Постанова № 36071067, 17.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р.Справа № 915/1853/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Макаров О.О. - за дорученням,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 24 жовтня 2013 року

по справі № 915/1853/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Миколаїв"

до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка

про стягнення 48050 грн. 24 коп.

ВСТАНОВИЛА:

08.10.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Миколаїв" (далі позивач, ТОВ) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка (далі відповідач, ПСП) про стягнення грошових коштів у сумі 48050 грн. 24 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки № 04/13 від 25.02.2013 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 44771 грн. 48 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також ще й 2695 грн. 62 коп. - пені, 583 грн. 14 коп. - 3% річних, а також відшкодувати понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 1720 грн. 50 коп.

Заявою від 22.10.2013 р. позивач збільшив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на його користь до 2705 грн. 23 коп.

Відповідач відзив на позов не надав та будучи своєчасно та належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, внаслідок чого справа була розглянута місцевим судом за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.10.2013 року (суддя Коваль Ю.М.) позов задоволений у повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки № 04/13 від 25.02.2013 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 44771 грн. 48 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також ще й 2705 грн. 23 коп. - пені, 583 грн. 14 коп. - 3% річних, а також відшкодувати понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 1720 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати частково, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким в частині стягнення 3% річних та пені - відмовити.

Скарга мотивована тим, що позивачем неправильно здійснений розрахунок пені та 3% річних, оскільки договором була передбачена оплата товару в строк 25 днів з дня його отримання, а тому дата платежу мала бути обов'язково робочим днем, а прострочка платежу наступила відповідно з наступного дня, у зв'язку з чим здійснений ТОВ розрахунок 3% річних та пені є неправильним, внаслідок чого підстави для задоволення цих позовних вимог відсутні.

Одночасно відповідачем здійснений власний розрахунок пені та 3% річних в загальних сумах 2704 грн. 43 коп. та 582 грн. 42 коп. відповідно.

Крім того, на думку скаржника, місцевим судом безпідставно до спірних правовідносин сторін не застосовані вимоги ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.

В судове засідання скаржник не з'явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за відсутністю його представника.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована, але оскаржене рішення підлягає зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 25.02.2013 р. між сторонами у справі укладено договір поставки № 04/13 за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві в асортименті, кількості та за ціною, вказаних у рахунках та/або накладних, які є невід'ємною частиною цього договору продукцію, а останній - прийняти та оплатити її протягом 25 днів з дати поставки.

Згідно п. 6.1 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р.

На підставі п. п 2.1, 2.2 договору поставка товару здійснюється відповідно до Правил Інкотермс 2000 р. та приймання-передача товару покупцю здійснюється на підставі товарних (видаткових) накладних, які підписуються представниками обох сторін, наділеними відповідними повноваженнями.

Відповідно до п. 2.4 договору строк поставки партії продукції - не пізніше дня виписки накладної постачальником. Датою поставки продукції є дата виписки постачальником товарної накладної, яка вважається специфікацією.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов укладеного договору на підставі довіреності відповідача серії ШВ № 57 від 03.04.2013 р. за видатковими накладними, що підписані та скріплені печатками обох сторін № 681 від 04.04.2013 р. на суму 30047 грн. 03 коп.; № 712 від 08.04.2013 р. на суму 968 грн. 26 коп.; № 760 від 11.04.2013 р. на суму 13540 грн. 19 коп.; № 761 від 11.04.2013 р. на суму 216 грн. поставив ПСП товар на загальну суму 44771 грн. 48 коп., який останній прийняв без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості та вартості.

Згідно п. 3.1 договору відповідач повинний здійснити оплату кожної партії отриманого товару на протязі 25 днів з дати поставки цієї партії товару.

Таким чином, відповідно до умов укладеного договору відповідач повинний був оплатити отриманий товар:

- за накладною № 681 від 04.04.2013 р. до 24:00 - 29.04.2013 р. включно (робочий день);

- за накладними № 760 та № 761 від 11.04.2013 р. до 24:00 - 06.07.2013 р. включно (не робочий день);

- за накладною № 712 від 08.04.2013 р. до 24:00 - 03.07.2013 р. включно (робочий день).

Як вбачається з матеріалів справи при ухваленні судового рішення місцевий суд не врахував те, що згідно ч. 3 ст. 51 ГПК України у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а так як 04.05.2013 р. був вихідним днем (субота), а 05.05.2013 р. вихідним (неділя) та одночасно - святковим днем (Великодень), то згідно ст. 67 Кодексу законів України про працю вихідний день (неділя) був перенесений на наступний після святкового, тобто 06.05.2013 р. було неробочим днем, внаслідок чого першим робочим днем після вказаних вихідних та святкових днів було 07.05.2013 р., у зв'язку з чим отриманий за накладними № 760 та № 761 від 11.04.2013 р. товар відповідач повинний був оплатити до 24:00 - 07.07.2013 р. включно, а тому прострочення оплати отриманого товару за цими накладними почалось для відповідача не з 07.07.2013 р., а з 08.07.2013 р.

При цьому, місцевий суд правильно визначив, що прострочення оплати отриманого товару для відповідача за накладною № 681 від 04.04.2013 р. почалось з 30.04.2013 р., а за накладною № 712 від 08.04.2013 р. - з 04.05.2013 р., оскільки припадання першого дня прострочення платежу за накладною № 712 від 08.04.2013 р. на не робочий день - 04.05.2013 р. не має у даному випадку ніякого значення, так як свої зобов'язання по оплаті названої накладної відповідач повинний був виконати до 24:00 - 03.05.2013 р., який і був робочим днем, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Оскільки, відповідач до сьогоднішнього часу не розрахувався з позивачем за отриманий за договором поставки № 04/13 від 25.02.2013 р. товар вартістю 44771 грн. 48 коп., то суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, стягнув з ПСП на користь ТОВ цю заборгованість, внаслідок чого судове рішення в цій частині є обґрунтованим та законним.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У п. 5.3 договору сторонами передбачено, що у випадку прострочення оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення.

Так як, за накладною № 681 позивач поставив відповідачеві товар 04.04.2013 р. на суму 30047 грн. 03 коп., який останній повинний був оплатити до 24:00 - 29.04.2013 р., але не здійснив цього до сьогоднішнього часу, то з ПСП на користь ТОВ за даною накладною підлягає стягненню 3% річних у сумі 396 грн. 52 коп. та 1843 грн. 15 коп. пені за період з 30.04.2013 р. по 07.10.2013 р., виходячи з суми боргу 30047 грн. 03 коп.

Так як, за накладною № 712 позивач поставив відповідачеві товар 08.04.2013 р. на суму 968 грн. 26 коп., який останній повинний був оплатити до 24:00 - 03.07.2013 р., але не здійснив цього до сьогоднішнього часу, то з ПСП на користь ТОВ за даною накладною підлягає стягненню 3% річних у сумі 12 грн. 49 коп. та 57 грн. 80 коп. пені за період з 04.05.2013 р. по 07.10.2013 р., виходячи з суми боргу 968 грн. 26 коп.

Так як, за накладною № 760 позивач поставив відповідачеві товар 11.04.2013 р. на суму 13540 грн. 19 коп., який останній повинний був оплатити до 24:00 - 07.05.2013 р., але не оплатив до сьогоднішнього часу, то з ПСП на користь ТОВ за даною накладною підлягає стягненню 3% річних у сумі 170 грн. 27 коп. та 786 грн. 07 коп. пені за період з 08.05.2013 р. по 07.10.2013 р., виходячи з суми боргу 13540 грн. 19 коп.

Так як, за накладною № 761 позивач поставив відповідачеві товар 11.04.2013 р. на суму 216 грн., який останній повинний був оплатити до 24:00 - 07.05.2013 р., але не оплатив до сьогоднішнього часу, то з ПСП на користь ТОВ за даною накладною підлягає стягненню 3% річних у сумі 2 грн. 72 коп. та 12 грн. 54 коп. пені за період з 08.05.2013 р. по 07.10.2013 р., виходячи з суми боргу 216 грн.

Всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 44771 грн. 48 коп. - боргу, 582 грн. - 3% річних та 2699 грн. 56 коп. - пені, а в решті частині заявленого позову слід відмовити, внаслідок чого позовні вимоги ТОВ підлягають задоволенню на 99,98 % (позов пред'явлений на 48059 грн. 84 коп., а підлягає задоволенню на 48053 грн. 04 коп.).

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1719 грн. 65 коп. - понесених витрат на сплату судового збору за подання позову.

З матеріалів справи видно, що відповідач не звертався до суду першої інстанції з питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з нього на користь позивача, а також не надав жодного доказу існування у справі виняткових обставин, які могли би бути підставою для здійснення такого зменшення, у зв'язку з чим місцевий суд правомірно та обґрунтовано не застосував до правовідносин сторін вимоги ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть, а згідно ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.10.2013 року у справі № 915/1853/13 - змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Миколаїв": 44771 грн. 48 коп. - боргу, 582 грн. - 3% річних, 2699 грн. 56 коп. - пені та 1719 грн. 65 коп. - понесених витрат на сплату судового збору за подання позову, а в решті частині позову - відмовити.

Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати відповідний наказ з зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.12.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.