Рішення № 36066245, 13.12.2013, Сімферопольский районний суд Автономної Республіки Крим

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 116/5916/13-ц

Провадження № 2/116/2726/13

13.12.2013 рокум. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Паніної П.Є.

при секретарі Трушкової В.В.,

за участю прокурора Мємєтової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю Сімферопольської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків, не утримує дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не займається її вихованням, не цікавиться її здоровям та розвитком, матеріально не забезпечує.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснила, що відповідач ОСОБА_2 вихованням своєї дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, не займається, не утримує її матеріально, не цікавиться розвитком та здоровям дитини. Від мешканців села вона дізналася, що відповідач хоче оформити інвалідність для того, щоб отримувати в подальшому від доньки аліменти. У звязку з ухиленням від виконання відповідачем своїх батьківських обовязків, просить позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що від доньки не відмовляється, сплачує аліменти,вони спілкуються, але він проживає з іншою сімєю, тому не має можливості багато часу приділяти донці від першого шлюбу.

Представник Сімферопольської районної державної адміністрації в судовому засіданні підтримала письмовий висновок від 20.11.2013 року, в якому РДА не вбачала доцільним задоволення позовних вимог. Просила прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Прокурор Сімферопольського району АРК у судовому засіданні позовні вимоги не підтримала, вважала їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Матеріалами справи і дослідженими в судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-АП № 029753 /а.с. 5/.

Правовідносини сторін регулюються статтями 150, 155, 164-166 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобовязані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сімї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

В ст.ст.151, 153 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до вимог п. 2 частини 1 статті 164 СК батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007р. позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обовязків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, обєктивного зясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов'язків по вихованню. Належить також встановити, що особа ухиляється від їх виконання свідомо. А це означає, що вона вперто та систематично, незважаючи на всі заходи попередження, продовжує не виконувати свій батьківський обовязок.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявились безрезультатними.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач не є особою, яка злісно ухиляється від виконання батьківських обовязків.

Згідно зі ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. При цьому суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд погоджується з висновком Сімферопольської районної державної адміністрації АР Крим від 20.11.2013 року про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, оскільки він заснований на зясуванні усіх суттєвих обставин.

У відповідності зі статтями 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, та частини 7 і 8 ст.7 Сімейного кодексу України, суд при вирішенні будь яких питань щодо дітей повинен керуватися в першу чергу максимальним забезпеченням їх інтересів.

З пояснень позивача в судовому засіданні встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 вважає відповідача своїм єдиним батьком та відмовляється називати батьком чоловіка матері ОСОБА_4, з ким разом проживають, що, на думку суду, свідчить про тісний духовний зв'язок між батьком та дитиною.

Аналізуючи докази, надані ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що основні доводи позовної заяви зводяться до того, що мати бажає захистити доньку від матеріальних претензій з боку відповідача у майбутньому. Але будь-яких доказів намагання відповідача збагатитися за рахунок дитини позивачем не надано.

Тому зазначені позивачем у позові та у судовому засіданні причини не можуть бути підставою для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Встановлені судом факти та надані позивачем докази не свідчать про довгострокове, систематичне, злісне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.

З урахуванням всього зазначеного, суд вважає, що позивачем не доведено, що поведінка ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Як вже зазначалось вище, застосується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявились безрезультатними.

В судовому засіданні встановлено, що превентивні заходи впливу до ОСОБА_2 (бесіди,спілкування з психологом, попередження з боку органів опіки і піклування, органів внутрішніх справ, надання сім'ї необхідної допомоги, накладення адміністративної відповідальності) не вживались, ніякі заходи реагування ані позивачем, ані іншими особами або органами з метою поліпшення родинних відносин не застосовувались.

Таким чином, судом не встановлено обставин, які є беззаперечною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Враховуючи викладене, розглянувши дану цивільну справу у рамках заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, суд дійшов висновку, що позбавляти відповідача батьківських прав підстав не вбачається і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

У звязку з відмовою в задоволенні позову судові витрати відшкодуванню не підлягають.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю Сімферопольської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя