Рішення № 36068453, 10.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 127/13806/13-ц Провадження № 22-ц/772/3882/2013Головуючий в суді першої інстанції:Федчишен С. А.Категорія: 27 Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Войтко Ю.Б., Голоти Л.О.,

при секретарі Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третьої особи - служби у справах дітей Вінницької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення, -

встановила:

В червні 2013 ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд із позовом ОСОБА_2 про звернення стягненняі виселення. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов укладеного 05.06.2007 року договору, відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 40000 доларів США, зі сплатою 12 % відсотків на рік з кінцевим терміном повернення 03.06.2037 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між банком та відповідачем укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1, що належить останньому на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань по договору кредиту утворилася заборгованість, яка станом на 16.04.2013 року становить 326628,73 грн., а тому, в рахунок погашення боргу банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу, а також виселити відповідача та всіх інших осіб, які зареєстровані або проживають у квартирі зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

25 вересня 2013 року банк подав заяву про збільшення позовних вимог та крім вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки просив виселити ОСОБА_2, ОСОБА_4, неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 з предмету іпотеки зі зняттям з реєстраційного обліку.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.10.2013 року позов задоволено. Вирішено: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VIH0G105541410 від 05.06.2007 року в розмірі 40879,69 доларів США, що за курсом НБУ в гривневому еквіваленті становить 326628,73 грн. - звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 46,90 кв.м., житловою площею 31,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмет іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в інтересах яких діє ОСОБА_4, які зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.

Встановлено початкову ціну для подальшої реалізації предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання про судові витрати - стягнуто з відповідачів на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 3266,29 грн. судового збору та 114,70 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення доказів.

Не погодившись із зазначеним рішенням, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги на рішення суду підтримав на умовах, викладених у ній.

Представник позивача, повідомлений в установленому порядку про дату, час і місце судового засідання, про що в матеріалах справи є відповідна розписка, до суду не з'явився, що відповідно до статті 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Представник третьої особи Служби в справах дітей Вінницької міської ради - Манзюк Н.В. подала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, просить при прийнятті рішення врахувати інтереси дітей.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до частини 3 статті 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як встановлено судом першої інстанції і не заперечується сторонами, 05 червня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №VIH0G105541410 відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 40000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік з строком погашення 03.06.2037 року.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором кредиту між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Всупереч зазначеним вимогам закону, взяті на себе зобов'язання за договором кредиту боржник ОСОБА_2 виконував неналежним чином, а тому станом на 16 квітня 2013 року утворилась заборгованість, яка становить 40879,69 доларів США, що за курсом НБУ в гривневому еквіваленті становить 326628,73 грн., з яких: 27406,64 дол. США - заборгованість за кредитом; 1524,34 дол. США - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 320 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 9652,26 дол. США -пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, а також штрафи: 31,29 дол. США -фіксована частина, 1945,16 дол. США процентна складова.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки визначені Законом України «Про іпотеку», зокрема частиною 1 статті 33 - у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Тому ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції врахувавши всі обставини справи, прийшов до правильного висновку про порушення прав позивача та їх захист шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте як роз'яснив Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України у п. 42 Постанови №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК.

Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Вирішуючи питання про звернення стягнення на заставлене майно, всупереч вказаним роз'ясненням та вимогам ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції не зазначив у резолютивній частині рішення всі складові загального розміру заборгованості за кредитним договором.

Крім того, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про виселення та зняття з реєстрації відповідача та всіх проживаючих з ним в квартирі мешканців.

Відповідно до частини 1 статті 33, статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно частинами 1, 3 статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч.1 ст.20 ЦК України, ст.3,4 ЦПК України)

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Частини 2 і 3 зазначеної статті встановлюють певний порядок дій банку після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У пункті 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною 4 статті 9, статті 109 ЖК України, статей 39-40 «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Суд першої інстанції на вказані роз'яснення та вимоги закону уваги не звернув та не з'ясував чи направлялась вимога про добровільне звільнення житлового приміщення (квартири), яке є предметом іпотеки, усім його мешканцям.

Банком надано копію вимоги банку ОСОБА_2 від 01.03.2013 року про погашення в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги заборгованості за кредитним договором, а також про прийняття банком рішення про звернення стягнення на предмету іпотеки і добровільне звільнення квартири.

Проте докази про отримання зазначеної вимоги боржником по справі відсутні. Реєстр поштових відправлень - листів з повідомленням, не може бути таким доказом, так як не містить відомостей про вручення відправлення адресату.

Відомості про надсилання вимоги про добровільне звільнення предмету іпотеки іншим відповідачам: дружині і неповнолітнім дітям боржникам, які зареєстровані і проживають в предметі іпотеки, по справі відсутні.

Невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Проте банком не було дотримано вимог статті 40 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення мешканців даної квартири - відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4, яка також діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про добровільне звільнення нерухомого майна.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні вимог про виселення відповідачів та зняття їх з реєстраційного обліку слід відмовити.

Відповідно до частини п'ятої статті 88 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат стягнувши з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір в розмірі 3266,29 грн.

Порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 304, 307, 309, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 Івановичазадовольнити частково.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VIH0G105541410 від 05.06.2007 року в розмірі 40879,69 доларів США, що за курсом НБУ в гривневому еквіваленті становить 326628,73 грн. з яких: 27406,64 доларів США - заборгованість за кредитом; 1524,34 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 320 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 9652,26 доларів США -пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, а також штрафи: 31,29 доларів США -фіксована частина, 1945,16 доларів США процентна складова

- звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 46,90 кв.м., житловою площею 31,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмет іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Встановити початкову ціну для подальшої реалізації предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 3266,29 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М. Судді: З оригіналом вірно: суддя апеляційного суду /підпис/ Войтко Ю.Б. /підпис/ Голота Л.О. Стадник І.М.