Ухвала суду № 36061506, 02.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 р.Справа № 816/2670/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. по справі № 816/2670/13-а

за позовом ФОП ОСОБА_1

до ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0000351703 від 26 березня 2013 року. Стягнуто з державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати у вигляді судового збору у розмірі 391,14 грн.

ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції колегія суддів протокольною ухвалою замінила відповідача - ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на відповідача - ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем пунктів п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та ст.138 п.138.2 ст.138 п.138.4, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України необґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Працівниками ДПІ у м. Полтаві була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI (надалі - Податковий кодекс) в результаті чого завищено суму податкового кредиту за травень 2011 року в розмірі 553667,00 грн.

-ст.138 п.138.2 ст.138 п.138.4, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу, в результаті чого завищено витрати за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року на суму 165226,00 (без ПДВ) та додатково визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік в сумі 197745,15 грн.

За результатом проведеної перевірки складено акт № 1050/1703/НОМЕР_2 від 16.05.2012 року .

22.06.2013 року позивачем подано до ДПІ у м.Полтаві заперечення за № 45 на акт перевірки .

02.07.2012 року податковим органом за вих.№ 3315/17-338 повідомлено позивача, що за результатом розгляду заперечень на акт перевірки ДПІ у м.Полтаві прийнято рішення, залишити висновок акту без змін.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 03 липня 2012 року № 0002171703 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 553668,00 грн. та № 0002141703 яким визначено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 247181,43 грн.

Відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку. Так, 15.08.2012 року позивач подала скаргу на вищезазначені податкові повідомлення - рішення. 27.08.2012 року ДПС у Полтавській області прийнято рішення № 260/К/10-215 про продовження строку розгляду скарги.

15 жовтня 2012 року ДПС у Полтавській області прийнято рішення № 360/К/10-215 яким залишено без змін податкове повідомлення - рішення № 0002171703, а скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в цій частині без задоволення. Крім того, збільшено податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Полтаві від 03.07.2012 року № 0002141703 у частині 1882,00 грн. основного платежу та у частині 470,51 грн. штрафної (фінансової) санкції, зобов'язано ДПІ у м.Полтаві прийняти нове податкове повідомлення - рішення на збільшену суму.

26 листопада 2012 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на податкові повідомлення рішення від 03.07.2012 року до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України № 459/К/10-2315 від 28.01.2013 року скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у м.Полтаві Полтавської області ДПС від 03.07.2012 року № 0002171703 про сплату 553667 грн. податку на додану вартість і 1 грн. штрафної санкції та № 0002141703 в частині сплати 166453,77 грн. податку з доходів фізичних осіб і 41613,44 грн. штрафної санкції (з урахуванням ДПС у Полтавській області від 15.10.2012 року № 306/К/10-015) та в зазначеній частині рішення ДПС у Полтавській області від 15.10.2012 року № 306/К/10-015 прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково .

16 січня 2013 року відповідно до рішення ДПС України про продовження розгляду повторної скарги позивача від 17.12.2012 року направлення від 03.01.2013 року №1 (а.с.109), наказу ДПІ у м.Полтаві (а.с. 108), головним державним податковим ревізором - інспектором, інспектором податкової служби 1-го рангу, відділу податкового контролю фізичних осіб проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово -господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, що стали предметом оскарження у поданій скарзі на податкові повідомлення - рішення ДПІ у м.Полтаві № 0002171703 та № 0002141703 від 03.07.2012 року винесені на підставі акту перевірки від 16.05.2012 року за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

26 березня 2013 року ДПІ у м.Полтаві прийнято податкове повідомлення - рішення форма "Р" № 0000351703 яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 39114, 22 грн. з них за основним платежем - 31291,38 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7822,84 грн.

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням форма "Р" № 0000351703 від 26.03.2013 року та оскаржив його до суду.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки про порушення позивачем п. 44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати пов'язані з отриманням доходу в 2011 році у сумі 166666,67 грн., а саме відсутність документального підтвердження та безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу від провадження господарської діяльності витрат в розмірі 166666,67 грн. понесених в 2007 році при придбані масла селянського у ДП "Мілкіленд - Україна". Крім того, позивачем до складу витрат включено суму 19380,00 грн., як витрати пов'язані з отриманням доходу від реалізації сиру твердого (КОМО) КП "Медея" придбаного у ТОВ ТД "Західна молочна група", проте реалізований товар не оплачений зазначеним контрагентом. Таким чином, податковий орган дійшов висновку про заниження чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік всього в сумі 186046,67 грн. в заявку з відсутністю документального підтвердження задекларованих в податковій звітності податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік показників витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно 138.4. ст.138 Податкового кодексу України Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу, об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Мілкіленд - Україна" (код ЄДРПОУ 24255176) (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі - продажу від 07 червня 2007 року відповідно до умов якого, покупець приймає та оплачує масло (товар) в кількості 40000,00 кг на суму 500000,00 грн. Поставка товару здійснюється за рахунок покупця та автотранспортом покупця. Форма оплати безготівкова, 100% передоплата.

Згідно платіжного доручення Полтавська філія ПАТ "Мегабанк" №70 від 11.06.2007 року позивачем здійснено оплату за придбаний товар в розмірі 5000000,00 грн. Крім того, на підтвердження виконання даного договору купівлі - продажу позивачем залучено до матеріалів справи: банківську виписку, видаткову накладну, рахунок, товарно-транспортну накладну від 12.06.2007 року.

Придбане масло у ДП "Мілкіленд - Україна" в подальшому передано КП "Медея" для зберігання відповідно до укладеного договору.

07 червня 2007 року КП "Медея" (виконавець) укладено договір № 07/06 з ФОП ОСОБА_1 (замовник) (а.с.71) згідно умов якого, виконавець по завданню замовника зобов'язується виконувати роботи по зберіганню продуктів харчування, а саме масла селянського та сира твердого. Розмір оплати за зберігання товару проводиться з розрахунку 1,20 грн. за 2,0 Гкалл. Замовник сплачує за послуги по зберіганню товару виконавцю в повному обсязі по закінченню строку зберігання протягом 10 робочих днів. Документ підтверджуючий виконання робіт є акт прийому - передачі виконаних робіт.

На підтвердження реальності даного договору надано накладну на зберігання №2 від 12 червня 2007 року, № 04/03 від 04 березня 2008 року.

В матеріалах справи наявний договір № 15 від 01.03.2008 року (а.с.72) укладений між ОСОБА_1 (постачальник) та КП "Медея" (покупець). Умовами договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити молочну продукцію та спреди (товар), а покупець в свою чергу прийняти та оплатити за нього певну грошову суму. Пунктом 2.2 вищезазначеного договору визначено, що строком оплати є 1400 календарних днів з моменту отримання товару.

Таким чином, придбане раніше масло у ДП "Мілкіленд - Україна" в подальшому було реалізоване КП "Медея", що підтверджується договором, накладною № 31 від 04 березня 2008 року, податковою накладною №31 від 04 березня 2008 року на суму 501000,00 грн. (ПДВ 83500,00 грн.) (а.с.83), платіжне доручення № 470 від 14 листопада 2011 року (а.с. 84), довіреність на здійснення транспортування (а.с. 82) виписана на ОСОБА_2 діяльність якого підтверджується свідоцтвом (а.с.76).

Договором №18 від 01 січня 2010 року КП "Медея" (виконавець) взяло на себе обов'язок щодо зберігання товару ФОП ОСОБА_1(замовник) (а.с. 73).

Судом встановлено, що у грудні 2009 року позивач мала фінансово - господарські відносини із ТОВ "ТД "Західна молочна група" щодо придбання твердого сиру ТМ "Комо". Факт здійснення господарських операцій з ТОВ "ТД "Західна молочна група" підтверджується видатковою накладною від 21 грудня 2009 року на суму 23256,54 грн. та фіскальним чеком про оплату (а.с.85).

Отже, висновок податкового органу щодо відсутності документального підтвердження здійснення господарських операцій по реалізації масла селянського та понесених витрат у 2007 році по придбанню даного товару у ДП "Мілкіленд - Україна" не знайшли свого підтвердження так як і посилання ДПІ у м.Полтаві на відсутність можливості встановити безпосередній зв'язок витрат у розмірі 166666,67 грн. з доходом отриманим платником у 2011 році, та реалізований проте неоплачений товар КП "Медея" станом на 31.12.2011 року з огляду на наступне.

Згідно руху коштів по р/р 260033013404 від 11.06.2007 року ФОП ОСОБА_1 надійшла сума в розмірі 200400,00 грн. від КП "Медея" з призначенням платежу "за масло селянське та сир твердий згідно накладної №31 від 04.03.2008 року" ПДВ 33400,00 грн., що є погашенням заборгованості минулих періодів, оскільки договором № 15 від 01.03.2008 року передбачено строк оплати 1400 календарних днів з моменту отримання товару.

Тобто, наявні у позивача первинні документи, які підтверджують понесення ним вищевказаних витрат, надавали йому право врахувати їх при розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності.

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ДП "Мілкіленд - Україна" правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ДП "Мілкіленд - Україна" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для формування валових витрат , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно віднесено ці суми до валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0000351703 від 26 березня 2013 року не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. по справі № 816/2670/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 07.10.2013 р.