Рішення № 36073589, 11.12.2013, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 1323/68/2012

Провадження № 2/456/376/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Шрамка Р. Т.

з участю секретаря: Волос О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Стрийської державної нотаріальної контори про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

встановив:

Позивач звернулась з позовною заявою до суду та уточнивши позовні вимоги просить визнати договір купівлі-продажу від 20 листопада 2009 року укладеного між ОСОБА_1, та ОСОБА_2, щодо купівлі-продажу житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями по вул..Марцинівка, 46 в м.Стрий Львівської області посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори, посвідченого в реєстрі за №5160 недійсним. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач скориставшись її старечим віком та довірою, навмисно повідомив позивачу неправдиву інформацію про правову природу договору стосовно її майна, запропонувавши позивачу укласти договір довічного утримання, чим ввів її в оману у своїх власних інтересах. Після укладення договору позивач постійно проживає, в тому числі і в даний час у будинку, сплачує всі необхідні платежі за утримання будинку, хоча із оспорюваного договору не вбачається підстав для подальшого там проживання позивача. Неправильне уявлення позивача, що запропонована угода є договором довічного утримання, яке виникло в результаті обману з боку відповідача, мало вирішальне значення при укладенні даного договору купівлі-продажу.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, та ОСОБА_4, позовні вимоги підтримали та просять позовні вимоги задоволити в повному обсязі та стягнути судові витрати.

Відповідач в судовому засіданні в задоволенні позову заперечив та пояснив, що позивачу було добре відомо про укладення саме договору купівлі продажу. Відповідач добровільно, без будь-якого примусу, перебувала в нотаріуса при укладанні договору. Перед укладенням договору їй було передано гроші в сумі 125000 грн. і в подальшому ними було підписано договір. Так як вони є родичами і в необхідності для того, щоб відповідач залишила житло негайно не було, так як відповідач має де жити, то позивач, згідно спільної домовленості, залишилась проживати в спірному будинку до смерті.

Представник відповідача ОСОБА_5, в судовому засіданні в задоволені позову заперечила давши аналогічні пояснення.

Представник третьої особи Стрийської державної нотаріальної контори в судове засідання не зявилась, однак подала до суду заяву відповідно до якої просить розгляд справи проводити за її відсутності та при ухваленні рішення посилається на розсуд суду.

Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, відповідача ОСОБА_2 допитаного як свідка, який в судовому засіданні пояснив, що довший час допомагав позивачу по догляду за будинком як до укладення договору так і після його укладення. В 2009 році позивач запропонувала йому купити у неї житловий будинок так, як їй були необхідні кошти на проведення лікування. При визначенні суми, позивач запропонувала суму, яка буде вказана у виготовленому Стрийським МБТІ технічного паспорту. Перед ти, як вони направились до нотаріуса то передав позивачу 125000 грн. Цю передачу грошей бачила дружина відповідача ОСОБА_6 Після підписання договору, у нотаріуса, який позивач прочитала сама, відповідач надалі продовжував допомагати позивачу в хатніх справах, возив її кожної неділі до церкви, та на випадок смерті поховає. В Стрийському МБТІ договір реєстрували разом з позивачем, свідка ОСОБА_6, яка в судовому засіданні пояснила, що до відповідача подзвонила позивач з пропозицією переписати будинок. Згодом, вона та її чоловік відповідач, прийшли до позивача додому та принесли гроші в сумі 125000 грн. Передавши кошти, направились до нотаріуса, у якого був підписаний договір і при підписанні договору вона також була присутня. Після того, як договір сторонами був підписаний, позивач разом з відповідачем направились до Стрийського МБТІ вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково, оскільки згідно ст.. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів, може бути в тому числі припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до його порушення, зміна правовідношення. Як правило, власник порушеного або невизнаного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Відповідно до ст.. 27 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і такі докази подаються сторонами, однак доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази повинні бути належними та допустимими, як того вимагають ст.ст. 58, 29 ЦПК України. Відповідно до ст.. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Відповідно до ст.. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 20 листопада 2009 року було укладено договір купівлі продажу, посвідчений нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, відповідно до якого позивач продала, а відповідач купив житловий будинок з господарськими будівлями по вул. Марцинівка, 46 в м. Стрию Львівської області.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.11.2009р. комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації» було зареєстровано за ОСОБА_2, право власності на будинок по вул. Марцинівка буд. 46 в м. Стрий Львівської області.

Відповідно до змісту позовної заяви, даний договір дарування позивач оспорює з тих підстав, що відповідач при укладені договору купівлі продажу, користуючись її похилим віком, ввів її в оману, оскільки нею вважалось, що укладається договір довічного утримання, тому що відповідач часто навідувався до неї, допомагав їй по господарству та виконував її прохання і крім того запевнив, що на випадок її смерті здійснить поховання.

Відповідно до ст. 203 п. 5 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі, після укладеного договору позивач надалі продовжувала проживати в будинку по вул. Марцинівка, 46 в м. Стрий Львівської області та утримувати даний будинок сплачувати комунальні платежі. Відповідач надалі продовжував надавати позивачу послуги, щодо надання допомоги у господарстві.

Відповідно до ст.. 663 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Такі обставини по справі дають суду підстави вважати та свідчать про те, що відповідач свідомо ввів позивача в оману, оскільки після укладеного оскаржуваного договору позивач продовжувала постійно проживати в будинку, а отже ними не було дотримано загальних умов, що ставляться до договору купівлі-продажу і відповідач не наполягає, щоб позивачем був звільнений будинок. Умовами договору не передбачено подальше проживання позивача у будинку.

На підставі наведеного суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання договору купівлі-продажу від 20 листопада 2009 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, щодо купівлі-продажу житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями по вул..Марцинівка, 46 в м.Стрий Львівської області посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори, посвідченого в реєстрі за №5160 є підставними та підлягають до задоволення.

Позов частині стягнення судових витрат підлягає до задовлення частково в сумі 6141 грн. 10 коп., які підтверджені доказами, а задоволення позовних вимог в решті суми 640 (шістсот сорок) грн. 90 коп. з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 не підлягають до задоволення, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.10, 58-61, 154, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст..ст. 16, 203 п.5, 230 суд, -

вирішив:

Позов задоволити частково.

Визнати договір купівлі-продажу від 20 листопада 2009 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, щодо купівлі-продажу житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями по вул..Марцинівка, 46 в м.Стрий Львівської області посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори, посвідченого в реєстрі за №5160 недійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 6141 (шість тисяч сто сорок одна) грн. 10 коп..

В задоволенні решти позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення судових витрат в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 90 коп. відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

ОСОБА_8