Постанова № 36059824, 09.12.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2013 р. 11:48 Справа №801/10863/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Габової Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАСІТІ»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим

про визнання рішення протиправним та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАСІТІ» з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим, в якому просить суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про відмову ТОВ «АВАСІТІ» у реєстрації платником податку на додану вартість, оформлені листом № 8789/10/18.3 від 14.11.2013 р., та зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим зареєструвати ТОВ «АВАСІТІ» платником податку на додану вартість та видати свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Адміністративний позов мотивований тим, що позивач не згоден з думкою відповідача, викладеною у листі № 8789/10/18.3 від 14.11.2013 р. стосовно відмови у реєстрації платником податку на додану вартість, оскільки загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу України перевищує 300000,00 грн.

Позивач вважає, що всупереч тому, що він подавав реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ, йому було відмовлено в реєстрації з підстав невідповідності вимогам п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, оскільки загальна сума поставки за останні 12 місяців не перевищує 300000,00 грн., хоча відповідач не прийняв до уваги всі надані позивачем документи, що підтверджують здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу України, з 01.03.2013 року по 31.10.2013 року на суму 316923,00 грн.

Крім того позивач вказує, що не був та до теперішнього часу не є платником єдиного податку.

Позивач зазначає, що відповідач прийняв реєстраційну заяву, виписки банку та інші документи, долучені до заяви, зауважень до форми, порядку заповнення заяви та наявності доданих до заяви документів при прийманні заяви не мав та не висловив жодних претензій, що випливає з усіх документів відповідача. Таким чином, реєстраційна заява зареєстрована відповідачем 07.11.2013 року.

Згідно п.п.183.9 ст.183 Податкового кодексу України, у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку, відповідач повинен був до 18 листопада 2013 року видати позивачу свідоцтво про реєстрацію як платника ПДВ.

Позивач зазначає, що його не зареєстровано як платника ПДВ, та вважає відмову ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів АР Крим незрозумілою, противоправною та не обґрунтованою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.2013 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання 09.12.2013 року сторони не з'явились, повідомлені належним чином про місце, дату та час проведення судового засідання.

Позивач надіслав клопотання про залучення документів по справі які підтверджують обсяг операцій та просив перенести судове засідання на інші дату та час.

Відповідач до суду будь-яких клопотань не надіслав.

З таких обставин, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу у відсутності позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, враховуючи вищезазначене, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАСІТІ» під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, встановлених законом. Згідно з п. 2 частини 2 статті 55 ГК України громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці визнаються суб'єктами господарювання.

З матеріалів справи судом встановлено наступне.

ТОВ «АВАСІТІ» являється юридичною особою, зареєстрованою 13.02.2013 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується довідкою АА № 837101 з ЄДРПОУ та випискою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.02.2013 року.

Згідно статуту, затвердженого протоколом зборів учасників ТОВ «Термосвіт» від 06.02.2013 року про затвердження розподільчого балансу при виділенні з ТОВ «Термосвіт» нової юридичної особи ТОВ «АВАСІТІ» передаються активи в сумі 1280.80 тис. грн., у тому числі:

- нематеріальні активи - право оренди земельної ділянки площею 2,8800 га., розташованої за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км., відповідно до договору оренди земельної ділянки № 975-Л від 29.06.2011 року;

- основні засоби на загальну суму 1088941,37 грн., у тому числі передається у власність нерухоме майно нежитлових будівель з господарсько-побутовими будівлями, що розташовано за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км.

Таким чином, ТОВ «АВАСІТІ» є правонаступником прав та обов'язків в частині переданої Товариству за розподільчим балансом відповідної частини майна виділеного із майна ТОВ «Термосвіт», яке зареєстроване Виконавчим комітетом Залізничної районної ради м. Сімферополя, реєстраційний № 04055570Ю0031144 від 07.05.2044 р.

Основним видом діяльності підприємства, відповідно до довідки Головного управління статистики в АР Крим з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 837101, є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; у тому числі вантажний автомобільний транспорт; діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; ремонт і технічне обслуговування повітряних і космічних літальних апаратів; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Суд зазначає, що ТОВ «АВАСІТІ» є власником нерухомого майна, що підтверджується свідоцтвом про право власності ТОВ «АВАСІТІ» на нерухоме майно ІН 2312531 від 14.04.2013 р., об'єктом нерухомого майна є нежитлові будівлі з господарсько-побутовими будівлями, загальною площею 6070,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, судом встановлено наступне.

07.11.2013 року ТОВ «АВАСІТІ» подало до ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ, у якій у якості підстави для реєстрації платником ПДВ та критерію, за яким платник відповідає вимогам розділу V Податкового кодексу України, був вказаний п. 181.1 ст. 181 ПКУ, відповідно до якого загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень.

В розділі 7 реєстраційної заяви зазначена загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів в розмірі 316923,00 гривень.

До вказаної заяви позивачем були надані наступні документи:

- копія довідки з ЄДРПОУ на ТОВ «АВАСІТІ»;

- копія довідки з ЄДРПОУ на ТОВ «АВАСІТІ»;

- копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на ТОВ «АВАСІТІ»;

- копія свідоцтва про право власності ТОВ «АВАСІТІ»;

- довідку банківської установи - Кримського регіонального відділення АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» про рух коштів за рахунком ТОВ «АВАСІТІ» за період з 20.03.2013 року по 18.11.2013 року із банківськими виписками;

- пояснення, оформлені листом ТОВ «АВАСІТІ» від 07.11.2013 року вих.. № 20 на адресу начальника ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів АР Крим;

- копія договору між ТОВ «АВАСІТІ» та ТОВ «Атлантік Крим» від 01.03.2013 року про надання послуг з водопостачання;

- копія додаткового протоколу № 1 до договору від 01.03.2013 року про надання послуг з водопостачання;

- копія договору зберігання вертольоту цивільної авіації від 01.03.2013 року № 010313-4, укладеного між ТОВ «АВАСІТІ» та ТОВ «Навікас»;

- копія акту прийому-передачі на зберігання вертольоту цивільної авіації від 01.03.2013 року, підписаного ТОВ «АВАСІТІ» та ТОВ «Навікас»;

- копія договору оренди нежитлового та складського приміщень від 01.03.2013 року № 010313-2, укладеного між ТОВ «АВАСІТІ» та ТОВ «Навікас»;

- копія додаткового протоколу № 1 до договору оренди від 01.03.2013 року № 010313-2;

- копія акту прийому-передачі до договору оренди від 01.03.2013 року № 010313-2;

- копія договору оренди автомобільної та інженерної техніки від 01.03.2013 року № 010313-1, укладеного між ТОВ «АВАСІТІ» та ТОВ «Аміс-Груп»;

- копія акту прийому-передачі до договору оренди автомобільної та інженерної техніки від 01.03.2013 року № 010313-1;

- копія договору оренди с складського приміщення від 01.06.2013 року № 01/06-13 між ТОВ «АВАСІТІ» та ТОВ «Інтер Авіа»;

- копія додатку № 1 до договору оренди с складського приміщення від 01.06.2013 року № 01/06-13;

- копія акту прийому-передачі до оренди складського приміщення від 01.06.2013 року № 01/06-13.

14.11.2013 року ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим надіслала ТОВ «АВАСІТІ» лист № 8789/10/18.3, у якому зазначено, що відповідно до п.3.10 розділу ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1394 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.11.2011 року №1369/20107, (зі змінами та доповненнями, внесеними Наказами Міністерства фінансів України від 10.02.2012 р. № 144, від 6 листопада 2012 року N 1144), відмовлено позивачу у реєстрації. У листі зазначено, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з р. V Податкового Кодексу України не перевищує 300000,00 грн. На підставі цього ТОВ «АВАСІТІ» було відмовлено в реєстрації платником ПДВ.

Не погодившись з відмовою в реєстрації як платника податку на додану вартість позивач звернувся з позовом до суду.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи, чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що порядок реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість визначається Податковим кодексом України.

