Рішення № 36058934, 12.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.2013 Справа № 905/6907/13

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь

до відповідача 1: Державного підприємства Донецької залізниці, м. Донецьк,

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", м. Ровеньки,

про: стягнення 4010грн. 40коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача: Команова В.В.(довіреність № 09/69 від 03.01.2013р.);

від Відповідача1: Ляшко Д.В. (довіреність від 01.04.2013р. №Н-01/792);

від Відповідача2: не з'явився;

відповідно до ст. 77 ГПК України

у судовому засіданні 20.11.2013р. оголошувалась перерва до 12.12.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача-1, Державного підприємства Донецької залізниці, м. Донецьк, до відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", м. Ровеньки про стягнення з відповідачів пропорційно ступеню їх вини, встановленій судом, на користь позивача збитки, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезені у розмірі 4839грн.22коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору № 4852 від 27.12.2012р. ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» оформило накладну №50197425, однак напіввагон №60931235 на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, про що свідчить комерційний акт БН 720265/198 від 18.04.2013р.

31.10.2013р. позивач звернувся до суду з заявою №09/1-3-56 від 25.10.2013р., відповідно до якої в порядку ст. 22 ГПК України просить суд зменшити розмір позовних вимог до розміру 4010грн.40коп., стягнути з відповідача-1 на користь позивача у відшкодування збитки у розмірі 4010грн. 40коп. Заява обґрунтована перерахунком вартості не збереженого вантажу, виходячи з рахунку на оплату вантажовідправника.

У зв'язку з прийняттям судом заяви позивача про зменшення позовних вимог, суд у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

31.10.2013р. відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, у якому з посиланням на ст.ст.111, 31 Статуту залізниць України заперечив проти задоволення позовних вимог, вважає, що саме вантажовідправник повинен нести відповідальність за неприйняття заходів щодо схоронності сипучого вантажу під час перевезення.

31.10.2013р. позивач звернувся до суду з заявою, у якій посилаючись на відсутність вини відповідача-2 відмовився від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит".

05.11.2013р. відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що спірний напіввагон був прийнятий залізницею до перевезення без будь-яких зауважень, через що з посиланням на зазначені у комерційному акті відомості вважає, що нестача виникла з вини залізниці під час перевезення.

13.11.2013р. від позивача надійшла письмова позиція на відзив відповідача-1, за змістом якого стверджує про наявність вини саме залізниці за незбереження спірного вантажу.

Розпорядженням від 20.11.2013р. за підписом голови господарського суду Донецької області, у зв'язку з перебуванням судді Макарової Ю.В. у відрядженні, справу №905/6907/13 було передано на розгляд судді Сажневій М.В.

Розпорядженням від 12.12.2013р. за підписом голови господарського суду Донецької області, у зв'язку з поверненням судді Макарової Ю.В. з відрядження, справу №905/6907/13 було передано на розгляд судді Макаровій Ю.В.

Представник позивача у судове засідання 12.12.2013р. з`явився, просив суд стягнути з відповідача-1 збитки у розмірі 4010грн. 40коп., підтримав заяву про відмову від позовних вимог до відповідача-2.

Представник відповідача-1 у судове засідання 12.12.2013р. з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених письмово у відзиві.

Представник відповідача-2 у судове засідання 12.12.2013р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, дійшов наступних висновків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) був укладений договір поставки № 4852 від 27.12.2012р., відповідно до п. 1.1. якого на підставах, викладених у розділах цього договору, постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та сплатити вугільну продукцію, яка йменується надалі «Вугілля», за марочним складом, цінами та у кількості, що зазначено у відповідних специфікаціях, складених у вигляді Додатків, які є невід'ємною частиною цього договору.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2013 року ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" по залізничній накладній № 50197425 зі станції Фащівка Донецької залізниці на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" відвантажило у вагоні № 60931235 антрацит у вологому стані, сорт АС 6-13мм.

При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу у вагоні № 60931235 - 69000кг.

Станцією призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у зв'язку із виявленням заглибин та несправності вагону №60931235 складено акт загальної форми № 1-138 від 17.04.2013р.

За результатами комісійного переважування спірного вагону станцією Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці складено комерційний акт БН №720265/198 від 18.04.2013 року, якій засвідчив недостачу антрациту 6950кг проти даних залізничної накладної. Комерційний акт підписано начальником станції, комерційними агентами та представником вантажоодержувача.

18.04.2013 року станцією Маріуполь-Сортувальний складено акт № 12 про технічний стан вагону.

Позивачем відповідно до платіжного доручення №24242 від 01.10.2013р. здійснена оплата кількості вантажу вказаного в залізничній накладній на підставі договору №4852 від 27.12.2012р. за рахунком №1104-16 від 11.04.2013року в сумі 19044352грн. 93коп.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 113 Статуту залізниць України передбачає, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений наявним в матеріалах справи комерційним актом.

З комерційного акту БН №720265/198 від 18.04.2013 року вбачається, що станцією Маріуполь-Сортувальний встановлено навантаження нижче рівня бортів на 800мм, рівномірне. У документі зазначено маркування вантажу вапном, фактично маркування відсутнє. З лівої сторони по ходу поїзду над 1 люком наявне воронкоподібне поглиблення 1000ммХ1000ммХ800мм, над 2 люком поглиблення 700ммХ700ммХ500мм. З правої сторони по ходу поїзда над 6-7 люками воронкоподібне поглиблення розміром 800ммХ800ммХ500мм. Течі вантажу на станції Мар.Сорт немає. Вагон прибув у технічному відношенні не справний. 1-2, 6-7 люка зламані. Відсутні армовані листи. Прогин між 1-2 люками та проміжною балкою до 80 мм, між 6-7 люками та проміжною балкою до 70 мм. При переважуванні вага виявилась: брутто - 87750кг, тара з бруса - 23700кг, нетто - 62050кг, що менше документу на 6950кг.

В комерційному акті БН №720265/198 від 18.04.2013 року на першій сторінці зазначено, що вагон в технічному відношенні виявився несправним.

Із акту про технічний стан вагону №12 від 18.04.2013р. вбачається, що вагон № 60931235 збудований 01.09.1993р., капітальний ремонт здійснювався 05.07.2005 року, деповський - 10.02.2012року, зазначено, що вагон виявився технічно несправним, причини виникнення несправності - 1-2, 6-7 люка зламані, відсутні армовані листи, прогин до 80мм. Несправність старого походження.

Відповідно до ч.3 ст.32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно абзацу 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Крім того, ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон.

Згідно даних накладної № 50197425 вантаж завантажено у вагон відправником, вантаж розміщено й закріплено згідно з 3, 4, 8гл1прил14 СМГСр2пар 3-5ТУ, вантаж маркований двома паралельними борознами шириною 100мм по довжині вагону з нанесенням вапна, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Наведене вище дає підстави вважати, що недостача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування, залізницею на станції відправлення вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагоні №60931235 залізницею зазначено не було, не зазначалось і про відсутність армованих листів, що в свою чергу свідчить про відсутність вини вантажовідправника у недостачі вантажу.

Зауважень з боку залізниці до стану вагону №60931235 та вантажу у ньому не було і на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення (220км), про наявність заглиблень та відсутність армованих листів залізницею не зазначалось, інше не доведено матеріалами справи.

Крім того, при наявності встановлених актами поломок 1-2, 6-7 люків, відсутності у спірному вагоні армованих листів, ні на станції відправлення, ні на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення просипання спірного вантажу залізницею не було встановлено, наразі на станції призначення відповідно до комерційного акту зафіксована відсутність течі вантажу.

При наявності встановлених фактичних обставин, відомостей, які зазначені в комерційному акті, акті про технічний стан вагону, акті загальної форми, суд вважає, що виявлені несправності вагону, воронкоподібні заглиблення свідчать про виникнення недостачі під час перевезення вантажу, а залізниця не довела відсутність своєї вини у виникненні недостачі під час перевезення. Тому суд дійшов висновку, що винним у нестачі вантажу є саме перевізник, тобто відповідач-1.

Доводи відповідача-1 про те, що недостача вантажу виникла внаслідок завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон, який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція) свого підтвердження за наявними в матеріалах доказами не знайшли.

Наразі, за приписами п. 12.1. Правил технічної експлуатації залізниць України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. N 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку ТОВ "ДТЕК "Ровенькиантрацит" № 697 від 13.04.2013р. вартість 1 тони антрациту складає 720грн.00коп. з ПДВ.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах якщо в тому числі вантажі здані до перевезення у вологому стані.

Нестача згідно комерційного акту БН №720265/198 від 18.04.2013р. у вагоні № 60931235 складає 6950кг. Таким чином, відповідальна недостача у спірному вагоні складає 5,57т.

Згідно розрахунку, що міститься в заяві №09/1-3-56 від 25.10.2013р., вартість недостачі, яку позивач просить стягнути з відповідача-1, розрахована з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, виходячи із вартості вантажу, зазначеного у рахунку ТОВ "ДТЕК "Ровенькиантрацит» № 697 від 13.04.2013р. та складає 4010грн.40коп. Судом встановлено, що розрахунок позовних вимог до відповідача -1 є арифметично вірним.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що позов до відповідача-1, Державного підприємства "Донецька залізниця", обґрунтований і підлягає задоволенню у сумі 4010грн.40коп.

31.10.2013р. позивач звернувся до суду із заявою про відмову від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Ровеньки (відповідач-2).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч.1, 4 ст. 78 цього Кодексу відмова від позову опосередковується письмовою заявою позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Заява про відмову від позову в частині вимог до відповідача-2 здійснена уповноваженою на вчинення такої дії довіреністю №09/69 від 03.01.2013р. особою - юрисконсультом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» Команов В.В. та у встановленій діючим законодавством формі.

Разом із цим, як встановлено ч. 6 ст. 22 ГПК України суд не приймає відмови від позову, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права та інтереси.

Судом не встановлено підстав для неприйняття відмови від позову до відповідача-2.

З урахуванням викладеного, суд приймає відмову позивача від позову в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Ровеньки та відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження по справі в цій частині вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача-1.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 110, 113, 114, 127, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт", ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, ч. 4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь, до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, про стягнення збитків у розмірі 4010грн.40коп.- задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, м. Маріуполь, вул. Левченко,1, код ЄДРПОУ 00191129) збитки у розмірі 4010грн.40коп. та судовий збір у розмірі 1720грн. 50коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Ровеньки, у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.

В судовому засіданні 12.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 17.12.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова