Ухвала суду № 36075601, 10.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4759/13 10.12.2013 10.12.2013 10.12.2013

Провадження №22-ц/784/3744/13

Провадження № 22ц- 784/3744/13 Головуючий у 1-й інстанції Павлова Ж.П.

Категорія 24 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Ухвала

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

при секретарі Богуславській О.М.,

за участю:

- представника відповідача Дяченка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2013 року

за позовом

ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Миколаївська теплоелектроцентраль»

про

проведення перерахунку, повернення грошових коштів, покладення обов'язку вчинити певні дії, визнання незаконними та скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» про проведення перерахунку сум, сплачених за користування тепловою енергією, повернення грошових коштів, покладення обов'язку вчинити певні дії, визнання незаконними та скасування рішень.

Позивач зазначав, що ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» самостійно формує тарифи на оплату теплової енергії, які затверджує в НКРЕ України, а в подальшому погоджує рішеннями виконкому Миколаївської міської ради. Позивач вважає, що встановлені відповідачем тарифи є завищеними, а відповідач на його пропозицію відмовляється їх розшифрувати.

Посилаючись на наведене, позивач просив зобов'язати відповідача провести перерахунок оплати за теплопостачання, повернути утримані з нього грошові кошти, а також визнати незаконними та скасувати п.1.8 Постанови НКРЕ України та рішення Миколаївської міської ради якими погоджені та затверджені тарифи на теплову енергію.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_1.

Вказаний будинок підключений до мережі централізованого постачання теплової енергії, яке здійснюється відповідачем.

Між ОСОБА_3 та ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» існують цивільні правовідносини, за якими відповідач надає ОСОБА_3 послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а останній зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами.

Правовідносини з надання послуг централізованого опалення окрім Закону України «Про житлово - комунальні послуги», регулюються Законом України «Про теплопостачання» та Правилами надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про теплопостачання» питання регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, відноситься до повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, встановлення цін, тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно із пп. 2 п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчий комітет встановлює в порядку і межах, визначених законодавством, тарифи щодо оплати комунальних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 861 від 26 вересня 2001 року погоджено тарифи на теплову енергію для розрахунків з населенням м. Миколаєва.

В подальшому ці тарифи неодноразово змінювались на підставі рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 20 грудня 2007 року № 2540; від 26 грудня 2008 року № 2390; від 22 січня 2010 року № 46; від 24 грудня 2010 року № 1518 .

Нарахування плати за спожиту позивачем теплову енергію ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» проводило відповідно до встановлених Миколаївською міською радою тарифів, на підставі вказаних рішень виконавчого комітету, які були чинними на момент споживання позивачем послуг.

Із матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з непроведенням позивачем оплати за надані послуги з централізованого опалення, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2012 року з ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за вказані послуги за період з 01 грудня 2010 року по 01 грудня 2011 року. Також рішенням цього ж суду від 23 квітня 2013 року з позивача стягнуто заборгованість за період з 01 березня 2009 року по 30 листопада 2010 року.

Вказані судові рішення набрали законної сили і ніким не були оскаржені.

Тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо покладення обов'язку на ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» провести перерахунок сплачених коштів за надані послуги з теплопостачання і колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду в цій частині.

Що стосується вимог про визнання незаконним та скасування пункту 1.8 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України у сфері теплопостачання, якою регулюється порядок формування тарифів, а також визнання незаконними та скасування рішення Миколаївської міської ради, яким погоджені та затверджені тарифи на теплову енергію, то колегія приходить до такого.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають справи у порядку цивільного судочинства щодо захисту порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки позивачем фактично оскаржуються законність рішень суб'єкту владних повноважень, прийнятих ними при здійсненні владних управлінських функцій, то такі вимоги мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ст.16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Такі ж роз'яснення щодо розмежування видів судочинства містить п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

Пунктом 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи спір, суд не звернув увагу на вказані норми закону, не з'ясував характер спірних правовідносин і помилково вважав, що заявлені позивачем вимоги в частині визнання незаконним та скасування пункту 1.8 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України у сфері теплопостачання, а також визнання незаконними та скасування рішення Миколаївської міської ради, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 у вказаній частині не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, рішення районного суду в частині вирішення позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування пункту 1.8 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України у сфері теплопостачання, а також визнання незаконними та скасування рішення Миколаївської міської ради, якими погоджені та затверджені тарифи на теплову енергію, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі вимог п.1 ч.1 ст. 205 та ч. 1 ст. 310 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2013 року в частині вирішення позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування пункту 1.8 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України у сфері теплопостачання, а також визнання незаконними та скасування рішення Миколаївської міської ради, якими погоджені та затверджені тарифи на теплову енергію скасувати та провадження у справі в цій частині закрити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді