Постанова № 36060424, 12.12.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м. Чернівці Справа № 824/2563/13-а

11:20

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

за участю секретаря судового засідання -Антонюка О.В.;

з участю:

представника позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2;

представника відповідача -Іліки Р.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року №0005700174.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях проведено перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_4, за результатами якої 03 вересня 2012 року складено акт №1313/17-4/НОМЕР_1 "Про результати документальної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4".

Перевіркою встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме п.198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2011 року в сумі 63630,00 грн. За виявлене порушення позивачу, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року №0005700174, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 95445,00 грн., в тому числі 63630,00 грн. - основний платіж, 31815,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція (штраф).

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення, що прийняте на підставі акту перевірки є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позову не визнав, подав заперечення в якому зазначив, що ФОП ОСОБА_4 перебував у господарських взаємовідносинах з ПП "Дніпрокомплект" та відобразив в податковому кредиті за липень 2011 року ПДВ в сумі 63630,00 грн. з податкової накладної №108 від 27.07.2011 року (загальна сума становить 318150,00 грн.), отриманої від ПП "Дніпрокомплект".

ДПІ у м. Чернівці до Дніпродзержинської ОДПІ листом від 07.12.2011 року за №5359/7/17-708 було надіслано запит на проведення зустрічної звірки контрагента ПП "Дніпрокомплект" з питань підтвердження відносин з ФОП ОСОБА_4

19.12.2011 року ДПІ у м. Чернівцях отримано акт №962/23-410/25018797 від 08.12.2011 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента" ПП "Дніпрокомплект" з питань підтвердження відносин з ФОП ОСОБА_4, направлений листом №45285/7/23-410 від 08.12.2011 року. В акті зазначено, що перевірку ПП "Дніпрокомплект" провести неможливо, оскільки підприємству присвоєно стан " 10" - запит на встановлення місцезнаходження. Також, в акті зазначено, що остання подана декларація (Податкова декларація з ПДВ) за вересень 2011 року датована 20.10.2011 року №9009358747.

18.04.2012 року ГВПМ ДПІ у м. Чернівцях направлено до ВПМ Дніпродзержинської ОДНІ запит №179/603/07-004/5. Станом на 25.05.2012 року відповідь не отримано.

Також відповідач зазначив, що ПП "Дніпрокомплект" реалізовувало нафтопродукти за документами, в яких відсутня інформація щодо реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність.

Також відповідач зазначив, що для проведення перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування нафтопродуктів.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Судом дослідженні докази надані сторонами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією в місті Чернівцях в період з 20.08.2012 року по 27.08.2012 року проведена позапланова документальна перевірка ФОП ОСОБА_4

03.09.2012 року за результатами перевірки податковим органом складено акт №1313/17-412/НОМЕР_1, про результати документальної позапланової перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Згідно акта перевірки, було встановлено порушення п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_4 занижено податок на додану вартість за липень 2011 року в сумі 63630,00 грн.(а.с. 7-11).

14 вересня 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0005700174 згідно якого позивачу донараховано ПДВ в сумі 63630,00 грн. та штрафні санкції на суму 31815,00 грн.(а.с. 12).

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом положень статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Судом встановлено, що 24 травня 2011 року між ПП "Дніпрокомплект" (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір №240501. Згідно предмету договору продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукт, окремими партіями по ціні, в кількості, які узгоджуються сторонами в накладних(а.с. 14).

На виконання вказаного договору, приватне підприємство "Дніпрокомплект" поставило позивачу по видатковій накладній №270702 від 27.07.2011 року товар на загальну суму 381780,00 грн.(а.с 16).

Як підтверджується матеріалами справи (платіжними дорученнями, актом перевірки), а також і не заперечувалось сторонами, за поставлений товар позивач здійснив оплату на р/р ПП "Дніпрокомплект" в сумі 381780,00 грн.

Судом також встановлено, що ПП "Дніпрокомплект" по вказаній господарській операції було видано позивачу податкову накладну за №108 від 27.07.2011 року(а.с. 15).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони .

Виходячи із аналізу вказаних вище норм, господарські зобов'язання між продавцем та покупцем виникли і мали реальний характер на підставі зазначених вище домовленостей з приводу поставки товару та самої поставки товару.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього певну грошову суму.

На думку суду, позивач здійснюючи господарську діяльність дотримався вказаних вище положень Закону, та здійснив оплату за товар після його реального одержання в повному обсязі, що підтверджується здійсненням оплати відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував той факт, що поставлені ПП "Дніпрокомплект" позивачу товари в подальшому були останнім реалізовані через мережу автозаправних станцій, що зазначено також в акті перевірки.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що вищезгадані документи є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та є достатньою підставою для формування податкового обліку за результатами господарської діяльності.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що не може слугувати належним та допустимим доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства факт неотримання відповідачем відповіді на запит №179/603/07-004/5 від 18 квітня 2012 року надісланий до ВПМ Дніпродзержинської ОДПІ.

В ході судового розгляду представником відповідача окрім іншого також наголошувалось на тому, що в акті перевірки від 07.03.2012р. ПП "Дніпрокомплект" зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з не встановленням місцезнаходження ПП "Дніпрокомплект" (а.с.97-110).

Відповідно до витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП "Дніпрокомплект" зареєстроване за адресою 51911, Дніпропетровська обл., місто Дніпродзержинськ, Баглійський район, вул. Республіканська, 41(а.с. 78-79).

Згідно з пп. 183.13.1, 183.13.2, п.183.13 ст.183 Податкового кодексу України, для інформування платників податку центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, щодекади оприлюднює на своєму веб-сайті: дані з реєстру платників податку із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера свідоцтва про реєстрацію платника податку, дати початку його дії; інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку за заявою платника податку, з ініціативи контролюючих органів чи за рішенням суду, а саме про анульовані свідоцтва про реєстрацію платника податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дати анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

Судом встановлено, що на час здійснення господарської операції по поставці і оплаті товару, а також і на даний час, ПП "Дніпрокомплект" перебуває на обліку в органах ДПС, попереднє свідоцтво платника ПДВ анульовано за ініціативою платника 09 листопада 2012 року та цього ж дня отримано нове свідоцтво платника податку на додану вартість, номер свідоцтва платника ПДВ - 200081153(а.с. 21-29).

Заперечуючи проти позову, відповідач також вказував на відсутність товарно-транспортних накладних, які б свідчили про транспортування (доставку) нафтопродуктів до позивача.

Однак з такими запереченнями суд погодитись не може виходячи із того, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця.

Незважаючи на викладене - заперечення відповідача повністю спростовані наданою позивачем товарно-транспортною накладною від 27 липня 2011 року №270702, яка відповідає типовій формі №1-ТН, затвердженій наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля"(а.с.17).

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт в Україні" визначений перелік документів для перевізника і водія, на підставі яких здійснюються перевезення вантажів автомобільним транспортом. В той же час у вказаному Законі відсутнє визначення переліку документів, наявність яких є обов'язковою для покупця товару, який не є замовником перевезення.

За змістом п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 вказаних Правил визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

В ході судового розгляду представник відповідача також посилався на відсутність у позивача сертифікатів відповідності на поставлену продукцію, як на одну із підстав донарахування податкових зобов'язань. Однак суд не може погодитись з такими висновками відповідача, оскільки такі сертифікати не фіксують факт здійснення господарської операції. Разом з тим в ході судового розгляду справи позивачем надано сертифікат відповідності на пальне (а.с.95), який надавався, як стверджував представник позивача продавцем після реалізації нафтопродуктів, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень в свою чергу не спростовано.

Слід також зазначити, що податковий орган в силу своїх повноважень не є органом контролю у сфері захисту прав споживачів, а сертифікат відповідності не є документом первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує або спростовує реальність господарської операції, а є документом, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством (ст.1Закону України "Про підтвердження відповідності").

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення, а тому суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, а адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати -судовий збір в сумі 190,89 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року №0005700174.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витрати - судовий збір в сумі 190,89 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена 17 грудня 2013 року.

Суддя О.В. Боднарюк