переліку майна , що підлягає поділу, телевізора „SONY", оскільки він був відчужений ОСОБА_7 без його згоди, а гроші витрачені на власний розсуд.

Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Поділено спільне сумісне майно наступним чином:

- виділено ОСОБА_5 моторолер вартістю 6400 грн. та принтер "Кенон" вартістю 50 грн., визнано за ним право власності на це майно.

- виділено ОСОБА_7 диван вартістю 500 грн, набір меблів у вітальню вартістю 800 грн., мікрохвильову піч - 200 грн, стіл комп'ютерний - 100 грн, комп'ютер вартістю 3000 грн., крісло комп'ютерне варістю 100 грн, стільці для кухні вартістю 300 грн., меблі для спальні вартістю 800 грн., килим жовтий вартістю 300 грн., набір каструль вартістю 100 грн., набір посуду (чайник та каструля) вартістю 100 грн., стіл тумбу вартістю 50 грн, ДВД плеєр "Філіпс" вартістю 100 грн., визнано за нею право власності на це майно.

Визнано особистим майном ОСОБА_7 фотоапарат "Кенон" вартістю 1700 грн, пральну машину "LG" вартістю 1000 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_9 про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 відмовлено.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2013 року доповнено рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2013 року. Виділено ОСОБА_5 ковролін вартістю 300 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

По справі встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 серпня 1999 року. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.03.2013 року шлюб між сторонами розірваний, але шлюбні відносини сторони припинили в лютому 2012 року, цей факт визнаний сторонами та в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Під час шлюбу ними було придбано квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 04.07.2001 року (а.с. 42).

Суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку про те, що позивач ОСОБА_7 не довела належними та допустимими доказами, що кошти на 1/2 частину квартири в сумі 10800 грн. особистом їй подарував її батько ОСОБА_9 Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наданий суду договір дарування від 02.07.2001 року, згідно з яким ОСОБА_9 подарував своїй дочці ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 10800 грн., із законних підстав не був взятий судом за основу рішення. Вказаний договір не був нотаріально посвідчений, як того вимагала ст. 244 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладання вказаного договору дарування, а тому не є допустимим доказом у даній справі. Також не є допустимими доказами придбання половини спірної квартири за особисті кошти ОСОБА_7, подаровані їй особисто її батьком, показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, оскільки даний факт не може підтверджуватися показаннями свідків.

Необгрунтованими є також доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_5 визнав той факт, що кошти на придбання спірної квартири в сумі 10800 грн. особисто їй подарував її батько ОСОБА_9, оскільки такі доводи є довільним тлумаченням пояснень відповідача ОСОБА_5 в суді першої інстанції.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з наступного.

Суд першої інстанції з"ясував, що телевізор „SONY" вартістю 4000 грн. був відчужений під час спільного проживання сторін, а тому він не може бути включений до складу майна, що підлягає поділу. Зазначені обставини підтвердила свідок ОСОБА_14, ОСОБА_5 зазначені обставини не спростовані.

Місцевий суд дійшов також вірного висновку про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_7 фотоапарату „Кенон" вартістю 1700 грн., оскільки він був придбаний для неї її батьком ОСОБА_9 08.03.2012 року, тобто вже після припинення шлюбних стосунків між подружжям. що відповідає положенням ч. 6 ст. 57 СК України. Зазначені обставини доведені гарантійним талоном на фотоапарат, який був проданий ОСОБА_9 - батьку ОСОБА_7 08.03.2012 р. (а.с.48), а судом було встановлено, що сторони припинили подружні стосунки в лютому 2012 року. Лист СПД ОСОБА_15 від 15.10.2013 р. про те, що продаж вказаного фотоапарата гр-ну ОСОБА_9 08.03.2012 р. не здійснювався (а.с.205), суперечить наявному гарантійному талону на фотоапарат, що містить відповідні реквізити, а тому вказаний лист апеляційний суд не може взяти за основу судового рішення.

Місцевий суд дійшов висновку, що не є спільним сумісним майном подружжя пральна машина „LG" вартістю 1000 грн, а відповідно до п. 1 ч. 1 ст 57 СК України є особистим майном ОСОБА_7, оскільки подарована її батьком на день народження, що підтверджується гарантійним талоном, виданим ОСОБА_9 - батьку ОСОБА_7 (а.с.49), та показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13 Лист ФОП ОСОБА_16 від 19.10.2013 р. про те, що продаж вказаної правльної машини на 25.02.2005 р. в магазині "Бомба" не проводився (а.с.204), суперечить наявному гарантійному талону на фотоапарат, що містить відповідні реквізити, а тому вказаний лист апеляційний суд не може взяти за основу судового рішення.

Також суд першої інстанції зазначив, що меблі для кухні, холодильник, витяжка, варочна панель не можуть бути визнані спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 і не підлягають розподілу між сторонами, оскільки були придбані відповідачем по справі ОСОБА_9 ОСОБА_9 був замовником на виготовлення меблів для кухні вартістю 6900 грн., що підтверджується замовленням на виготовлення меблів; він же виконав зобов'язання за договором, в тому числі щодо оплати товару(а.с.44). Вказані меблі ОСОБА_9 передав в користування своїй дочці ОСОБА_7 згідно із договором від 12.12.2011 року (а.с. 47). Витяжка та варочна панель також придбані ОСОБА_9, що підтверджується гарантійними талонами, заповненими на покупця - ОСОБА_9 Крім того, відповідачем ОСОБА_9 наданий гарантійний талон заповнений на нього, як на покупця та товарний чек про придбання холодильника вартістю 3300 грн, що підтверджує те, що холодильник не є спільною власністю подружжя.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в період шлюбу подружжям ОСОБА_7 було придбано рухоме майно: моторолер вартістю 6400 грн., принтер "Кенон" вартістю 50 грн., диван вартістю 500 грн, набір меблів у вітальню вартістю 800 грн., мікрохвильову піч - 200 грн, стіл комп'ютерний - 100 грн, комп'ютер вартістю 3000 грн., крісло комп'ютерне варістю 100 грн, стільці для кухні вартістю 300 грн., меблі для спальні вартістю 800 грн., килим жовтий вартістю 300 грн., набір каструль вартістю 100 грн., набір посуду (чайник та каструля) вартістю 100 грн., стіл тумбу вартістю 50 грн, ДВД плеєр "Філіпс" вартістю 100 грн., ковролін (палац) вартістю 300 грн. та телевізор „SONY" вартістю 4000 грн., і провів розподіл між сторонами вказаного майна.

З такими висновками суду першої інстанції щодо визначення обсягу спільного рухомого і нерухомого майна подружжя ОСОБА_7 погоджується апеляційний суд, оскільки такі висновки грунтуються на належній оцінці досліджених доказів та відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: