Постанова № 36058880, 10.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 8700/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

з участю секретаря судового засідання Микитин І.В.,

представника відповідача Бурі О.О.,

прокурора Турчина І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області та прокуратури Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Термодім» до державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Термодім» (далі - ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (далі - ДПІ) від 18 січня 2011 року

№ 0000013500/0 9/23-60/32637121/308, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 895812,50 грн., з яких за основним платежем 716 650,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 179 162,50 грн.;

№ 0000033500/0 8/23-60/32637121/307, про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 803517,50 грн., з яких за основним платежем 642 814,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 160 703,50 грн..

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року у справі № 2а-0770/1520/11 позов було задоволено.

У своїх апеляційних скаргах ДПІ та прокуратура Закарпатської області просять скасувати вказану постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову ТОВ у повному обсязі.

Апеляційні вимоги обґрунтовують тим, що ДПА у Закарпатській області було проведено невиїзну перевірку ТОВ за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.01.2011 року №1/23-60/32637121 та виявлено такі порушення.

Між ТОВ (покупець) та ТОВ «Інсайд групп» (м. Одеса) (продавець) укладено договір від 28.10.2008 року №115/10/08 поставки обладнання та будівельних матеріалів. Правовідносини між позивачем та ТОВ «Інсайд групп» щодо поставки носили безтоварний характер та мали на меті отримання податкової вигоди виключно за рахунок безпідставного формування ТОВ податкового кредиту. Тому вказаний договір був спрямований на заволодіння майном держави у вигляді несплати податку до бюджету, а тому відповідно до ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок та є нікчемним (недійсним) в силу Закону.

Окрім того, між ТОВ (покупець) та ТОВ «Інтербілд і К» (м. Одеса) (продавець) укладено 15.01.2008р. договір поставки № 34/01 будівельних матеріалів, постачання яких здійснюється на умовах самовивозу.

Між ТОВ (замовник) та ТОВ «Інтербілд і К» (м.Одеса) (продавець) укладено 01.02.2008 року договір підряду № 31/02/У на будівництво багатоквартирного будинку в с.Минай Ужгородського району Закарпатської області.

Також між ТОВ (генпідрядник) та ТОВ «Мілегрі» (субпідрядник) 03.08.2008р. було укладено договір субпідряду № 98, за яким субпідрядник своїми силами, механізмами та технікою зобов'язувався виконати загальнобудівельні роботи на території Закарпатської, Львівської та Івано-Франківської областей.

Договори на виконання будівельних робіт та поставку ТМЦ між позивачем та ТОВ «Інсайд групп», ТОВ «Інгербілд і К», ТОВ «Мілегрі» носили безтоварний характер і є нікчемними. Їх укладання мало вплив на визначення податкових зобов'язань ТОВ по податку на прибуток та ПДВ за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року і позивачем завищено валові витрати за рахунок формування їх по операціях із вказаними контрагентами по правочинам на поставку ТМЦ та отримання субпідрядних будівельних робіт, які є нікчемними, відповідно до актів приймання виконаних робіт на загальну суму 2866599,50 грн.

Тому перевіркою встановлено завищення ТОВ податкового кредиту з ПДВ у порушення приписів пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на загальну суму 642814,00 грн.

Представники апелянтів у ході апеляційного розгляду підтримали подані апеляційній скарги та акцентували увагу апеляційного суду на те, що постаново Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.09.2013 року ОСОБА_2, директора ТОВ «Термодім», було звільнено від кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 212 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. При цьому у ході розгляду кримінальної справи № 308/1383/1 ОСОБА_2 визнав, що договори позивача з ТОВ «Мілегрі» та ТОВ «Інтербілд і К» носили фіктивний характер і ним у податкові декларації за IV квартал 2008 року було внесено неправдиві відомості шляхом заниження об'Єктів оподаткування ПДВ на суму 642814,00 грн. та податком на прибуток на суму 716650,00 грн.

Представник позивача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянтів у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подані апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що 28.10.2008 року між позивачем та ТОВ «Iнсайд груп» було укладено договір поставки № 115/10/10, предметом якого є зобов'язання ТОВ «Iнсайд груп» постачати товари (передавати у власність позивача), для використання у підприємницькій діяльності, а позивач зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Реальний характер вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

03.09.2008 року між позивачем та ТОВ «Мілегрі» було укладено договір субпідряду № 98, предметом якого є зобов'язання ТОВ «Мілегрі» виконати за дорученням позивача загальнобудівельні роботи на території Закарпатської, Львівської та Івано-Франківської областей.

Реальний характер вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Мілегрі» було укладено договір субпідряду № 115/10/10 від 28.10.2008 року, предметом якого є зобов'язання ТОВ «Мілегрі» виконати за дорученням позивача роботи по відновленню причілкової дороги, присілка Заріччя с. Криворівня, Верховинського району Івано-Франківської області. Реальний характер вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

Матеріальний результат будівельних робіт, які здійснювалися в межах вказаних договорів субпідряду також підтверджується наявним в матеріалах справи висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 14/10-11 від 25 жовтня 2011 року (а.с. 133-189), а також податковими накладними.

Окрім того, 01.02.2008 року між позивачем та ТОВ «Інтербілд і К» було укладено договір підряду № 31/02/У, предметом якого є зобов'язання ТОВ «Інтербілд і К» на власний ризик виконати певну роботу за дорученням позивача. Реальний характер вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

Укладення позивачем зазначених угод узгоджуються з його основним видом діяльності. Відсутність ТОВ «Iнсайд груп», ТОВ «Мілегрі», ТОВ «Інтербілд і К» за юридичною та фактичною адресою не є достатньою підставою для визначення спірних правочинів нікчемними.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факт невідповідності задекларованих наслідків спірних господарської операції поставки, підряду позивача у податковому обліку фактичним обставинам, а отже позивачем не було допущено порушення вимог чинного податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по ПДВ та при формуванні валових витрат по податку на прибуток, а висновки акту перевірки в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.

Даючи оцінку рішенню суду першої інстанції та доводам апелянтів, що викладені у поданих апеляційних скаргах, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

На думку апеляційного суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, з якою погодився суд першої інстанції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відтак обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ДПА у Закарпатській області було проведено невиїзну перевірку ТОВ за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року з питань відображення у податковому обліку позивача із ТОВ «Мілегрі», ТОВ Інтербілд К» за період зх. 01.10.2008 року по 31.12.2009 року (акт перевірки від 06.01.2011 року №1/23-60/32637121), результати якої стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо укладеного між позивачем та ТОВ «Інсайд групп» договору від 28.10.2008 року № 115/10/08 поставки обладнання та будівельних матеріалів, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Умови договору не містять домовленості про постачання спецтехніки (екскаваторів) і поставка здійснюється на умовах самовивозу. Відповідно до банківських виписок позивачем перераховано на користь ТОВ «Інсайд групп» 361555 грн. за екскаватор (30.10.2008 року), 7,50 грн. за будівельні матеріали (08.12.2008 року); 320000 грн. за екскаватор (27.10.2008 року), а сплачені суми ПДВ включено до податкового кредиту.

При цьому відповідно до листа від 13.05.2010 року № 27812/7/26-104 ДПІ у Приморському районі м. Одеси ТОВ «Інсайд групп» за юридичною адресою не знаходиться та посадові особи за місцем проживання на знаходяться.

Позивачем не надано жодних документів, які б свідчили про перевезення придбаного обладнання постановку його на облік в інспекції Держтехнагляду.

З огляду на наведені обставини суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянта про безтоварний характер вказаної господарської операції між позивачем та ТОВ «Інсайд групп», а відтак про неможливість врахування відповідних первинних документів позивача у його податковому обліку.

Даючи правову оцінку правомірності відображення позивачем у податковому обліку господарських операції щодо поставки будівельних матеріалів за договором між ТОВ (покупець) та ТОВ «Інтербілд і К» від 15.01.2008 року № 34/01 на умовах само вивозу, а також за договором підряду між тими ж суб'єктами господарювання від 01.02.2008 року № 31/02/У на будівництво багатоквартирного будинку в с. Минай Ужгородського району Закарпатської області, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до довідок інспекцій державного технічного нагляду за ТОВ «Інтербілд і К» не зареєстровано тракторної, сільськогосподарської, дорожньо-будівельної та меліоративної техніки.

Окрім того, відповідно до пояснень ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ТОВ «Інтербілд і К» не проводило ремонтних робіт за вказаним договором, оскільки вони проводилися іншими суб'єктами господарювання.

Відповідно до листа від 26.10.2010 року головного лікаря ЗОКОД Русина А.В. товариства «Інтербілд і К» та «Мілегрі» не виконували ремонтних робіт у вказаному закладі.

Вказані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що у контролюючого органу були достатні підстави для висновку про безтоварність господарських операцій, оформлених договорами між позивачем та ТОВ «Інтербілд і К» від 15.01.2008 року № 34/01 та від 01.02.2008 року № 31/02/У, а отже про неможливість врахування відповідних первинних документів позивача у його податковому обліку.

Щодо договору субпідряду, укладеного позивачем та ТОВ «Мілегрі» 03.08.2008 року, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Мілегрі» зобов'язувалося своїми силами, механізмами та технікою виконати загальнобудівельні роботи на території Закарпатської, Львівської та Івано-Франківської областей.

У ході перевірки контролюючим органом було проаналізовано довідки про вартість виконаних робіт, рахунки та акти про приймання виконаних ТОВ «Мілегрі» підрядних робіт, пов'язаних з навантаженням каменя, розробкою та перевезенням ґрунтів із застосуванням бульдозерів, екскаваторів та самоскидів, укладання водопропускних труб, монтаж електрообладнання та пожежної сигналізації, приготування бетону, виконання різного роду будівельних та оздоблювальних робіт, що передбачають наявність обладнання, машин та механізмів для виконання робіт, а також достатньої кількості найманих працівників.

Зокрема вказаними первинними документами позивач підтверджує виконання робіт по відновленню присілкових доріг с. Криворівня (Бубки, Центро, Зарічча, Багни) Івано-Франківської області, будівельних робіт у приміщенні школи с. Новоселиця, капітального ремонту головного корпусу ЗОКОД м. Ужгорода, капітального ремонту каналізаційної мережі м. Сколе.

Разом із тим, відповідно до інформації ДПІ у Приморському районі м. Одеси ТОВ «Мілегрі» за юридичною адресою не знаходиться, а посадові особи за місцем мешкання відсутні.

Відповідно до довідок, виданих інспекціями державного технічного нагляду, за ТОВ «Мілегрі» не зареєстровано тракторної, сільськогосподарської, дорожньо-будівельної та меліоративної техніки.

Відтак факт відсутності у ТОВ «Мілегрі» будівельної техніки, достатньої кількості працівників та ліцензії на виконання робіт, а також пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказують на неможливість фактичного виконання ТОВ «Мілегрі» робіт за вказаним договором та свідчить про укладення договору між позивачем ТОВ «Мілегрі» без мети настання реальних правових наслідків та його спрямованість на порушення публічного порядку, що суперечить інтересам держави і суспільства, а тому такий договір відповідно до ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України є нікчемним (недійсним) в силу Закону.

Окрім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що у ході розгляду кримінальної справи № 308/1383/1 директор позивача ОСОБА_2 визнав себе винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 212 КК України, та пояснив, що договори позивача з ТОВ «Iнсайд груп», ТОВ «Мілегрі» та ТОВ «Інтербілд і К» носили фіктивний характер і ним у податкові декларації за IV квартал 2008 року було внесено неправдиві відомості шляхом заниження об'Єктів оподаткування ПДВ на суму 642814,00 грн. та податком на прибуток на суму 716650,00 грн.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційні скарги державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області та прокуратури Закарпатської області задовольнити.

Скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року у справі № 2а-0770/1520/11 та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Термодім».

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.В.Клюба

Я.С.Попко

Постанова у повному обсязі складена 11 грудня 2013 року.