Рішення № 36076527, 17.12.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/8257/13-ц

Провадження № 2/520/4444/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 року позивач звернулась до суду з позовом та просила суд ухвалити рішення, яким розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 та стягнути аліменти на утримання малолітніх дітей.

В обґрунтування заявленого позову позивачка посилається на те, що вона з 23.07.2005 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. Від даного шлюбу у них народились діти: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач вказує на те, що подружні стосунки припинились, проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Родина існує формально. Різні погляди на сімейне життя, повна несумісність характерів, втратили почуття любові один до одного та взаєморозуміння

Також позивач стверджує, що, малолітні діти проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні. Вказує, що їй матеріально важко утримувати дітей, вона потребує матеріальної допомоги, з урахуванням того, що необхідно оплачувати витрати на харчування, розвиток дітей, одяг та лікування.

Крім того позивач стверджує, що відповідач працездатний, фізично здоровий і може за своїм матеріальним станом надавати дітям допомогу.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового засідання сповіщені належним чином у порядку ст.74,76,77 ЦПК України.

У судове засідання позивач не з`явилась, про час та місце його проведення сповіщена належним чином, 27.08.2013 року звернулась до суду з заявою, в якій просила розглянути справу у її відсутність (а.с.23).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, пояснивши, що шлюбні стосунки з відповідачем, не зважаючи на наданий судом строк для примирення, відновлені не були, сторони проживають окремо, збереження сім`ї неможливе.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання вдруге не з`явився, про час та місце його проведення сповіщався належним чином. 29.11.2013 року від представника відповідача ОСОБА_6 до суду надійшла заява, в якій остання повідомила суд про неможливість відповідача бути присутнім у судовому засіданні у зв`язку з хворобою, однак, доказів суду не надала. 16.12.2013 року від представника відповідача ОСОБА_6 знову надійшла заява з проханням відкласти розгляд справи у зв`язку з знаходженням відповідача на стаціонарному лікуванні в лікарні, однак, жодних документальних підтверджень цього суду не надала.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач та його представник вдруге не з`явились до суду без поважних причин, що, враховуючи тривалість перебування справи в провадженні суду, дає суду право розглянути справу у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 23 липня 2005 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Одеси було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 534, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серії І-ЖД № 005375.

19 лютого 2006 року у сторін народилась донька ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії І-ЖД № 037971, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис № 260, де батьком дитини записаний відповідач.

Також, 30 жовтня 2007 року народилась донька ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії І-ЖД № 103986 видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис № 1795, де батьком дитини записаний відповідач.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню тому, що родина фактично розпалася і її відновлення неможливе при обставинах, зазначених позивачем у позовній заяві. Під час розгляду справи, судом також було встановлено, що у позивача відсутні які-небудь почуття до відповідача, їх шлюбний союз розпався та існує формально.

Одночасно, суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка ОСОБА_2 та жінки позовом ОСОБА_1 й збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України шлюб розривається, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Таким чином, в ході розгляду справи, судом була перевірена наявність відповідних підстав для розірвання шлюбу і суд переконався у дійсному волевиявленні позивача.

Також судом враховується той факт, що один із членів сім`ї (чоловік чи жінка) або обоє мають право звернутися із заявою в суд про розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України) й це право підлягає судовому захисту.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, та примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із положеннями ст. 18 ч. 2 п. 3, ст.ст. 51, 56 ч. 3, ст.110 ч. 1 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом предявлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Враховуючи викладене та задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам.

Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (ч. 3 ст. 105 СК України).

При вирішенні спору суд має виходити з положень ст. 8 Закону України „Про охорону дитинства, за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ст. 180, ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. .

Відповідно до ст.183 СК України суд визначає розмір аліментів у частці від заробітку(доходу) батька дитини.

Суд визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) батька дітей в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, так як даний розмір аліментів є розумним та достатнім для утримання.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України (ч. 2 ст. 182 СК України).

Суд враховує положення закону про те, що позивач як і відповідач також має обов`язок утримувати неповнолітніх дітей.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень..

Враховуючи викладене, а також довідку КУ «ЦПМСД №10» від 12.12.2013 року про середню заробітну плату відповідача, суд вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів задовольнити частково та стягувати з відповідача, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, аліменти на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно на кожну дитину.

У відповідності зі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подані позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 114,70 гривень за вимогу про розірвання шлюбу

Крім того відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Враховуючи викладене, необхідно оплату за вимогу про стягнення аліментів на користь держави судових витрат в розмірі 229, 40 гривень покласти на відповідача ОСОБА_2

Відповідно до ст.367 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконаню в межах оплати платежу за один місяць.

Керуючись ст. 141, 180, 181, 182, 184, 192 Сімейного Кодексу України. ст.ст. 60, 88, 213, 215, 367 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 23 липня 2005 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис № 534.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 аліменти утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини від усіх доходів, починаючи з дня подання заяви 01.07.2013 року і до повноліття доньки Крістіни, тобто до 19.02.2024 року.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 аліменти утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ? частини від усіх доходів, починаючи з дня подання заяви 01.07.2013 року і до повноліття доньки ОСОБА_4, тобто до 30.10.2025 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 сплачений судовий збір у розмірі 114, 70 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 229 гривень 40 копійок на рахунок: 31218206700005; МФО-828011; отримувач - ГУДКСУ в Одеській області (Київський р-н м.Одеси) (код отримувача -37607526); код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ 02892928, код банку отримувача 828011).

В решті позову відмовити

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.