Ухвала суду № 36063817, 16.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/4794/13-ц Головуючий у І інстанції Жук М.В.Провадження № 22-ц/780/6073/13 Доповідач у 2 інстанції КасьяненкоКатегорія 50 16.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

03 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Антоненко В.І., Гуля В.В.,

При секретарі: Ромашині І.В.,

Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами Київської міської психоневрологічної лікарні №3 та ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2013 року, та на ухвалу від 30 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської психоневрологічної лікарні №3, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 16.12.2005 року вона працювала в Київській міській психоневрологічній лікарні № 3 з 2009 року обіймала посаду старшої медичної сестри відділення № 6. За час роботи проявила себе як кваліфікований , дисциплінований працівник.

Проте 14 та 15 травня 2013 року головним лікарем винесено накази про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді доган, а 16.05.2013 року її було звільнено із займаної посади у зв»язку з виявленою невідповідністю займаній посаді , внаслідок недостатньої кваліфікації за п.2, ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Вважала що оголошення їй доган та подальше звільнення з роботи відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, тому просила визнати незаконними та скасувати накази головного лікаря про накладення на неї дисциплінарних стягнень від 14 та 15 травня 2013 року №,№ 59,61, поновити її на роботі на посаді старшої медичної сестри відділення №6 Київської міської психоневрологічної лікарні №3 з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Київської міської психоневрологічної лікарні № 3 від 16 травня 2013 року № 292/п про звільнення з роботи ОСОБА_1.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді старшої медичної сестри медичної відділення № 6 Київської міської психоневрологічної лікарні № 3.

Стягнуто з Київської міської психоневрологічної лікарні № 3 на користь ОСОБА_1 8 184 грн. 17 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В решті вимог позову відмовлено.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду від 30.09.2013 року виправлено описку у четвертому абзаці резолютивної частини короткого рішення щодо стягнення на користь ОСОБА_1 розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В апеляційній скарзі Київська міська психоневрологічна лікарня просить змінити рішення суду в частині стягнення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду про виправлення описки та постановити нову в частині стягнення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що судом неправомірно зменшено його розмір.

Апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

По справі встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 з 16.12.2005 року працювала в Київській міській психоневрологічній лікарні № 3, а з 12.06. 2009 року обіймала посаду старшої сестри медичної відділення № 6. 14 та 15 травня 2013 року головним лікарем винесено накази про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді доган, а 16.05.2013 року - наказ про звільнення із займаної посади за п.2, ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв»язку з виявленою невідповідністю займаній посаді , внаслідок недостатньої кваліфікації .

Відповідно до Посадової інструкції старшої сестри медичної КМПНЛ № 3, з якою ОСОБА_1 ознайомлена 7 жовтня 2010 року, завданнями та обов'язками старшої сестри медичної є забезпечення та контроль виконання санітарно-епідеміологічного режиму у відділенні, проведення заходів по дотриманню у відділенні санітарно-епідеміологічного режиму. Старша медична сестра несе відповідальність виконання та дотримання у відділенні санітарно-епідеміологічного режиму та дотримання санітарно-протиепідемічного режиму у відділенні.

Наказом КМПНЛ № 3 від 14 травня 2013 року № 59 «Про застосування дисциплінарного стягнення» до старшої сестри медичної відділення № 6 ОСОБА_1, за відсутність контролю та порушення п.п. 2.8, 2.19, 4.1 ч. 2, 4.4 ч. 6 Посадової інструкції старшої сестри медичної КМПНЛ № 3 - оголошено догану.

Відповідно до змісту п.п. 2.3, 2.25 Посадової інструкції старшої сестри медичної КМПНЛ № 3 завданнями та обов'язками старшої сестри медичної є планування діяльності середнього та молодшого медичного персоналу на рівні відділення, здійснення раціональної розстановки кадрів середнього та молодшого персоналу в разі невиходу на чергування.

Наказом головного лікаря КМПНЛ № 3 від 15 травня 2013 року ОСОБА_1 старшій сестрі медичній відділення № 6, за порушення трудової дисципліни під час виконання функціональних обов'язків старшої сестри медичної в частині планування діяльності медичного персоналу на рівні відділення та щодо несвоєчасного забезпечення заміни відсутнього працівника, що передбачено п.п. 2.3, 2.25 Посадової інструкції старшої сестри медичної КМПНЛ № 3 - оголошено догану.

Відповідно до положень ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

На підставі зібраних доказів суд обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_1 правомірно оголошені догани за неналежне виконання нею посадових обов'язків, як керівником структурного підрозділу, щодо забезпечення та контролю виконання санітарно-епідеміологічного режиму, недотримання санітарно-епідеміологічного та санітарно-протиепідемічного режимів у відділенні, а також зобов'язання працівника без її згоди виконувати обов'язки тимчасово відсутнього працівника, незабезпечення вирішення цього питання у передбаченому трудового законодавства порядку.

Наказом КМПНЛ № 3 від 16 травня 2013 року № 292/п ОСОБА_1 було звільнено з посади старшої сестри медичної відділення № 6 з 17 травня 2013 року за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді, внаслідок недостатньої кваліфікації та її відмовою від переведення на іншу посаду, згідно фаху і кваліфікації .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Згідно п. 21 роз'яснення постанови Пленуму Верхового Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про звільнення за п. 2, ч.1, ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв'язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.

Відповідно до п. 1 Положення про старшу медичну сестру відділення КМПНЛ № 3, затвердженого наказом головного лікаря від 30 грудня 2009 року, на посаду старшої медичної сестри відділення КМПНЛ № 3 призначається досвідчена медична сестра, що має закінчену середню медичну (вищу сестринську освіту) і організаторські здібності .

Згідно із п. 1.1. посадовою інструкцією старшої сестри медичної КМПНЛ № 3, затвердженою наказом головного лікаря від 21 липня 2010 року, на посаду старшої медичної сестри відділення призначається одна з найбільш досвідчених і добре підготовлених сестер медичних з закінченою середню медичною освітою, яка володіє організаційними здібностями та має стаж роботи у відділенні не менше трьох років.

Не можна визнати законним звільнення лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов'язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Проте у випадках, коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч. 2 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, ч. 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Враховуючи, що під час розгляду справи установлено, що єдиними кваліфікаційними вимогами, що ставляться до осіб, які можуть обіймати посаду старшої сестри медичної є наявність середньої медичної освіти та стаж роботи у відділенні не менше трьох років, суд дійшов висновку про безпідставність звільнення позивачки за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України внаслідок зменшення їй кваліфікаційного класу, оскільки ця обставина не впливає на її можливість обіймати цю посаду.

Крім того, при звільненні позивачки з роботи роботодавцем допущені й інші порушення вимог трудового законодавства, а саме звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулося без запропонування усіх наявних на момент попередження про наступне вивільнення вакантних посад, а також без додержання двомісячного строку попередження про звільнення.

Враховуючи наведені обставини, суд прийшов до правильного висновку, що звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України відбулося незаконно , з порушенням її прав, а висновок по незаконність звільнення та необхідність її поновлення на посаді старшої медичної сестри є законним і обґрунтованим.

Згідно із ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Вірним є висновок суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 8 184,17 грн. відповідно до порядку нарахування середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 року № 100, згідно якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи.

Оскільки в резолютивній частині короткого рішення допущено описку при визначенні розміру стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 , то судом правомірно відповідно до ст. 219 ЦПК України внесено її виправлення.

Тому доводи ОСОБА_1 про безпідставність зменшення розміру стягнутої суми не заслуговують на увагу.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.

Інші доводи висновків суду, викладених у рішенні не спростовують.

Керуючись ст. ст. 308,315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги Київської міської психоневрологічної лікарні №3 та ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2013 та ухвалу від 30 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: