Ухвала суду № 36080583, 12.12.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/3210/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Свитка С.Л. Доповідач в апеляційній інстанції Міщенко С. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Міщенко С. В. суддів Магда Л. Ф. , Сіренко Ю. В. при секретаріПосипайко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року представник за довіреністю ПАТ КБ «ПриватБанк» -Золотарь О.С. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № б/н від 29 січня 2007 року. Відповідно до його умов відповідач отримала кредитні кошти на платіжну картку в сумі 10 000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ «ПриватБанк», стверджує, що у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором у ОСОБА_6 станом на 31 липня 2013 року виникла заборгованість в розмірі 26 884 гривні 77 копійок, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом -5 908 грн. 16 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 19220 грн. 19 коп., а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. (фіксована частина штрафу) та 1 256 грн. 42 коп. - штраф з процентною складовою.

А тому позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборговані кошти в сумі 26 884 гривні 77 копійок.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_6 заборгованість по кредитному договору № б/н від 29 січня 2007 року на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 26 884 грн. 77 коп. та в рахунок відшкодування судового збору 268 грн. 85 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому ОСОБА_6 посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк», не врахував, що споживчий кредитний договір укладено між сторонами 29 січня 2007 року, відповідно, останнім строком сплати коштів за даним договором є 29 січня 2009 року з урахуванням пролонгації . Відповідно з цієї дати починається перебіг строку позовної давності , який закінчився 30.01.2012 року. Відповідно , оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності , то суд першої інстанції мав відмовити з цих підстав у задоволенні позову.

Заслухавши учасників процесу, що з'явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність, обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вказане рішення в цілому відповідає вказаним вимогам та критеріям.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами та вірно застосував норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із пункту 6.5 Умов та правил надання банківських послуг /а.с.10-16/ вбачається, що клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом та відсотками за користування ним, перевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених договором.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 погодилася з умовами та правилами надання банківських послуг, факт отримання кредиту та використання кредитної картки ( отримання кредитних коштів) відповідачем не оспорюється. Як не заперечується і той факт, що вона ці кошти та нараховані проценти повністю Банку не повернула.

Пунктом 9.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що картковий рахунок відкрито на невизначений термін.

У пункті 9.5 Умов та правил надання банківських послуг сторони Договору дійшли згоди, що картковий рахунок може бути закритий на підставі Заяви його Утримувача або Банк має право закрити Картрахунок, письмово повідомивши Утримувача. При цьому Утримувач зобов'язаний погасити усі види заборгованості перед Банком.

Із пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.

Апелянт вважає, що автоматична пролонгація дії договору на наступні періоди, понад 12 місяців, не передбачена, відтак строк кредитного договору сплив 29 січня 2009 року. І, відповідно , з цієї дати починається перебіг строку позовної давності , який закінчився 30.01.2012 року, та , у зв'язку з пропуском якого , позивач ОСОБА_6 просила відмовити в задоволенні позову.

Але ці твердження суперечать матеріалам справи та діючим нормам матеріального права, що регулюють правовідносини, які склалися між сторонами. Оскільки пролонгація договору полягає у продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено (якщо інше не передбачено договором), зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними. Тому, оскільки строк кредитного договору не закінчився, в порядку та на умовах , що були погоджені сторонами , договір розірваний не був, то й підстав для застосування при вирішенні цього спору наслідків пропуску строку позовної давності не має.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог банку і стягнення заборгованості, адже позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором та надано відповідний розрахунок суми заборгованості, що відповідачем частково або повністю спростовано не було.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасована правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Тому за встановлених обставин, підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає , у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2013 року - відхилити.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :