Рішення № 36065656, 10.12.2013, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1695/13-ц

Провадження № 2/177/632/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 грудня 2013 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Строгової Г. Г.

за участі: секретаря Курашової О. В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та моральної шкоди.

В обґрунтування уточненого позову зазначив, що 27 січня 2012 року він був прийнятий на роботу до Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» на посаду головного інженера.

03 січня 2013 року позивач звільнився з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, з підстав несплати командировочних (добових) на відрядження.

На день звільнення з роботи приватне підприємство «Альбатрос-СВ» заборгувало йому компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.07.2012 року по 03.01.2013 року. При звільнені в наданні довідки про розмір середньої заробітної плати йому було відмовлено. У звязку з цим він звернувся до пенсійного фонду, де отримав відомості про нараховану йому заробітну плату за період з 27.01.2012 року по 30.06.2012 року і тому самостійно розраховував свій середній заробіток для виплати компенсації за невикористану відпустку. З його самостійного розрахунку заборгованість по заробітній платі за період з 01.07.2012року по 03.01.2013 року склала 20 138, 57 грн. з розрахунку середньоденної заробітної плати - 158, 57 грн.; компенсація за невикористану відпустку за період з 27.01.2012 року по вул.. 03.01.2013 року склала 2553, 23 грн., з розрахунку: середньоденна заробітна плата складає 158,57 грн., невиплачена компенсації за невикористану відпустку - 23 днів х 2 553,23 грн.

Крім того, пояснив що під час роботи в ПП «Альбатрос-СВ» він працював в м. Амвросіївка, Донецької області на підприємстві ПАТ «Хайдельберг- цемент» в період з лютого 2012 року по червень 2012 року, але командировочні (добові) виплати за вказаний період, згідно ч. 4 ст. 140.1.7 Податкового Кодексу України йому не здійснювались. За зазначений період невиплачені командировочні склали 15 022,00 грн., які нараховуються відповідно до ч. 4 ст. 140.1.7 Податкового Кодексу України, якою передбачено, що до складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження. Згідно ст. 13 ЗУ «Про Державний бюджет на 2012 рік» мінімальна заробітна плата з 1 січня 2012 року складала 1073 гривні, тому командировочні складають 214,60 грн. за кожен календарний день, так як йому не виплачені командировочні за лютий 2012 року 15 діб х 214,60 = 3219,00 грн.; за березень 2012 року 18 діб х 214,60 = 3862,80 грн.; за квітень 2012 року 25 діб х 214,60 = 5365,00 грн., за травень 2012 року 12 діб х 214,60 = 2575, 20 грн. а всього 15022,00 грн.

Вважає зазначені дії відповідача незаконними, оскільки у відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, внаслідок омани під час прийняття його на роботу йому завдано моральна шкода, яка полягає в тому, що директор ПП «Альбатрос-СВ» під час прийняття його на роботу обіцяв заробітну плату в розмірі 9000,00 грн., замість цього заробітну плату, страхові внески до пенсійного фонду не сплатив, у звязку з чим він був позбавлений заробітку єдиного джерела для існування сімї, оскільки він не міг взяти кредит для допомоги своїм дітям, яких у нього пятеро, тому що нарахування заробітної плати та перерахування зборів до пенсійного фонду за період з 01.07.2012 року по 03.01.2013 року не було здійснено, що тримало його в постійній нервовій та психологічній напрузі. Протиправні дії відповідача спричинили порушення його звичного життєвого укладу, тому заподіяну йому моральну шкоду оцінює у 25000 гривень.

Позивач просить суд стягнути з приватного підприємства «Альбатрос-СВ» на його користь заробітну плату за 01 липня 2012 року по 03 січня 2013 року в розмірі 20 138, 57 грн., компенсацію за невикористану відпустку за період з 27.01.2012 року по 03.01.2013 року в розмірі 2 5553, 23 грн., невиплачені командировочні (добові) у розмірі 15 022, 00 грн., вихідну допомогу у розмірі = 9 990 грн. (3 330,00 грн. х 3), а всього 47 703,80 грн. та компенсацію за нанесену моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн. та поновити трудовий стаж в пенсійному фонді України за період з 01.07.2012 року по 03.01.2013 року, згідно відпрацьованому на підприємстві часу.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні, кожен окремо, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні, кожен окремо, позовні вимоги визнали частково, не заперечували проти задоволення позовних вимог в частині невиплати компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1351,19 грн., пояснивши, що позивач дійсно працював головним інженером з посадовим окладом у розмірі 3 330 грн. згідно штатного розкладу в ПП «Альбатрос-СВ» з 27.01.2012 р. по 03.01.2013 р. Відповідно до його письмової заяви від 03.01.2013 р. він був звільнений за власним бажанням згідно до наказу № 1/1-К від 03.01.2013 р. по підприємству. Його середньоденна заробітна плата складає 164,90 грн., а середньомісячна заробітна плата складає 3 330 грн. Тому при звільнені йому було нарахована компенсація за невикористану відпустку у розмірі 1649,00 грн. з якої утримані податки і до виплати належить 1351, 19 грн., проти стягнення яких вони не заперечують.

В іншій частині позовних вимог просили відмовити, пояснюючи щодо невиплати заробітної плати позивач працював з 27.01.2012 року, на той час підприємство працювало на договірних відносинах, які були укладені з іншими підприємствами на підставі тендерних договорів і строк дії яких був дійсним до 01.07.2012 року. Через відсутність роботи, всім працюючим було рекомендовано звільнитися з підприємства за власним бажанням, або тимчасово знаходити собі або всім іншим членам бригади роботу у інших роботодавців. На дану пропозицію давали свою згоду всі працівники, у тому числі і ОСОБА_1, і заключали усну домовленість з приватними особами яким необхідно було виконати певну роботу, а дана особа розраховувалась грішми і ці кошти виплачувалися працівникам, які виконували цю роботу та розписувалися у відомості про отримання грошових коштів, таким чином за цей період часу ОСОБА_1 отримав 15973,18 грн., і з якої не були сплачені податки.

Щодо, невиплачених командировочних (добових) витрат пояснили, що позивач дійсно був у відрядженнях в м. Амвросіївка Донецької області відповідно до наказів «Про розпорядження» на протязі 59 календарних днів, а не 70 календарних днів як вказує позивач та відповідно до договору укладеного між ПАТ «Хайдельберг-цемент» та ПП «Альбатрос-СВ» вказано, що розмір добових не повинен перевищувати 60,00 грн. Відповідно до наказу ПП «Альбатрос-СВ» «Про оплату добових» встановлено, що добові відрядження робітникам ПП «Альбатрос-СВ» при виконанні робіт на заводі «Хайдельберг Цемент Україна» виділяти та виплачувати в розмірі 80,00 грн., тобто позивач знаходився у службових відрядженнях протягом 59 днів, і за вказаний період відряджень повинен був отримати 4730,00 грн., а фактично отримав 5 300 грн., тобто йому була зроблена переплата за добові по відрядженню.

Щодо, виплати позивачу його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, яка відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпПУ виникла з вини власника підприємства вважають, що належно виконати свої обовязки власник перед працівником виконати не міг з причини перешкоди здійснення їх працівником ОСОБА_1, що виявилося у його неявках по викликам до підприємства для розрахунку при звільнені.

Також, заперечували проти задоволення вимог позивача про поновлення трудового стажу в пенсійному фонді України за період з 01.07.2012 року по 03.01.2013 року відповідно до відпрацьованого на підприємстві часу, оскільки сам позивач не подав декларацію про свої доходи в пенсійних фонд за вказаний період, де б йому був зарахований трудовий стаж.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, давши оцінку доказам в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних законних підстав.

Судом встановлено, що 27.01.2012 року ОСОБА_1 згідно наказу №4/1-к від 27.01.2012 року був прийнятий на роботу до Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» на посаду головного інженера з окладом згідно штатного розпису на 2012 рік (а.с. 42, 45).

Наказом директора Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» №1/1-к від 03 січня 2013 року ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.44).

Згідно довідки № 34 від 01.08.2013 р. про доходи, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 164,90 грн., а середньомісячна заробітна плата складає 3 330, 00 грн. (а.с. 46).

Як вбачається з акту № 2 від 04.01.2013 року про видачу компенсації за невикористану відпустку, ПП «Альбатрос СВ» має заборгованість перед ОСОБА_1 в сумі 1351, 19 грн. (а.с. 49).

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. … Використання примусової праці забороняється. … Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення… Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ч.1ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

В ч.1 ст.116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював,то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Суд, вважає, що в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період з 01 липня 2012 року по 03 січень 2013 року в розмірі 20 138,57 грн. задоволенню не підлягає, оскільки як пояснили в судовому засіданні відповідач та його представник та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 27.01.2012 року, на той час підприємство працювало на договірних відношеннях, які були укладені з іншими підприємствами на підставі тендерних договорів і строк дії яких був дійсним до 01.07.2012 року, що підтверджується договором № 462 від 17.05.2012 року та додатками до нього (а.с. 14-19). Після закінчення строку дії договору працівникам підприємства було запропоновано звільнитися з підприємства за власним бажанням, або тимчасово знаходити собі роботу інших роботодавців. На дану пропозицію надав свою згоду ОСОБА_1 і заключали усну домовленість з приватними особами яким необхідно було виконати певну роботу, а дана особа розраховувалась грішми і ці кошти виплачувалися працівникам, які виконували цю роботу та розписувалися у відомості про отримання грошових коштів. Так, ОСОБА_1 згідно відомостей на виплату грошей отримав у липні 2012 року - 5000,00 грн., у серпні 2012 року - 5000,00 грн., у вересні 2012 року - 3500,00 грн., в жовтні 2012 року - 2700,00 грн., в листопаді 2012 року - 3300,00 грн. та в грудні 2012 року - 2467,18 грн., таким чином, а всього 15973,18 грн., з яких не були сплачені податки (а.с. 69-75), про що також не заперечував у судовому засіданні ОСОБА_1 Отже фактично ОСОБА_1 будь-яких робіт на ПП «Альбатрос-СВ» не виконував.

