Ухвала суду № 36077352, 16.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадженння № 22-ц/790/7403/13 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 643/1894/13-ц Єрмак Н.В.

Категорія : житлові Доповідач - Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді : Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Костенко Т.М.

при секретарі: Сватенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, ОСОБА_9, третя особа у справі: Московський районний відділ у м. Харкові Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання права користування квартирою, реєстрації за місцем проживання та за зустрічним позовом ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в 'інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, ОСОБА_9 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи у справі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення,-

ВСТАНОВИЛА :

13.02.2013 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись у суд з позовом в якому, посилаючись на вимоги частин 1, 4, 5 ст. 9,ст. 64,65 ЖК України, просили визнати за ними право користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов»язати Московський районний відділ у м. Харкові Державної міграційної служби України в Харківській області зареєструвати їх за вказаною адресою.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що позивач ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_1) у 1973 році посилилась в зазначену квартиру на підставі ордеру № 13087 разом з матір»ю та сестрами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та у ІНФОРМАЦІЯ_3 у неї народилась дочка ОСОБА_2, яка разом з нею стала проживати в спірній квартирі. Позивачі зазначають , що у 2005 році вони знялись з реєстрації в зазначеній квартирі , але продовжували в ній проживати та доглядали за пристарілою матір»ю ОСОБА_10, яка була квартиронаймачем спірної квартири та померла в жовтні 2007 року.

Як на підставу своїх вимог позивачі зазначають, що є близькими родичами відповідачів та за весь час проживання в спірній квартирі останні їм не перешкоджали проживати, при цьому не вчиняли будь-яких дій щодо їх виселення з зазначеного житлового приміщення, у зв»язку з чим вважають,що відповідачі фактично визнають їх право на проживання в квартирі, однак не дали письмової згоди на їх реєстрацію ( а.с.1-6).

Відповідачі ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та ОСОБА_9 04.09.2013 року звернулися у суд з зустрічним позовом, в якому на підставі ст. 99 ЖК України, просили виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із спірної квартири. Свої зустрічні позовні вимоги обгрунтовували тим, що в спірній їй квартирі загальною площею 68, 5 кв.м. зареєстровано та проживають 7 чоловік та наймачем якої була ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Позивачі за зустрічним позовом зазначають, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зняті з реєстрації в спірній квартирі більше ніж 10 років та приїхали до них перший раз 08 березня 2013 року поздоровити зі святом. Вдруге відповідачі за зустрічним позовом приїхали до них в травні 2013 року та попросились погостювати на декілька тижнів, а коли стало питання щодо звільнення ними спірного житлового приміщення, останні почали здійснювати сварки , що негативно впливає на психічний стан неповнолітніх дітей.

В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2 та представник ЇЇ на ОСОБА_11 позов підтримали, просили його задовольнити та не визнали зустрічні позовні вимоги вважаючи ,що набули право користування спірною квартирою.

ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_9 в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги позивачів за основним позовом не визнали. Свої заперечення обґрунтовували тим, що згоди на постійне проживання в спірній квартирі позивачів за основним позовом вони не надавали, спільного господарства з ними вони не ведуть, комунальні платежі позивачі не сплачують. Просили задовольнити зустрічний позов.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 15 жовтня 2013 року суд відмовив в задоволенні позовних вимог позивачам як за основним, так і за зустрічним позовом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати вказане рішення суду в частині відмови в задоволенні їх позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити їх позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам. Наводять ті ж доводи, що і в суді першої інстанції, а також зазначають ,що суд не дав правової оцінки тим фактам, що в спірній квартирі не проживають з 2007 року ОСОБА_7, ОСОБА_6та з 2008 року ОСОБА_8 та ОСОБА_4, а постійно проживають вони, а також відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, та ОСОБА_9

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суду першої інстанції.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, сторонами в апеляційному порядку не оскаржується, а тому у відповідності до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, його законність та обґрунтованість в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відмовляючи позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні зазначених вище позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності позивачами.

При цьому, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що спірною є неприватизована чотирьохкімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1, в якій зареєстровані відповідачі та неповнолітні ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.

Матеріали справи також свідчать про те, що наймачем спірної квартири була мати позивача ОСОБА_1, відповідачів за основним позивом ОСОБА_3 та ОСОБА_6- ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року( а.с.9,14) та після смерті якої ні з ким із повнолітніх членів її сім»ї договір найму вказаного житлового приміщення не укладався.

Судом першої інстанції також встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та цей факт сторонами не заперечується, що позивач ОСОБА_1 за вказаною адресою була зареєстрована до 22.08.2005 року, а позивач ОСОБА_2- до 2006 року.

Як свідчать матеріали справи, заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23.08.2006 року, яке набрало законної сили, при розгляді справи за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_1 про усунення перешкод, виселення та зняття з реєстраційного обліку, було встановлено, що остання разом з неповнолітньою на той час ОСОБА_2 оселились в квартирі АДРЕСА_2 та там зареєструвались. Вказаним рішенням суду останні були з зазначеної квартири виселені та зняті з реєстраційного обліку ( а.с.197-198).

Зазначені обставини у справі, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у відповідності до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню при розгляді вказаної справи.

За змістом ст. 107 ЖК України, член сім»ї наймача, у разі вибуття на постійне місце проживання в інше житлове приміщення в тому ж населеному пункті, втрачає право користування цим жилим приміщенням.

Вказані вище обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що з моменту вселення та реєстрації позивачів в квартирі АДРЕСА_2, останні втратили право користування спірним житловим приміщенням та спростовують їх доводи про те, що після зняття з реєстрації в спірній квартирі, вони продовжували в ній проживати .

Відповідно до ч.І ст. 64 ЖК України члени сім»ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов»язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. В ст. 65 ЖК України встановлено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім»ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі , виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказів того, що позивачі до смерті наймача спірної квартири ОСОБА_10, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року поселись в спірну квартиру як члени її см»ї, вони в порушенням вказаної норми ЦПК України суду не надали, а наявні у справі докази не дають підстав для висновку про набуття ними справа користування спірним житловим приміщенням.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду щодо відмови в задоволенні їх позовних вимог.

Доводи, викладені позивачами в апеляційній скарзі вказаних висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді: