Вирок № 36063435, 15.04.2013, Фастівський міськрайонний суд Київської області

1-кп/381/71/13

381/1763/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 15» квітня 2013 року м. Фастів

Фастівський місьрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Бончева І.В.;

при секретарях - Савченка О.В., Гапонюк І.В.,

№ 1 - КП /381/71/13

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013100310000494 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місяця - лютого, 27-го дня, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, українця, громадянина України, судимого:

- 10.06.2008 року вироком Фастівського міського суду Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі з іспитовим стром тривалістю в один рік;

- 26.07.2010 року вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі з іспитовим строком тривалістю в один рік, 20.09.2011 року звільненого від призначеного покарання у звязку з закінченням іспитового строку;

- 14.03.2012 року вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України на три роки позбавлення волі з іспитовим строком тривалістю в два роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Купріянчик І.О., потерпілого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

02.11.2011 року близько 02 год. 00 хв. ОСОБА_1, перебуваючи поблизу будинку № 10/4 по вулиці Кулібіна у місті Фастові Київської області, діючи з корисливих мотивів і з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, у спосіб застосування викрутки, через передні пасажирські дверцята непомітно проник в салон автомобіля ВАЗ 2106 н.з. 114-14 КЕ, з якого умисно вилучив чуже майно, яке належало потерпілому ОСОБА_2, а саме: акумуляторну батарею ТМ «Бош», вартістю 600 грн., електричну кутову шліфувальну машину ТМ «Арсенал УШМ-125/1100Є», вартістю 80 грн., електричну дриль, вартістю 250 грн., пятдесят метрів продовжувача електричного, вартістю 100 грн., а всього майна на суму 1030 грн., яким у подальшому розпорядився на власний розсуд.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадання чужого майна (крадіжка).

15.04.2013 року між потерпілим ОСОБА_2, якого на підставі ст.ст. 55, 56 КПК України заявою від 12.03.2013 року визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні № 12013100310000494 та обвинуваченим ОСОБА_1, в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469 та 471 КПК України, укладено угоду про примирення.

Згідно з даною угодою потерпілий та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України, розміру шкоди, завданої злочином, обставини її відшкодування. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме, у виді двох років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком тривалістю в один рік. В угоді також зазначено, що обвинувачений повністю відшкодував шкоду потерпілому у розмірі 1220 грн., а також передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просив вказану угоду з потерпілим, який також не заперечував проти цього, затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконали взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватими, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого є потерпілий.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим, та ним самими безпосередньо, угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватими, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_1 вчинив крадіжку, тобто таємне викрадання чужого майна, а тому ці його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами угоди про примирення міру покарання.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 с. 185 КК України до постановлення вироку від 14.03.2012 року Фастівського міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України, то призначити йому покарання необхідно за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, визначивши при сукупності злочинів остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Потерпілий на стадії досудового розслідування предявив цивільний позов про відшкодування майнової шкоди, заподіяної суспільно небезпечним діянням, яку оцінив в розмірі 1220 грн.

У судовому засіданні, оскільки обвинувачений повною мірою добровільно відшкодував завданий збиток, потерпілий подав заяву про залишення його без розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 129, 314, 373, 374, 394, 474 та 475 КПК України, суд,

З А С У Д И В:

Затвердити у кримінальному провадженні № 12013100310000494 угоду про примирення від 15.04.2013 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 15.04.2013 року покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

За сукупністю злочинів, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначених вироком від 14.03.2012 року в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України та даним вироком в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю в два роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Іспитовий строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з дня постановлення вироку.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином залишити без розгляду.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1:

- на відшкодування процесуальних витрат 2734,04 (дві тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 04 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області (р/р 31250272210700, код ЗКПО 25574713, УДК в Київській області, МФО 821018. Призначення платежу: за проведення судово дактилоскопічної експертизи по рахунку № 283 від 15.12.2011 року);

- на відшкодування процесуальних витрат 391,20 (триста девяносто одну) грн. 20 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області (р/р 31250272210700, код ЗКПО 25574713, УДК в Київській області, МФО 821018. Призначення платежу: за проведення судово трасологічної експертизи по довідці № 17 від 16.03.2013 року).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ: І.В. БОНЧЕВ