Частковому задоволенню підлягають вимоги позивача щодо стягнення на його користь компенсації за невикористану відпустку в сумі 1351,19 грн., оскільки саме ця сума підтверджена наданим відповідачем належним розрахунком (а.с. 50), який позивачем не спростований.

Відповідно до наказів «Про відрядження» по підприємству № 6 від 31 січня 2012 року ОСОБА_1 був відряджений у службове відрядження в с. Новоамвросіївське Донецької області у період з 01 лютого по 05 лютого 2012 року, № 10 від 27 лютого 2012 року у період з 28 по 29 лютого 2012 року, № 12 від 29 лютого 2012 року у період з 01 по 08 березня 2012 року, № 17 від 16 березня 2012 року з 19 по 22 березня 2012 року, № 19 від 03 квітня 2012 року з 05 по 30 квітня 2012 року, № 25 від 30 квітня 2012 року з 03 по 07 травня 2012 року, №29 від 11 травня 2012 року з 14 по 16 травня 2012 року, № 31 від 21 травня 2012 року з 22 по 24 травня 2012 року, № 33 від 28 травня 2012 року з 29 по 31 травня 2012 року, тобто на протязі 59 календарних днів (а.с. 56-64).

Відповідно до наказу № 3 від 03.01.2012року по ПП «Альбатрос-СВ» розмір добових відряджень, згідно норми Податкового кодексу України, встановлений від 30.00 грн. до 200,00 грн., що не суперечить діючому законодавству України, а на підставі наказу № 4 від 10.01.12 р. «Про оплату добових» встановлено, що добові відрядження робітникам ПП «Альбатрос-СВ» при виконанні робіт на заводі «Хайдельберг Цемент Україна» виділяти та виплачувати в розмірі 80,00 грн. (а.с. 54, 55).

Таким чином, позивач ОСОБА_1, відповідно до наказів по ПП «Альбатрос-СВ», дійсно знаходився у службових відрядженнях протягом 59 днів, і за вказаний період відряджень повинен був отримати 4 720, 00 грн. із розрахунку 80,00 грн. добових, а отримав згідно видаткових касових ордерів 5300,00 грн., (а.с. 65-68), таким чином позивачу була зроблена переплата за добові по відрядженню і фактично ним отримано грошові кошти на відрядження.

Суд приходить до висновку, що зобовязання відповідача перед позивачем щодо виплати йому командировочних (добових) на відрядження виконані у повному обсязі, оскільки підтвердженні документально, а тому в задоволені цієї частини позовних вимог позивачу слід відмовити.

У відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, чи організації, провадиться в день звільнення, а у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Виходячи з вище викладеного суд не може прийняти до уваги доводи позивача, щодо несвоєчасної виплати з вини відповідача належних при звільненні позивачу сум, оскільки як вбачається з акту № 2 про видачу компенсації за невикористану відпустку від 04.01.2013 року ОСОБА_1 не зявився за нарахованою сумою компенсації, жодного разу не звертався до бухгалтерії ПП «Альбатрос-СВ» і не цікавився сумою нарахування і порядком розрахунку (а.с. 49). Крім того, позивачу була виплачена заробітна плата за відпрацьований період з 27 січня 2012 року за відпрацьований час. Тому в частині стягнення з відповідача вихідної допомоги згідно ст. 44 КзпП України в сумі 9 900 грн. також слід відмовити.

В задоволені вимог позивача про поновлення трудового стажу в пенсійному фонді за період часу з 01.07.2012 року по 03.01.2013 року, згідно відпрацьованого на підприємстві часу слід відмовити, оскільки сам позивач не подав декларацію про свої доходи в пенсійних фонд за вказаний період, де б йому був зарахований трудовий стаж та на дане питання в судовому засіданні не надав вмотивованої відповіді.

Також, позивач зазначив, що діями відповідача йому завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що директор ПП «Альбатрос-СВ» під час прийняття його на роботу обіцяв заробітну плату в розмірі 9000,00 грн., замість цього заробітну плату, страхові внески до пенсійного фонду не сплатив, тим самим позбавивши його заробітку єдиного джерела для існування сімї, у звязку з чим він не міг взяти кредит, для допомоги своїм дітям, яких у нього пятеро, тому що нарахування заробітної плати та перерахування зборів до пенсійного фонду за період з 01.07.2012 року по 03.01.2013 року не було здійснено, що тримало його в постійній нервовій та психологічній напрузі, тому заподіяну йому моральну шкоди оцінює у 25000 гривень. Однак суд вважає, що в задоволені цих позовних вимог слід відмовити, оскільки ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу в підтвердження кожної зазначеної ним обставини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, яка випливає з трудових відносин, позивачі були звільнений від сплати судового збору.

Оскільки відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, у зв'язку з цим з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 13,81 грн.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 44, 115, 116, 117, 231, 232, 233, 237-1 КЗпП України, ч.4 ст. 14.1.7 Податкового кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1351,19 грн. (одна тисяча триста пятдесят одна грн. 19 коп.).

Стягнути з Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» на користь держави судовий збір в розмірі 13,81 грн. (тринадцять грн. 81 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: