Рішення № 36071189, 16.12.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/5771/13 Головуючий у 1 інстанції: Кравцов С.О.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Кочеткової І.В., суддів Маловічко С.В., Воробйової І.А.

при секретарі: Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 47 822,61 грн.

23.09.2013 року від позивача надійшла уточнена позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 38582, 25 грн.

В позові зазначено, що відповідно до укладеного договору № ZPXRRX06180352 від 15.02.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 7487,27 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. У порушення зазначених умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим у серпні 2008 року до суду була спрямована заява Банку про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості, яка станом на 19.08.2008 року склала 9149,56 грн., та 09.09.2008 року Веселівським районним судом виданий судовий наказ, згідно якого з відповідача стягнута заборгованість в розмірі 9149,56 грн. та судові витрати в розмірі 60,75 грн. Вказаний судовий наказ набрав чинності та був пред'явлений до виконання до відділу ДВС Вселівського районного управління юстиції. Постановою державного виконавця від 30.09.2909 року судовий наказ було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, що належить йому та підлягає опису.

Після видачі судового наказу зобов'язання залишилися невиконаними, тому Банк продовжив нарахування відсотків за користування кредитом, комісію, пеню, а також нарахував штрафи, та за період з 20.08.2008 року по 19.09.2013 року утворилась нова заборгованість, яку Банк просив стягнути з відповідача на свою користь, в сумі 38582,25 грн., яка складається з: 591,59 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом ; 584,72 грн. - заборгованості з комісії ; 35092.50 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафів відповідно до пункту 5.3 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - фіксована частина штрафу та 1813,44 грн. - процентна складова штрафу.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення суду ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

Відмовляючи в задоволенні позову банку, суд першої інстанції вказував на пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка», «Стандарт») не містять підпису позичальника, а тому вони не можуть бути прийнятими як доказ про збільшення сторонами строку позовної давності.

Проте погодитись з такими висновками суду колегія не може з огляду на наступне.

Відповідно до заяви позичальника № ZPXRRX06180352 від 15.02.2008р. ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 7487,27 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, а отже зобов'язалась сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 1,0 % на місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Крім того, до щомісячного платежу

входила винагорода за надання фінансового інструменту у сумі 179,69 грн. та частина суми кредиту, а разом щомісячний платіж складав 532,73 грн.

Згідно із заявою позичальника, яку підписано особисто ОСОБА_2, вона ознайомлена і згодна з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ( «Розстрочка»), («Стандарт»), які були надані їй у письмовій формі, а також згодна з тим, що ця заява разом з вказаними Умовами та Тарифами складає кредитно-заставний договір, укладений між нею та Банком (а.с. 15).

З Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ( розстрочка, стандарт ) слідує, що позичальник зобов'язався погашати кредит, сплатити відсотки та винагороду у строки та розмірі згідно тарифів, заяви та наданих Умов.

Згідно 5.2.3 Умов при порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань, банк має право нарахувати, а відповідач зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки платежу, а згідно п. 5.3 умов - при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів, відповідач зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Пунктом 5.5 Умов узгоджено, що термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

З огляду на те, що ОСОБА_2 погодилась з тим, що ці Умови є невід»ємною частиною кредитно-заставного договору, а Банком надано саме ту редакцію Умов, яка була чинною на час укладення цього договору, то суд безпідставно не визнав їх доказом у справі, що призвело до її неправильного вирішення.

Отже, строк позовної давності за кредитно-заставним договором № ZPXRRX06180352 від 15.02.2008р. сторонами збільшено до 5 років, тому висновки суду про пропуск строку позовної давності банком для пред»явлення вимог про стягнення заборгованості за цим договором є невірним, оскільки судом було помилково застосовано загальний трирічний строк позовної давності.

Згідно з договором строк повернення кредиту настав 15.10.2010р., а тому строк позовної давності закінчується 15.10.2015р. Таким чином, спрямувавши цей позов до суду 22.04.2013р., Банк не пропустив збільшений сторонами строк позовної давності.

Разом з тим, колегія вважає, що умовами договору не може бути змінено спеціальну позовну давність, передбачену ст. 258 ЦК України, щодо пені.

Враховуючи, що частина заборгованості ОСОБА_2 за кредитно-заставним договором № ZPXRRX06180352 від 15.02.2008р., яка утворилась станом на 19.08.2008р. в сумі 9146,56 грн., вже стягнута судовим наказом від 09.09.2008р., Банк нарахував заборгованість за подальший період з 20.08.2008р. по 19.09.2013р. в сумі 38582,25 грн., яка складається з: 591,59 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом ; 584,72 грн. - заборгованості з комісії ; 35092.50 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафів відповідно до пункту 5.3 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - фіксована частина штрафу та 1813,44 грн. - процентна складова штрафу, Вся вказана сума заборгованості, крім пені, вкладається в межі п»ятирічної позовної давності, тому підлягає стягненню з відповідача.

Щодо пені, то її слід розрахувати за річний строк, а саме за період з 22.04.2012р. ( дата подання позову 22.04.2013р.) по 19.09.2013р. за несплату кредиту та несплату відсотків.

З матеріалів справи вбачається, що судовий наказ був пред»явлений банком до виконання до відділу ДВС Веселівського районного управління юстиції, однак постановою державного виконавця від 30.09.2009 року судовий наказ було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, що належить йому та підлягає опису.

Станом на 22.04.2012р. - початкову дату для розрахунку пені тіло кредиту, стягнуте судовим наказом, залишилось у розмірі 7 487,28 грн., а відсотки на цю дату нараховані у сумі 591,59 грн. та в подальшому не донараховувались. Отже, на ці суми заборгованості належить розраховувати пеню за ставкою 0,15 % згідно з пунктом 5.2.3 Умов за 515 днів ( з 22.04.2012р. по 19.09.2013р.).

Розрахунок пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту: 7 487,28 грн. х 0,15 : 100 х 515 дн. = 5783,93 грн. Розрахунок пені за несвоєчасне погашення відсотків: 591,59 грн. х 0.15 : 100 х 515 дн. = 457 грн., але, оскільки за кожен день ставка пені в такому разі складає 0,88 грн., що є меншим від 1 грн., то за пунктом 5.2.3 Умов слід стягувати пеню у розмірі 1 грн. за кожен день від суми заборгованості по відсотках, що складає 515 грн. Разом по тілу кредиту та відсотках розмір пені дорівнює: 5 783,93 + 515 = 6 298,93 грн.

З наданого Банком розрахунку на а.с. 56 вбачається, що позичальником погашено 1453,97 грн. пені, які слід вирахувати від визначеної суми: 6 298,93 - 1453,97 = 4844,96 грн.

Беручи до уваги викладене, колегія вважає, що апеляційна скарга Банку є частково обґрунтованою, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи, та суперечать нормам матеріального права, тому у відповідності до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову банку.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог: за подання позову до суду першої інстанції - 243,60 грн., за подання апеляційної скарги - 83,35 грн., а всього 326,95 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2013 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Стягнути зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, зареєстрованої за адресою: 72200, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», юридична адреса: 49094, см. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО № 305299, суму заборгованості за договором № № ZPXRRX06180352 від 15.02.2008 року за період з 20 серпня 2008р. по 19 вересня 2013р. у загальному розмірі 8 334,71 грн., в тому числі: заборгованість по відсоткам - 591,59 грн., заборгованість по комісії - 584,72 грн., заборгованість по пені - 4 844,96 грн., заборгованість за штрафами - 2 313 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рахунок № 64993919400001 судовий збір у сумі 326,95 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кочеткова І.В.

Судді: Маловічко С.В.

Воробйова І.А.