Вирок № 36079854, 16.12.2013, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/1511/13-к

Номер провадження 1-кп/580/114/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі:головуючого - судді Стеценка В. А.

при секретаріКальченко О. В.,

з участю прокурора Гончарука І.Г.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Лебединського районного суду Сумської області кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_2 28.11.1984 року

народження, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1

Лебединського р-ну Сумської обл., українця,

громадянина України; невійськовозобов»язано-

го, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, не

працюючого, раніше судимого:

- 12.03.2010 року Лебединським райсудом за ч.

1 ст. 296, ч.4 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України до

3 років 6 місяців позб. волі;

- 11.04.2013 року Лебединським райсудом за ч.

1 ст. 115 КК України до 14 років позб. волі;

за ч. 1 ст. 185, ч.2 ст.185, ч.2 ст. 186 КК України;

В С Т А Н О В И В:

1)Обвинувачений ОСОБА_2 вдень 17 березня 2012 року, перебуваючи в житло-

вому будинку по вул. Щорса 74 м. Лебедина Сумської області, за місцем тимчасового проживання його співмешканки ОСОБА_3 помітив розкладний мобільний телефон марки «Самсунг А 800» сірого кольору, який належить ОСОБА_4, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 405 від 30.09.2012 року становить 120 грн. 00 коп. і діючи з метою незаконного збагачення шляхом викрадення чужого майна, умисно, таємно, у відсутності інших осіб забрав цей мобільний телефон, виніс його з домогосподарства а в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 120 грн. 00 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину не визнав, мотивуючи це тим, що хоч в березні 2012 року і відвідував домогосподарство, розташоване по вул. Щорса 74 м. Лебедина але здійснив це не з метою вчинення крадіжки, а з метою помиритися з своєю співмешканкою ОСОБА_3, яка тимчасово проживала за вищевказаною адресою після сварки, що відбулася між ними за кілька днів перед цим. В будинок він не заходив, лише крикнув через двері, щоб співмешканка збирала речі та виходила на подвір»я і телефон не викрадав а отримав його від ОСОБА_5 і саме вона запропонувала подарувати його синові обвинуваченого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, що і було в подальшому зроблено ОСОБА_2

Також він послався на те, що під час досудового слідства визнавав свою вину з тією метою, щоб господарі будинку по вул. Щорса 74 в м. Лебедині не мали претензій до ОСОБА_3

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненому злочині, його вина повністю підтверджується показами потерпілої та свідків та матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала суду, що є знайомою ОСОБА_6, на початку 2012 року, забула в будинку останньої свій розкладний мобільний телефон марки «Самсунг А 800» сірого кольору разом з зарядним пристроєм, а звернувшись за ним дізналась від ОСОБА_7, що телефон викрадено. Деталей цієї обставини вона не пам»ятає, але в подальшому від співробітників міліції дізналась, що телефон знайдено в с. Будилка, оглянула та впізнала його, так як він мав на корпусі примітну подряпину.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала суду, що є першою дружиною обвинуваченого, виховує їхнього сина ОСОБА_9, якому в 2012 році ОСОБА_2 подарував мобільний телефон «Самсунг», що через кілька місяців був вилучений співробітниками міліції.

Коли ОСОБА_2 дарував телефон свідок поцікавилась в нього чи дарунок не крадений, на що обвинувачений відповів, що це не її справа.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 показали суду, що є мешканками с. Будилка і в їх присутності восени 2012 року співробітники міліції вилучили в домогосподарстві ОСОБА_8 розкладний мобільний телефон марки «Самсунг» сірого кольору. З пояснень ОСОБА_8 вони дізнались, що цей телефон був подарованим малолітньому ОСОБА_12 його батьком обвинуваченим по даній справі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала суду, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 74. В березні 2012 року її сестра ОСОБА_3 посварилася зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 і кілька днів проживала в будинку свідка. Після того, як ОСОБА_2 з»явився за вказаною адресою, примирився з ОСОБА_3 та забрав її проживати до себе в с. Будилка свідок виявила пропажу мобільного телефону, який належить її знайомій ОСОБА_4 і лежав на полиці в одній з кімнат. Всіх обставин зникнення телефону вона не пам»ятає, так як з дня його викрадення пройшло багато часу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала суду, що в 2012 році близько 7 місяців була співмешканкою ОСОБА_2 На початку 2012 року, після сварки, яка відбулася між ними вона залишила обвинуваченого і кілька днів проживала в своєї сестри по вул. Щорса 74 в м. Лебедині. Проте, ОСОБА_2 з»явився за вказаною адресою, помирився з нею і вона повернулася жити до нього в с. Будилка. Чи викрадав він мобільний телефон з будинку сестри їй невідомо, проте вона пам»ятає, що обвинувачений заходив до житлового будинку і кілька хвилин перебував в одній з його кімнат.

Також вона пояснила суду, що внаслідок тривалого проміжку часу, який пройшов після вчинення злочину не може детально згадати всі обставини свого повернення до ОСОБА_2

Сама вона цього телефону не бачила взагалі і ніяких телефонів сину обвинуваченого не дарувала.

З протоколу (а.с. 19 т.2), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що місцем вчинення злочину є господарство гр. ОСОБА_13, що розташоване по вул. Щорса - 74 м. Лебедина Сумської області, в ньому знаходиться літня кухня та житловий будинок, який має дві кімнати, коридор та веранду.

З протоколів (а.с. 20, 80 т.2), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 18.09.2012 року в будинку №1 по вул. Гриценка с. Будилка Лебединського району співробітниками міліції в присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_11 було виявлено розкладний мобільний телефон марки «Samsung SGH - A 800» сірого кольору ІМЕІ 351004898111809. Як пояснила мешканка зазначеного будинку ОСОБА_8, цей телефон подарував її сину батько - ОСОБА_2

З висновку (а.с. 87- 90 т.2 ), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що залишкова вартість мобільного телефону «САМСУНГ А 800», станом на 17.03.12 року, могла становити - 120 грн. 00 коп.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає, що вина обвинуваченого

ОСОБА_2 у вчиненні злочину доведена та знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, факт вчинення ним злочину стверджується показами потерпілої ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_3, з яких вбачається, що в березні 2012 року ОСОБА_2 заходив до жилого будинку по вул. Щорса 74 в м. Лебедині, з якого в той час зник розкладний мобільний телефон потерпілої марки «Самсунг А 800» сірого кольору, який в подальшому був знайдений співробітниками міліції.

Також факт вчинення ОСОБА_2 злочину стверджується показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, з яких вбачається, що у вересні 2012 року в будинку №1 по вул. Гриценка с. Будилка Лебединського району співробітниками міліції було виявлено та вилучено мобільний телефон сірого кольору марки «Самсунг», подарований за кілька місяців до цього ОСОБА_2 своєму сину ОСОБА_9.

Крім того, вчинення обвинуваченим злочину частково підтверджується його власними показами, даними в судовому засіданні, з яких вбачається, що він навесні 2012 року відвідував домогосподарство по вул. Щорса - 74 в м. Лебедині, після чого подарував сину мобільний телефон сірого кольору марки «Самсунг»,

При цьому суд враховує і те, що вказані покази ОСОБА_2 та потерпілої і свідків об»єктивно підтверджуються протоколами огляду місця події, протоколом огляду мобільного телефона та висновком товарознавчої експертизи.

В той же час, суд не може взяти до уваги доводи обвинуваченого в тій частині, що

він в березні 2012 року не заходив всередину будинку по вул. Щорса 74 в м. Лебедині - до кімнати, де зберігався викрадений телефон, так як вони ніяким чином не були підтвержені в судовому засіданні і суперечать показам свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_3, що носять стабільний характер.

Також, суд не може взяти до уваги доводи обвинуваченого і в тій частині, що крадіжку телефону вчинила ОСОБА_3, яка в подальшому і запропонувала йому подарувати телефон дитині, оскільки ці покази не тільки суперечать показам свідка ОСОБА_3, яка ствердила, що взагалі не бачила цього телефону і нічого не дарувала сину обвинуваченого, а й показам свідка ОСОБА_8, яка була присутньою під час передачі дарунку і цікавилась у ОСОБА_2 його походженням, проте він нічого не згадував за ОСОБА_3 а відповів колишній дружині, що це не її справа.

Також, суд не може взяти до уваги доводи обвинуваченого і в тій частині, що покази потерпілої і свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_3, не можуть бути взятими до уваги з тих підстав, що ці особи зловживають спиртними напоями і їх покази не відповідають дійсності, так як в судовому засіданні вони були належним чином попереджені про відповідальність за завідомо неправдиві показання і дали пояснення не тільки про обставини вчинення злочину а й щодо неточностей в своїх показах, які на думку суду є наслідком давності описаних подій і не можуть бути обставиною, що виключає в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

Тому, суд вважає, що покази обвинуваченого в цій частині не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, вважає їх даними з метою зменшити свою відповідальність за скоєне а оцінивши зібрані докази в їх сукупності вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України вважає повністю доведеною.

2)Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 в вечірній час 29 серпня 2012 року,

перебуваючи на перехресті вул. Леніна та вул. Садова в с. Будилка Лебединського району Сумської області, помітив у кишені сорочки раніше знайомого йому ОСОБА_15 мобільний телефон марки «Самсунг Е-1080», вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 405 від 30.09.2012 року становить 176 грн. 74 коп., і діючи з метою незаконного збагачення шляхом викрадення чужого майна, умисно, відкрито, повторно, не зважаючи на заперечення потерпілого, мотивуючи свої дії тим, що йому необхідно зателефонувати іншій особі, витіг з кишені сорочки ОСОБА_15 цей мобільний телефон і залишив місце вчинення злочину а в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_16 матеріальної шкоди у розмірі 176 грн. 74 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні даного злочину також не визнав, мотивуючи це тим, що 29 серпня 2012 року на перехресті вул. Леніна та вул. Садова в с. Будилка він не витягував мобільний телефон з кишені сорочки свого знайомого ОСОБА_15 Цей телефон потерпілий віддав йому власноручно, так як обвинувачений попросив його надати можливість зателефонувати і збирався повернути телефон в той же день після відвідування магазину. Проте, відвідавши магазин він вжив спиртні напої, забув про свої наміри а в через кілька днів продав телефон іншій особі, так як ОСОБА_15 не звертався більше до нього з вимогами про повернення телефону.

При цьому він наполягав, що телефон у ОСОБА_15 не викрав а випросив для тимчасового використання, проте визнав, що розпорядився ним без дозволу потерпілого.

Не заважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненому злочині, його вина повністю підтверджується показами потерпілого та свідків та матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_15 показав суду, що у вечірній час 29 серпня 2012 року він велосипедом рухався по вул. Леніна з центру с. Будилка Лебединського району і минаючи перехрестя з вул. Садова побачив раніше знайомих йому ОСОБА_2 та ОСОБА_17, які погукали його до себе. Коли він наблизився до них ОСОБА_17 попросив у нього цигарку і потерпілий став відсипати йому тютюн. В цей час ОСОБА_2 спитав, що за предмет виглядає з кишені його сорочки. Дізнавшись, що тим предметом є мобільний телефон він попросив зателефонувати, а коли потерпілий відмовив, мотивуючи це відсутністю коштів на рахунку то обвинувачений самовільно витіг з його кишені телефон в чохлі і залишивши його в себе сказав ОСОБА_15, щоб той ішов додому і там чекав його приходу. Ні повернути мобільний телефон, ні оплатити його вартість обвинувачений не обіцяв, а разом з ОСОБА_18 рушив до центру села а потерпілий став навздогін кричати ОСОБА_2, щоб той повернув телефон і не дочекавшись відповіді поїхав додому, де чекав появи обвинуваченого та повернення телефону. Оскільки ОСОБА_2 його не повернув ОСОБА_15 через кілька днів звернувся до Лебединського МВ УМВС, де в подальшому отримав свій пристрій мобільного зв»язку.

Також він пояснив суду, що внаслідок тривалого проміжку часу, який пройшов після вчинення злочину не може детально згадати всі обставини події 29.08.2012 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показала суду, що проживає в с. Будилка і в її присутності та в присутності працівників сільради цього населеного пункту в 2012 році співробітники міліції вилучили в її односельчанина ОСОБА_20 мобільний телефон марки «Самсунг». Як пояснив ОСОБА_20 цей телефон він купив у ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показав суду, що в 2012 році в його присутності біля сільської ради с. Будилка ОСОБА_2 детально і добровільно розповів співробітникам міліції, як заволодів мобільним телефоном ОСОБА_15 Подробиць свідок не пам»ятає, проте підтвердив, що тиску з боку співробітників міліції не застосовувалось, він був ознайомлений зі складеним документом і власноручно підписав його.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показав суду, що є знайомим ОСОБА_2, в 2012 році купив у нього в с. Будилка мобільний телефон «Самсунг», який в подальшому був вилучений співробітниками міліції, зі слів яких свідок дізнався, що цей телефон обвинувачений викрав у ОСОБА_15 Присутній при цих поясненнях ОСОБА_2 своєї вини у викраденні телефону не заперечував.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 спочатку повідомив суду, що ввечері одного з днів наприкінці літа 2012 року в його присутності на перехресті вул. Леніна та Садова в с. Будилка Лебединського району потерпілий ОСОБА_15 сам передав ОСОБА_2 мобільний телефон, щоб той міг зателефонувати і не вимагав його негайно повернути.

В подальшому свідок змінив свої покази, мотивуючи це тим, що раніше боявся ОСОБА_2 і повністю підтвердив слова потерпілого, та показав, що обвинувачений без дозволу ОСОБА_15, під надуманим приводом зателефонувати, відкрито витіг з його кишені мобільний телефон, не зважаючи на повідомлення власника про відсутність коштів на рахунку пристрою зв»язку та всупереч волі потерпілого забрав телефон з місця вчинення злочину, а відійшовши кілька десятків метрів витіг з телефону сім-карту, розламав її та викинув на землю.

З протоколу огляду місця події (а.с. 31 т.2), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що 03.09.2012 року в с. Будилка Лебединського району співробітники міліції в присутності понятих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 вилучили в ОСОБА_20 мобільний телефон марки «Samsung» чорного кольору та його приналежності.

З протоколу (а.с. 80 т.2), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що співробітниками міліції після вилучення був оглянутий мобільний телефон Samsung, ІМЕІ 359237/04/122818/5, S/N: KF 9 B982258 R, моделі GT- E-1080W чорного кольору,

З висновку (а.с. 87- 90 т.2 ), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що залишкова вартість мобільного телефону залишкова вартість мобільного телефону «САМСУНГ Е 1080», станом на 29.08.12 року могла становити 176 грн. 74 коп.;

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає, що вина обвинуваченого

ОСОБА_2 у вчиненні злочину доведена та знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, факт вчинення ним злочину стверджується показами потерпілого ОСОБА_15, з яких вбачається, що в 29 серпня 2012 року на центральній вулиці с. Будилка ОСОБА_2 самовільно, відкрито, всупереч волі потерпілого і без його дозволу, під приводом зателефонувати іншій особі, витіг з його кишені мобільний телефон, не зважаючи на повідомлення власника про відсутність коштів на його рахунку та вимоги повернути майно покинув місце вчинення злочину.

Також факт вчинення ОСОБА_2 злочину стверджується показами свідка ОСОБА_17, який був очевидцем відкритого викрадення майна ОСОБА_15 і не тільки повністю підтвердив покази потерпілого, а й показав суду, що невдовзі після залишення місця вчинення злочину обвинувачений витіг з мобільного телефону сім-карту, розламав її та викинув на землю, що не давало можливості використати телефон для негайного зв»язку з іншою особою, чи повернути його потерпілому неушкодженим.

Крім того, факт вчинення ОСОБА_2 злочину стверджується показами свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_19, з яких вбачається, що 03.09.2012 року співробітниками міліції було виявлено та вилучено мобільний телефон чорного кольору марки «Самсунг», проданий ОСОБА_2 своєму знайомому ОСОБА_20

Також факт вчинення ОСОБА_2 злочину стверджується показами свідка ОСОБА_21, з яких вбачається, що в 2012 році обвинувачений без тиску і примусу розповідав в присутності свідка як відкрито викрав майно ОСОБА_15

Крім того, вчинення обвинуваченим злочину частково підтверджується його власними показами, даними в судовому засіданні, з яких вбачається, що в серпні 2012 року він заволодів мобільним телефоном, що належав ОСОБА_15 та без дозволу останнього продав його ОСОБА_20

При цьому суд враховує і те, що вказані покази ОСОБА_2 та потерпілого і свідків об»єктивно підтверджуються протоколами огляду місця події, протоколом огляду мобільного телефона та висновком товарознавчої експертизи.

В той же час, суд не може взяти до уваги доводи обвинуваченого в тій частині, що

він отримав телефон ОСОБА_15 внаслідок добровільної згоди і останній не висловлював ніяких вимог повернути своє майно, так як вони ніяким чином не були підтвержені в судовому засіданні і не тільки суперечать показам потерпілого та свідка ОСОБА_17 а й показам свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , які підтвердили в судовому засіданні, що обвинувачений не заперечував своєї вини під час досудового слідства.

Також, суд не може взяти до уваги доводи обвинуваченого і в тій частині, що покази потерпілого і свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_21 не можуть бути взятими до уваги з тих підстав, що ці особи зловживають спиртними напоями і змінювали свої показання, так як в судовому засіданні вони були належним чином попереджені про відповідальність за завідомо неправдиві показання і дали пояснення не тільки про обставини вчинення злочину а й щодо розбіжностей в своїх показах, які на думку суду є наслідком давності описаних подій та впливу ОСОБА_2 і не можуть бути обставиною, що виключає в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

Тому, суд вважає, що покази обвинуваченого в цій частині не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, вважає їх даними з метою зменшити свою відповідальність за скоєне а оцінивши зібрані докази в їх сукупності вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України вважає повністю доведеною.

3) Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що в вечірній час 9 вересня 2012 року, перебуваючи в домогосподарстві ОСОБА_24 по вул. Спортивна 3 кв. 2 (в обвинувальному висновку вказано Спорттивна 2 кв.3) с. Будилка Лебединського району Сумської області, під час вживання спиртних напоїв разом із іншими особами скориставшись тим, що ОСОБА_24 заснув в одній з кімнат будинку обвинувачений, діючи з метою незаконного збагачення шляхом викрадення чужого майна, умисно, таємно, повторно викрав зі столика у цій кімнаті мобільний телефон марки «Самсунг S- 5610», вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 405 від 30.09.2012 року становить 727 грн. 33 коп., а в подальшому виніс його за межі домогосподарства та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_24 матеріальної шкоди у розмірі 727 грн. 33 коп.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні даного злочину також не визнав, мотивуючи це тим, що майно потерпілого ОСОБА_24 викрала ОСОБА_25, яка на той час була співмешканкою ОСОБА_2, разом з ним 09.09.2012 року приходила до житла ОСОБА_24, сама відвідувала кімнату, де спав потерпілий а вранці наступного дня запропонувала обвинуваченому продати на базарі м. Лебедина телефон, залишений їй дядьком, який живе на Півночі і приїздив погостити.

На її пропозицію обвинувачений дав згоду і вони разом поїхали на базар, де ОСОБА_25 і продала телефон. Проте, через деякий час ОСОБА_2 зрозумів, що співмешканка його одурила і хоч погодився на її вмовляння взяти вину на себе, проте поставив їй вимогу відшкодувати вчинені збитки, після чого остання придбала інший мобільний телефон, власноручно передала його ОСОБА_24 а через деякий час виїхала з села і про своє місце перебування його не повідомила.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_24 показав суду, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5 3 кв. 2 і ввечері одного з днів у вересні 2012 року до нього в гості з»явилися обвинувачений та його співмешканка ОСОБА_25, які випили пива з господарями, після чого ОСОБА_24 ліг відпочивати, залишивши на столі в кімнаті мобільний телефон «Самсунг» та пачку цигарок. Прокинувшись він побачив, що гості палять його цигарки, а мобільний телефон відсутній. Ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_25 не призналися у викраденні телефону, проте коли він заявив про крадіжку в органи внутрішніх справ до нього звернулася ОСОБА_25, просила забрати заяву з міліції та повідомила, що його телефона вже нема і віддала йому взамін інший мобільний телефон.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 показала суду, що є дружиною потерпілого ОСОБА_24, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_6 3 кв.2 і одного дня восени 2012 року до них в гості з»явилися обвинувачений та його співмешканка ОСОБА_25, які випили пива з господарями, після чого ОСОБА_24 залишивши на столику мобільний телефон марки «Самсунг S- 5610», ліг відпочивати в кімнаті будинку а свідок сходила до магазину і повернувшись помітила зникнення цього телефона. На запитання господарів гості не призналися у викраденні телефону, проте коли її чоловік заявив про крадіжку в органи внутрішніх справ вони звернулись до нього та повідомили, що його телефона вже нема і віддали взамін інший мобільний телефон.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 показав суду, що займається торгівлею на ринку м. Лебедина і до нього восени 2012 року разом з обвинуваченим звернулася незнайома дівчина та запропонувала придбати мобільний телефон «Самсунг», який перебував в гарному стані. Дівчина пояснила, що телефон їй залишив родич, який приїздив з Півночі і пообіцяла пізніше принести зарядний пристрій та документи до телефона. Перевіривши через знайомих інформацію про особи продавців свідок купив запропонований телефон а в подальшому продав його іншій особі.

З протоколу (а.с. 42 т.2), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що 17.09.2012 року в Лебединському МВ ОСОБА_2 добровільно заявив, що викрав мобільний телефон марки «Самсунг» темного кольору під час відпочинку за місцем мешкання ОСОБА_24 та продав цей телефон невідомому чоловіку на ринку м. Лебедин.

З протоколу (а.с. 44 т.2 ), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що місцем вчинення злочину є кв. 2 по вул. Спортивна - 3 с. Будилка Лебединського району Сумської області, яка складається з прихожої кімнати, кухні, зали, спальної кімнати.

З висновку (а.с. 87- 90 т.2 ), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що залишкова вартість мобільного телефону «САМСУНГ S 5610», станом на 25.01.12 року, могла становити 727 грн. 33 коп.

З акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи (а.с. 173 176 т.2), дослідже-ного в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2, в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння виявляв ознаки розладу психіки та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу (травматичного, алкогольного) з емоційною нестійкістю, не виявляв ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_2 виявляє ознаки розладу психіки та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу (травматичного, алкогольного) з емоційною нестійкістю, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_2 в застосуванні до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

З показів свідка ОСОБА_25 (а.с. 65 т. 2), даних 30.09.2012 року під час досудового слідства і оголошених в судовому засіданні вбачається, що на початку вересня 2012 року вона разом із своїм знайомим ОСОБА_2 прийшла в гості до власників господарства по вул. Спортивна 3 кв.2 в с. Будилка, де вони випили пива з господарями, після чого ОСОБА_24 пішов в іншу кімнату відпочивати, його дружина сходила до магазину і повернувшись стала шукати мобільний телефон чоловіка. Свідок не знала місця знаходження телефону і повідомила про це господарям. Проте вранці наступного дня обвинувачений запропонував їй продати на базарі м. Лебедина телефон, подарований йому сестрою і вони разом поїхали на базар, де ОСОБА_25 повідомила покупцеві, що телефон належить їй і продали його незнайомому чоловіку.

З постанови (а.с. 104 т. 2), винесеної 30.09.2012 року під час досудового слідства і оголошеної в судовому засіданні вбачається, що в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_25 за ст.ст. 185, 198 КК України відмовлено за відсутністю в її діях складу злочину.

З вищевикладеного слідує, що органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме в повторному таємному викраденні чужого майна (крадіжці), але на думку суду в ході судового розгляду свого підтвердження дане обвинувачення не знайшло, не підтверджується показами свідків та потерпілих і зібраними матеріалами справи та спростовується поясненнями обвинуваченого.

Згідно ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка ратифікована 17.07.1997 року та набула чинності 24.03.1999 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 року №9 суд при розгляді кримінальних справ має суворо додержуватись закріплений у ч.1 ст.62 Конституції принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Згідно з ч.3 зазначеної статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29.06.1990 р. № 5 всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

При цьому суд бере до уваги, що допитані в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_24 та свідок ОСОБА_26 показали суду, що не бачили, чи відвідував 09.09.2012 року обвинувачений кімнату, де зберігався мобільний телефон власника житла та чи не викрадав він його.

Інших осіб, які були очевидцями вчинення злочину досудовим слідством і в судовому засіданні не встановлено.

В той же час, і ОСОБА_24 і ОСОБА_26 підтвердили, що під час вчинення злочину в будинку по вул. Спортивна-3 кв.2 в с. Будилка перебувала і інша особа, яка теж могла мати відношення до вчинення злочину, а як вбачається з показів свідка ОСОБА_27 саме ця особа ОСОБА_25 наступного дня на ринку м. Лебедина стверджувала, що цей телефон належить не обвинуваченому, а особисто їй, обіцяла в подальшому принести до нього зарядний пристрій та документи і продала його свідку.

При цьому суд не може взяти до уваги заяву ОСОБА_2 про викрадення мобільного телефону від 17.09.2012 року, так як в судовому засіданні було встановлено, що він є особою, яка під час кримінального провадження потребує допомоги захисника, а останній не брав участі під час складення протоколу явки з повинною.

Крім того, суд не може взяти до уваги досліджені в судовому засіданні за клопотанням прокурора покази свідка ОСОБА_25 від 30.09.2012 року і вважає їх недопустимим доказом по справі, так як вони були отримані до проведення по даному кримінальному провадженню додаткового досудового слідства, яке згідно п. 12 Перехідних положень КПК України 2012 року проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом, а ч.4 ст. 95 КПК України передбачає, що висновки суду можуть обгрунтовуватись лише показаннями, безпосередньо сприйнятими в судовому засіданні.

Також суд не може взяти до уваги досліджену в судовому засіданні за клопотанням прокурора постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_25 і вважає її неналежним доказом, так як в судовому засіданні було встановлено, що ця постанова винесена тієж ї ж дати, коли було вчинено допит свідка, за обставин, коли обвинувачений повністю визнавав свою вину у вчиненні злочину, а обставини, якими він під час додаткового досудового слідства обгрунтовував свої заперечення слідством не були ні дослідженими, ні врахованими під час винесення зазначеного доказу.

Тому суд вважає, що стороною обвинувачення обставини, передбачені ст. 91 КПК України не доведені в повному обсязі, доказів, на підставі яких можливо зробити беззаперечний висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України під час судового розгляду не здобуто, а сумніви щодо доведеності його вини усунути неможливо, а тому суд тлумачить їх на користь обвинуваченого і приходить до переконання, що ОСОБА_2 підлягає виправданню у вчиненні даного злочину.

Таким чином, дослідивши кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає необхідним дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфікувати за ч. 1 ст.185 КК України, так як він здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Також дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає необхідним кваліфікувати за ч. 2 ст.186 КК України, так як він здійснив грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна повторно.

В той же час суд вважає необхідним виправдати ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (злочину).

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність у обвинуваченого щирого каяття, намагання ним в будь-який спосіб всупереч встановленим та доведеним обставинам уникнути відповідальності, а також те, що завдані злочином збитки відшкодовані, матеріальний і сімейний стан обвинуваченого, стан його здоровя та його характеристику.

Враховуючи ці всі обставини суд вважає необхідним обрати ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, оскільки його неможливо виправити та перевиховати без ізоляції від суспільства і саме це покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд вважає необхідним призначивши покарання за кожний злочин вчинений обвинуваченим окремо, застосувати ч. 1 ст. 70 КК України і визначити йому покарання за сукупністю цих злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Також суд вважає необхідним на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, скласти покарання, призначене ОСОБА_2 за ч.1 ст. 70 КК України у виді 6 місяців позбавлення волі за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку Лебединського районного суду та покарання у виді 14 років позбавлення волі, призначене попереднім вироком Лебединського районного суду від 11.04.2013 року

Крім того, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь НДЕКЦ УМВС України в Сумській області на позабюджетний розрахунковий рахунок 31256272210011 в ГУДКУ в Сумській області МФО-837013, код 25574892, свідоцтво платника податку 25756800, ІПН 255748918191, код класифікації доходів бюджету 25010100 кошти на відшкодування витрат на проведення судової товарознавчої експертизи відповідно довідки, наданої експертом.

Речові докази:

-мобільний телефон «Самсунг Е 1080», який зберігається у домогосподарстві ОСОБА_15 на думку суду необхідно вважати повернутим власнику;

-мобільний телефон «Самсунг А 800», який зберігається у камері схову речових доказів Лебединського МВ УМВС України в Сумській області суд вважає необхідним повернути власнику.

Керуючись ст. ст. 368, 370-371, 374 КПК України;

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Застосувати ч. 1 ст. 70 КК України і за сукупністю цих злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Застосувати ч. 4 ст. 70 КК України і за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, скласти покарання, призначене ОСОБА_2 за ч.1 ст. 70 КК України у виді 6 місяців позбавлення волі та покарання у виді 14 років позбавлення волі, призначене попереднім вироком Лебединського районного суду від 11.04.2013 року

і визначити йому остаточно до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років 6 (шість) місяців.

За ч.2 ст. 185 КК України ОСОБА_2 виправдати за відсутності складу кримінального правопорушення (злочину).

Строк покарання засудженому ОСОБА_2 вважати з 17 жовтня 2012 року.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 залишити тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ УМВС України в Сумській області на позабюджетний розрахунковий рахунок 31256272210011 в ГУДКУ в Сумській області МФО-837013, код 25574892, свідоцтво платника податку 25756800, ІПН 255748918191, код класифікації доходів бюджету 25010100 кошти на відшкодування витрат на проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 176 грн. 40 коп.

Речові докази:

-мобільний телефон «Самсунг Е 1080», який зберігається у домогосподарстві ОСОБА_15 вважати повернутим власнику;

-мобільний телефон «Самсунг А 800», який зберігається у камері схову речових доказів Лебединського МВ УМВС України в Сумській області повернути ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_2 в той же строк з часу вручення йому копії вироку.

Суддя:

ОСОБА_28