Статтею 19-1 Податкового кодексу України закріплені функції, які виконують органи державної податкової служби, у тому числі податкові органи реєструють та ведуть облік платників податків, облік об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, проводять диференціацію платників податків (п. 19-1.1.6);

З вищенаведених норм випливає, що обов'язок реєстрації осіб платниками податку на додану вартість покладений на податкові органи, у тому числі на ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів АР Крим.

Згідно п.1,2 .п.180.1 ст.180 ПКУ для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

Статтею 181 ПКУ встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Таким чином, судом встановлено, що платником податку на додану вартість визнається або особа, яка зареєстрована як платник податку, або особа, яка має бути зареєстрована таким платником у випадку, коли загальна сума від здійснення операцій протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень.

Порядок реєстрації платників податку визначений статтею 183 ПКУ, згідно якої будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку органом державної податкової служби. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві.

Таким чином, особа може бути зареєстрована як платник податку на додану вартість у випадку, якщо нею подану заяву в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

Згідно п.183.10 ст. 183 ПКУ будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Аналізуючи вказані норми, суд зазначає, що не несе відповідальність за ненарахування або несплату податку виключно та особа, яка подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву у випадках та в порядку, що передбачені ПКУ.

Судом встановлено, що позивач 07.11.2013 року вперше звернувся з реєстраційною заявою до податкового органу.

Статтею 181 ПКУ визначений обов'язок особи зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням.

Порядок реєстрації платників ПДВ визначений Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" № 1394 від 07.11.2011 року.

Згідно п.3.8 Положення з метою підтвердження достовірності відомостей про здійснення особою постачання товарів/послуг або відповідність особи вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, така особа відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, пункту 73.3 статті 73 розділу II Кодексу подає до податкового органу документи, що підтверджують такі відомості.

Таким чином, платник податків зобов'язаний подати до податкового органу документи, які підтверджують відомості, зазначені в реєстраційній заяві.

Згідно п.183.8. ст.183 ПКУ контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

Пунктом 3.10. Положення також передбачено, що податковий орган відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу (пункт 1.5 розділу I, пункти 3.3, 3.4, підпункт 3.5.1 пункту 3.5 розділу III цього Положення), або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 розділу V Кодексу (пункт 5.1 розділу V цього Положення).

Як встановлено судом, позивач в розділі 7 реєстраційної заяви від 07.11.2013 року зазначив загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів в розмірі 316923,00 гривень та до заяви долучив певні документи, які зазначені в поясненні від 07.11.2013 р.

Судом ретельно досліджені всі вказані документи, договори, виписки банку, але встановлено, що ці документи, які були надані відповідачу та на підставі яких відповідач мав можливість встановити обсяг оподатковуваних операцій, не підтверджували суму операцій в розмірі 316923,00 гривень, яка була заявлена позивачем в реєстраційній заяві від 07.11.2013 р.

Судом встановлено, що 01.06.2013 р. між ТОВ «АВАСІТІ» та ТОВ «Інтер Авія» укладений договір оренди № 01/06-13, згідно якого позивач передав у платне володіння та користування складське приміщення загальною площею 50,0 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км.

Пунктом 2.5 договору визначено, що орендатор зобов'язується своєчасно вносити орендну плату, визначену у Додатку №1 в розмірі 600,00 грн.

Згідно з актом прийому-передачі до договору оренди № 01/06-13 від 01.06.2013 р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду складське приміщення загальною площею 50,00 за адресою м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км.

Судом встановлено, 01.03.2013 р. між ТОВ «АВАСІТІ» та ТОВ «Навікас» укладений договір зберігання № 010313-4, згідно якого позивач приймає на себе зобов'язання з надання послуг зберігання вертольота цивільної авіації Мі-8Т, заводський № 252138 в кількості 1 шт.

Так, згідно акту прийому-передачі за договором зберігання № 010313-4 від 01.03.2013 р. ТОВ «АВАСІТІ» прийняв на відповідальне зберігання вказаний вертольот цивільної авіації Мі-8Т.

Крім того, 01.03.2013 р. між ТОВ «АВАСІТІ» та ТОВ «Навікас» укладений договір оренди № 010313-2, згідно якого позивач передав у платне володіння та користування нежитлове приміщення під офіс, загальною площею 20,0 кв.м та складське приміщення загальною площею 50,00 за адресою м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км.

