Ухвала суду № 36062599, 11.12.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №272/762/13-ц Головуючий у 1-й інст. Карповець В.В.

Категорія 27 Доповідач Заполовський В. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів : Павицької Т.М., Шевчук А.М.,

при секретарі судового засідання Капустинській Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк" (далі Банк) звернувся до суду з цим позовом. На обгрунтування позову посилався на те, що 30.11.2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. Тому станом на 30.03.2013 року утворилась заборгованість по кредиту у розмірі 32 444 грн.28 коп.

За наведених обставин позивач просив постановити рішення суду, яким стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 30.11.2006 року в сумі 32 444 грн.28 коп. та судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 324 грн.44 коп.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 30.11.2006 року в сумі 32 444 грн.28 коп. та судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 324 грн.44 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Рішення вважає незаконним, таким, що винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема вказує, що суд першої інстанції проігнорував вимоги матеріального права в частині застосування позовної давності, застосування якої ним було заявлено в суді при розгляді даної справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 30.11.2006 року ОСОБА_1 отримав у ПАТ КБ „ПриватБанк" кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. Згідно розрахунку наданого позивачем, станом на 30.03.2013 року утворилась заборгованість по кредиту у розмірі 32 444 грн.28 коп., яка складається з наступного:

- 8660,43 грн. - заборгованість за кредитом; 16566,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5196,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500 грн. штраф (фіксована частина); 1521,16 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.6-12).

Правильність проведеного позивачем розрахунку заборгованості відповідачем не заперечується.

Оскільки ОСОБА_1 істотно порушив умови договору, зокрема односторонньо відмовився від взятого на себе зобов'язання по поверненню отриманого кредиту, то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з нього зазначеної суми заборгованості.

Наведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_1 про те, що суд проігнорував вимоги матеріального права в частині застосування позовної давності є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно із частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст.599 ЦК України - зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, відповідач ОСОБА_1 при отриманні кредиту у поданій заяві до Банку своїм підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком Договір.

Факт підписання вказаної заяви визнано відповідачем у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін (а.с.19).

При апеляційному розгляді справи відповідачем підтверджено, що ні він, ні сторона позивача не заявляли про припинення дії Договору.

Відтак, Договір від 30.11.2006 року, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, не припинив свою дію.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було заявлено про застосування позовної давності у суді першої інстанції до винесення рішення, відповідні докази про це в матеріалах справи відсутні.

Тому, питання про можливість застосування судом позовної давності є безпідставним.

Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не вливають.

Таким чином, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді