Рішення № 36078501, 18.09.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20587/13-ц

Провадження № 2/522/10108/13

ЗАОЧНЕРІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року

Приморський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого - судді Погрібного С.О.

за секретаря - Малини-Муравенко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вимогою про визнання за ним права власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 68,85 кв.м., посилаючись на обґрунтування своїх вимог на таке. Позивач мешкає та є основним користувачем зазначеної квартири, яку надано йому на підставі договору №12/348. За період проживання у цій квартирі позивач провів її перепланування, провів відповідні роботи та реконструював її, регулярно піклуючись про це майно. В результаті перепланування квартира складається з двох житлових кімнат та допоміжних приміщень. Це не призвело, на думку позивача, до порушення несучої здатності конструкцій будинку, втім відповідач не визнає за позивачем права власності на реконструйоване під житлове приміщення, чим порушує права та інтереси позивача. У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на положення ст. ст. 376, 386 ЦК України.

Представник Одеської міської ради, у судове засідання не зявлявся, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд у звязку з його неявкою та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не зявився, у порядку заочного розгляду справи.

Позивач надав суду заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного. Судом установлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторони, представлених письмових доказів.

Згідно договору №12/348 про утримання будинків, будівель та прибудинкових територій від 01 травня 2013 року позивачу передано у користування квартиру АДРЕСА_1 у звязку з виконанням службових обовязків двірника ПУ №12 в КП «ЖКС «Порто-Франківський».

За час користування позивачем закріпленим за ним приміщенням останній його реконструював під житлове. Відповідно із технічним висновком про стан несучих конструкцій квартири АДРЕСА_1 в результаті такого перепланування та реконструкції утворено дві житлові кімнати площами відповідно 27,12 та 21,07 кв.м., кухня площею 10,58 кв.м., санвузлу площею 2,88 кв.м., тамбур-вітальня 7,20 кв.м, загальна площа квартири становить 68,85 кв.м., житлова 48,19 кв.м.

Користуючись своїми правами користувача житла, позивач здійснив реконструкцію закріпленого за ним приміщення шляхом його переобладнання у житлове. Розташування цієї споруди та склад приміщень визначено зазначеним технічним висновком.

Зазначеним технічним висновком визначено, що технічний стан житлового приміщення на момент обстеження, згідно класифікації чинних норм, може бути охарактеризований як задовільний, що дозволяє зберегти його для подальшої експлуатації; цим висновком не встановлено порушень у питання архітектури, обраних конструктивних рішень, протипожежної безпеки та охорони навколишнього середовища. Таким чином суд вважає виконаними вимоги ч. 3 ст. 375 ЦК України, відповідно до якої право на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил. При спорудженні зазначеної прибудови дотримано будівельних, санітарних, протипожежних та інших норм та правил, але враховуючи, що будівництво проведено без належним чином затвердженого проекту, ввести його в експлуатацію є неможливим. При цьому в результаті проведеного будівництва позивачем створено споруду, яке відповідає певним, що висуваються до подібного роду будівель, та може бути самостійним обєктом права власності, перебуває в особистому користуванні позивача. Таким чином, враховуючи, що побудована споруди є ізольованою, річ, отримана після реконструкції та будівництва відповідає всім нормам та правилам, беручи до уваги обставини справи, зокрема, неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд вважає за можливе захистити право позивача шляхом визнання за ним права власності на отримане реконструйоване житлове приміщення квартиру.

Суд вважає виконаними вимоги ч. 3 ст. 375 ЦК України, відповідно до якої право на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Суд також враховує, що реконструйоване приміщення зведено на прибудинковій території; згідно абз. 4 п. 19 постанови Пленум Верховного Суду України 16.04.2004 року № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з п. 5 ст. 10 Закону від 19 червня 1992 року № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку та на умовах, передбачених ч. 3 ст. 42 ЗК, якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Вирішуючи питання про дотримання прав землевласника при здійсненні реконструкції, судом враховано, що реконструйоване приміщення зведено на прибудинковій території будинку, в якому розташована реконструйована квартира, позивач тривалий час використовує спірне приміщення під житло, сплачуючи за користування комунальними послугами для побутових потреб, тому порушення права власника земельної ділянки суд не встановлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Правила статті 376 ЦК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин за аналогією закону, оскільки відсутня норма, що регулює безпосередньо ці правовідносини, а також це відповідатиме принципу справедливості та добросовісності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 183, 331, 365, 367 ЦК України, ст.ст. 11, 213, 215, 224, 226 Цивільного процесуального кодексу України, п. 19 постанови Пленум Верховного Суду України 16.04.2004 року № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ, СУД

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 48,19 кв.м., загальною площею 68,85 кв.м., яка складається в цілому з приміщень: двох житлових кімнат площами відповідно 27,12 та 21,07 кв.м., кухні площею 10,58 кв.м., санвузлу площею 2,88 кв.м., тамбур-вітальні 7,20 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ:С.О. Погрібний

18.09.2013