Ухвала суду № 36068342, 05.12.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді - Мажара С.Б.

суддів - Чумак Н.О., Русакової І.Ю.

при секретарі - Євтодій К.С.

за участю прокурора - Буйленкової І.М.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

розглянула 05 грудня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження за апеляціями обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровоград, громадянина України, освіта повна середня, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

засуджено:

-за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КЗ « Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради 327 гривень 94 копійки, в рахунок відшкодування витрат на лікування ОСОБА_3; 791 гривну 60 копійок, в рахунок відшкодування витрат на лікування ОСОБА_4, 2374 гривни 80 копійок, в рахунок відшкодування витрат на лікування ОСОБА_5 та 3364 гривни 30 копійок, в рахунок відшкодування витрат на лікування ОСОБА_6

Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Кредо», на користь ОСОБА_3 47 952 гривні 46 коп. в рахунок відшкодування страхової виплати.

Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Кредо», на користь ОСОБА_3 683 гривні 86 коп. в рахунок відшкодування витрат на лікування та 5 000 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1450 гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 6 000 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 000 гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_3 - відмовлено.

Зобов'язано ОСОБА_3 після відшкодування йому ТДВ «Страхова компанія «Кредо», матеріальних збитків в розмірі 47 952 гривні 46 коп., передати автомобіль ГАЗ 33021-224 СПГ, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо».

Питання з речовими доказами вирішено.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України при наступних обставинах:

12.01.2013 року приблизно о 18 год. 00 хв. на 91 км + 600 м автодороги „Кіровоград-Запоріжжя" в районі с. Чкаловка Криворізького району, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем GEELY, реєстраційний номер НОМЕР_2, в напрямку м. Кривого Рогу, не впорався з керуванням транспортного засобу, в порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху України, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем ГАЗ 33021 реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що рухався у зустрічному напрямку прямо.

В наслідок ДТП водій автомобіля GEELY ОСОБА_1, пасажири автомобіля GEELY ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та водій автомобіля ГАЗ 33021 ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, а саме:

-водій автомобіля ГАЗ 3302 реєстраційний номер НОМЕР_1, потерпілий ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітини; перелому заднього відділу 8-го ребра ліворуч, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою розладу здоров'я більше 21 доби та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою;

-пасажир автомобіля GEELY, потерпілий ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівої лонної кістки зі зміщенням уламків, садна обличчя та обох верхніх кінцівок, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою розладу здоров'я більше 21 доби та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою;

-пасажир автомобіля GEELY, потерпілий ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, отримав тілесні ушкодження у вигляді: сполученої травми, закритої травми грудної клітини, розриву обох легенів з розвитком ускладнення у вигляді двохстороннього пневмотораксу, закритого перелому тіла та гілки лівої лонної кістки зі зміщенням уламків, садна обличчя, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою;

-пасажир автомобіля GEELY, потерпілий ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому гілки правої сідничної кістки, закритого перелому куприка, садна голови, які за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою розладу здоров'я більше 21 доби та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Водій ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, у даній дорожній обстановці повинен був діяти згідно вимогам п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, але ОСОБА_3 не мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем GEELY НОМЕР_3 1.6, та в його діях по керуванню автомобілем ГАЗ-33021 реєстраційний номер НОМЕР_1, не вбачається невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР України.

В діях водія ОСОБА_1 по керуванню автомобілем GEELY НОМЕР_3 1.6 вбачаються: невідповідність вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р.), які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з даною ДТП.

Невідповідність вимогам п. 12.1 ПДР України знаходиться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та суспільно-небезпечними наслідками - спричинення середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, а також тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.

В апеляції захисник ОСОБА_2, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого за ст.. 286 ч.2 КК України, просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 покарання та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, оскільки судом першої інстанції при призначенні покарання не було враховано, що обвинувачений має позитивну характеристику за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, є інвалідом 3 групи з дитинства, раніше не судимий, а також те, що останній не має адміністративних стягнень, відповідно до довідки з ДАІ. Крім того, судом не в повній мірі враховано наявність пом'якшуючих обставин, а саме: щире каяття, повне визнання вини, повне відшкодування шкоди потерпілим, відсутність обтяжуючих обставин, а тому вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено із застосуванням ст.. 75 КК України.

В апеляції обвинувачений ОСОБА_1, не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікації його дій за ст.. 286 ч.2 КК України просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання, врахувати дані про його особу, який є інвалідом 3 групи, вину в скоєному злочині визнав повністю щиро розкаявся, повністю відшкодував шкоду потерпілим, а тому просить суд призначити йому покарання із застосуванням ст.. 75 КК України.

В апеляціях потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, не оскаржуючи фактичних обставин справи і кваліфікації дій обвинуваченого за ст.. 286 ч.2 КК України просять вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити, призначивши обвинуваченому покарання із застосуванням ст.. 75 КК України, оскільки призначене покарання судом першої інстанції є дуже суворим і не відповідає особі обвинуваченого, який вину визнав повністю, щиро розкаявся, попросив пробачення за вчинений неумисний злочин, а тому просять призначиьти обвинуваченому покарання із застосуванням ст.. 75 КК України.

В апеляції представник потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_7, також не оскаржуючи фактичних обставин справи і кваліфікації дій обвинуваченого за ст.. 286 ч.2 КК України просить вирок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТДВ «Страхова компанія «Кредо» моральної шкоди,а також в частині передачі пошкодженого автомобіля скасувати, оскільки таке рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм чинного ЦПК, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 до «Страхової компанії «Кредо» в повному обсязі.

Прокурором подані заперечення на апеляційні скарги в яких він просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційних скарг потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - відмовити.

Цивільним відповідачем ТДВ СК «Кредо» подані заперечення на апеляційну скаргу представника потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_3, яку просять залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, обвинуваченого ОСОБА_1, та його захисника, які просили задовольнити їх апеляційні скарги, а вирок суду змінити, пом'якшити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 та застосувати ст.. 75 КК України; думку прокурора, який просив вирок суду залишити без змін; потерпілого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію в частині цивільного позову та також просив не позбавляти волі обвинуваченого ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у скаргах, колегія суддів вважає, що апеляції обвинуваченого, захисника ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підлягають задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги представника потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_7 слід відмовити з наступних підстав.

Висновки суду про наявність провини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України, при обставинах, викладених у вироку суду, правильність кваліфікацій його дій за ст.. 286 ч.2 КК України в апеляціях не оскаржується і у відповідності до ст.. 404 КПК України ( ред.. 2012р.) апеляційним судом не переглядаються.

У відповідності до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_1 до реального відбування покарання у вигляді позбавлення волі суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкість скоєного ОСОБА_1 кримінального правопорушення, обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, не перебуває під наглядом лікаря нарколога та психіатра ( а.к.п. 81.91 т.3 ), є інвалідом 3 групи з дитинства, ( а.к.п. 75 т.3 ), сам отримав внаслідок ДТП тяжкі тілесні ушкодження, провину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся, відсутність обтяжуючих обставин, але врахував кількість потерпілих від ДТП, думку потерпілого ОСОБА_3, який наполягав на суворому покаранні, а також те, що обвинуваченим ОСОБА_1 не відшкодовано шкоду завдану ДТП.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що все наведене, зокрема обставини скоєння злочину, який є необережним, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 лише формально перераховані судом, але не враховані повною мірою.

Враховуючи зазначене, а також повне відшкодування збитків потерпілим зі сторони обвинуваченого, думку усіх потерпілих, які просять призначити покарання ОСОБА_1 без позбавлення волі, що дає колегії суддів підстави до звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

За таких обставин, виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження скоєння нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробовуванням на 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2-4 ст. 76 КК України.

Не підлягають на думку колегії суддів задоволенню доводи апеляції представника потерпілого ОСОБА_3- ОСОБА_7 оскільки відповідно до ст.. 29 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд першої інстанції у відповідності із нормами матеріального права дійшов до вірного висновку про те, що майнова шкода заподіяна ОСОБА_3, яка за відрахуванням франшизи та витрат за проведення авто товарознавчої експертизи не підлягає стягненню із страхової компанії.

Що стосується доводів апеляції про відшкодування моральної шкоди внаслідок заподіяння шкоди майну ОСОБА_3, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідно до ст.. 22.3 вищезазначеного Закону України не передбачено відшкодування моральної шкоди у випадку заподіяння шкоди майну потерпілого.

Також не підлягають задоволенню доводи апеляції представника потерпілого ОСОБА_7 про неправомірність вироку суду першої інстанції в частині зобов'язання передачі пошкодженого автомобіля страховій компанії після здійснення страхового відшкодування, оскільки відповідно до ст.. 30.3 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо транспортний засіб визнається фізично знищеним, що у даному випадку підтверджується висновками авто товарознавчої експертизи, з результатами якої ОСОБА_3 погодився, то відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця ДТП. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик.

Керуючись ст.ст.405,407, 419 КПК України (ред. 2012р.) колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - задовольнити.

В задоволенні апеляції представника потерпілого ОСОБА_7 - відмовити.

Вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2013 року змінити.

На підставі ст.. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробовуванням строком на 2 роки.

Відповідно до ст.. 76 п. 2, 3,4 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - скасувати, звільнити його з під варт у залі суду негайно.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою у той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

______________________

Провадження №11-кп/774/281/к/13 Суддя 1 інстанції Приміч А.І.

Категорія ст. 286 ч.2 КК України Доповідач суддя Мажара С.Б.