Пунктом 2.5 договору визначено, що орендатор зобов'язується своєчасно вносити орендну плату, визначену у Додатку №1 в розмірі 1080,00 грн.

Згідно з актом прийому-передачі до договору оренди № 010313-2 від 01.03.2013 р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення під офіс, загальною площею 20,0 кв.м та складське приміщення загальною площею 50,00 за адресою м. Сімферополь, Московське шосе, 11.

Судом встановлено, 01.03.2013 р. між ТОВ «АВАСІТІ» та ТОВ «Аміс-Групп» укладений договір оренди техніки № 010313-1, згідно якого позивач передає в оренду автомобільну та інженерну техніку.

Так, згідно акту прийому-передачі за договором № 010313-1 від 01.03.2013 р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду техніку кран КС-3571 в кількості 1 шт. та кран КС-3577 в кількості 1 шт.

В акті прийому-передачі також зазначено, що вартість оренди 2-х (двох) одиниць техніки становить 30000,00 грн. за один місяць.

Судом також встановлено, що на підставі договору № 1 від 01.03.2013 р., укладеному між позивачем та ТОВ «Атлантик Крим», позивач зобов'язується надавати споживачеві послуги з постачання водою для господарсько-побутових цілей.

Крім того, на підставі додаткового протоколу № 1 до договору № 1 про надання послуг з водопостачання від 01.03.2013 р., споживач зобов'язується оплатити надані послуги за ціною одного кубічного метра поданої води становить 10,20 грн.

Але суд зазначає, що позивач не подав відповідачу жодного документу про надання послуг за переліченими договорами (акти надання послуг, робіт), а також документи отримання коштів за вказаними договорами.

Позивач надав відповідачу лише довідку банку про рух коштів на рахунках позивача.

Але згідно довідки загальна сума коштів, отриманих позивачем за операціями, що підлягають оподаткуванню, за період з 20.03.2013 року до 12.11.2013 р. складає 158468,49 гривень, у тому числі:

- з ТОВ «Навікас» - 20520,00 грн.;

- з ТОВ «Аміс-Групп» - 115000,00 грн.;

- з ТОВ «Антлантік-Крим» - 2832,02;

- з ТОВ «Ніко-Юг» - 2050,2;

- з ТОВ «ПСК«АРВО» - 13349,71;

- з ПП ОСОБА_1 - 2465,46;

- з ПП ОСОБА_2 - 1353,5;

- з ТОВ «Дельфін і К» - 897,6.

Таким чином позивач до реєстраційної заяви від 07.11.2013 року долучив документи, які підтверджують здійснення оподаткованих операцій лише на суму 158468,49 гривень, що є порушенням ст.183 ПКУ та 3.8 Положення.

Під час розгляду справи позивач додатково надав суду акти виконаних робіт, довідки по бухгалтерським рахункам та інші документи.

Але суд зазначає, що всі ці документи не подавалися відповідно разом з реєстраційною заявою від 07.11.2013 р., а тому відповідач при прийнятті спірного рішення не мав можливості їх перевірити при визначенні обсягів оподаткування позивача.

Тому суд також не може враховувати ці документи при оцінці спірного рішення відповідача про відмову в реєстрації позивача платником ПДВ.

Якщо позивач здійснив реєстрацію з тих підстав, що ним досягнено граничний обсяг оподатковуваних операцій, які складають 300000,00 гривень, він зобов'язаний надати відповідачу відповідні документи, які підтверджують такі відомості.

Отже, позивачем була подана заява з порушенням порядку, встановленого ст.ст. 181,183 ПКУ, у зв'язку з чим відповідачем 14.11.2013 року правомірно було відмовлено позивачу в реєстрації платником податку на додану вартість.

Таким чином, виходячи зі встановлених судом обставин та зазначених норм законодавства, суд вважає позовні вимоги ТОВ «АВАСІТІ» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судом відмовлено в задоволені позову, сплачені судові витрати позивачу не повертаються.

В судовому засіданні 09.12.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 11.12.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.