Ухвала суду № 36058812, 10.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3775/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

при секретарі: Ільчуку Б.В.

секретар судового засідання: Ковальчук О.В.

за участі:

представників позивача: Мамчура Р.В., Коломієць Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області в особі Волочиського відділення та дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" "Автомобільні дороги України" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" "Автомобільні дороги України" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області в особі Волочиського відділення про визнання протиправним та скасування податкові повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 року дочірнє підприємство "Хмельницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Хмельницький облавтодор", позивач) до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Волочиського відділення (далі - Хмельницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких просили постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити, та заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника позивача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку філії "Волочиський райавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", код ЄДРПОУ 03447766, з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 270/22/03447766 від 11.04.2013 року.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті перевірки порушення позивачем вимог п.п.168.1.5 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, шляхом несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення № 0001491720 від 24.04.2013 року, яким визначено суму грошового зобов`язання позивача з податку на доходи найманих працівників за штрафними санкціями в розмірі 21814,66 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міністерства доходів і зборів у Хмельницькій області №1824/10/10-218 від 11.07.2013 року про результати розгляду первинної скарги, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4967,86 грн. та скасовано податкове повідомлення - рішення в сумі 369,82 грн. штрафної санкції, в іншій частині залишено без змін податкове повідомлення - рішення №0001491720 від 24.04.2013 року.

На рішення Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області позивач подав повторну скаргу № 1077 від 19.07.2013 року до Міністерства доходів і зборів України, яка рішенням про результати розгляду повторної скарги від 07.08.2013 року № 8406/6/99-99-10-01-03-15, залишена без задоволення.

На підставі рішення Головного управління Міністерства доходів і зборів у Хмельницькій області від 11.07.2013 року №1824/10/10-218 про результати розгляду первинної скарги та у відповідності з пунктом 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, відповідачем сформовано та направлено платнику податків податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 року №0003931720 про визначення грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 4967,86 грн. та штрафними санкціями в сумі 21444,84 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач помилково застосував до позивача штрафні санкції у розмірі, закріпленому ст.126 ПК України, адже відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання передбачена ст.127 ПК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, як податковим агентом, несвоєчасно перераховувались суми податку з доходів фізичних осіб, які були утримані із зарплати найманих працівників.

Відповідно до п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

З аналізу даних норм є логічним висновок про застосування до даних правовідносин саме положень 127 ПК України. Дана норма встановлює відповідальність саме за порушення строків сплати податкового зобов'язання під час виплати доходу на користь іншого платника податків (податку з доходів фізичних осіб з працівників позивача), тобто є спеціальною нормою по відношенню до загальної норми ст.126 ПК України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень №0001491720 від 24.04.2013 року та №0003931720 від 17.07.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання позивача за штрафними санкціями в сумі 21444,84 грн.

Разом з цим, податковим повідомлення-рішенням № 0003931720 від 17.07.2013 року визначена сума грошового зобов'язання позивача з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в розмірі 4967,86 грн. за листопад 2012 року. Однак, встановлено, що вказана сума задекларована позивачем в звітах форми 1 ДФ за четвертий квартал 2012 року та є узгодженим податковим зобов`язанням в силу п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України. Таким чином, відповідач повторно нарахував позивачу грошове зобов'язання, що є недопустимим та вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення №0003931720 від 17.07.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем на 4967,86 грн.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області в особі Волочиського відділення та дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" "Автомобільні дороги України", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 грудня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.