Ухвала суду № 36058495, 11.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Гаврилюк О.І.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року справа №250/329/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретарі судового засідання Куленка О.Д., за участю представника позивача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2013 року у справі № 250/329/13-а за позовом ОСОБА_3 до Пісківської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, голови Пісківської сільської ради Ясинуватського району Донецької області Груши О.І. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 04.02.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є членом територіальної громади села Піски Ясинуватського району Донецької області, оскільки мешкає за адресою: АДРЕСА_1. 03 грудня 2012 року (повторно) вона звернулась до відповідача з інформаційним запитом про надання публічної інформації щодо вирішення Пісківською сільською радою Ясинуватського району Донецької області питань, пов'язаних з видачею дозволів на розробку проектів землеустрою земельних ділянок, розташованих на території Пісківської сільської ради для надання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за період 2010-2012 роки; надання належним чином засвідчених копій відповідних рішень; повідомлення де і коли ці рішення були оприлюднені та вимогою оприлюднити такі рішення. Відповідачем надано відповідь від 05.12.2012 року № 677/02-11. На думку позивача надана відповідь є необґрунтованою і є практично відмовною в наданні інформації. Просила суд витребувати документи та матеріали від Пісківської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо задоволення запиту на публічну інформацію та зобов'язати відповідача № 1 розглянути запит про надання публічної інформації і виконати його в повному обсязі.

Постановою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2013 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи та зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, посилається на норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про інформацію» та ст.ст. 71, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Голова Пісківської сільської ради надав через канцелярію суду заперечення на апеляційну скаргу і просив розглянути справу за його відсутності.

Позивач, представник відповідачів у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено.

18.11.2012 року ОСОБА_3 звернулася до Пісківської сільської ради Ясинуватського району Донецької області з заявою надати інформацію щодо вирішення питань пов'язаних з видачею дозволів на розробку проектів землеустрою земельних ділянок, розташованих на території Пісківської сільської ради для надання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за період 2010 - 2011 - 2012 роки (а.с. 11).

03.12.2012 року позивач звернулася до відповідача із запитом про надання публічної інформації та просила надати відомості щодо вирішення питань, пов'язаних з видачею дозволів на розробку проектів землеустрою земельних ділянок, розташованих на території Пісківської сільської ради для надання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за період 2010 - 2011 - 2012 роки, вказати імена та прізвища осіб, яким ці землі були виділені у власність або оренду, оприлюднити такі рішення, якщо вони були прийняті і не оприлюднені при їх прийнятті (а.с. 12).

Пісківська сільська рада Ясинуватського району Донецької області на зазначений запит надала відповідь № 677/02-11 від 05.12.2012 року, з якої вбачається, що запитувана інформація є конфіденційною, а отже надання такої інформацію без дозволу фізичної особи, якої стосується ця інформація, суперечить Закону України «Про захист персональних даних» (а.с. 13-14).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Пунктом 18 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільський, селищний, міський голова забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань.

Відповідно до ч. 11 ст. 59 України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

За приписами ст. 1 Закону України «Про інформацію» документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. Інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Стаття 9 Закону України "Про інформацію" передбачає, що реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи та законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач подав до відповідача запит про надання інформації з проханням надати копії рішень сільської ради, які не були видані позивачеві, і які відносяться до актів індивідуальної дії, що стосуються прав та інтересів деяких фізичних осіб.

Згідно з приписами ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Згідно з приписами ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, є персональними даними особи.

Статтею 5 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено поняття публічної інформації, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; а також шляхом надання інформації за запитами на інформацію (стаття 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Інформацією з обмеженим доступом згідно зі ст. 6 вказаного закону є, зокрема, конфіденційна інформація.

Конфіденційна інформація, згідно зі ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України та визначено, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

З аналізу наведених вище норм права слідує, що конфіденційна інформація про особу є інформацією з обмеженим доступом і поширення такої інформації без згоди особи, якої вона стосується, є втручанням у її особисте життя, що заборонено чинним законодавством.

Згідно з приписами ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на ч. 5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", як на правову підставу неправомірності дій відповідача щодо відмови у наданні запитуваних позивачем рішень, колегія суддів вважає необгрунтовними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Проте, у запиті позивачем ставилася вимога про надання інформації щодо вирішення питань пов'язаних з видачею дозволів на розробку проектів землеустрою земельних ділянок, розташованих на території Пісківської сільської ради для надання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за період 2010 - 2012 роки, а не щодо рішень про володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, прийнятих відносно третіх осіб.

При цьому у судовому засіданні представником позивача не надано жодних пояснень щодо порушення прав позивача рішеннями Пісківської сільської ради. Законодавець передбачає, що у такому разі судам необхідно встановлювати, чи порушено саме це право. Тобто, чи є надання позивачеві інформації на його інформаційний запит обов'язком відповідача і чи порушується право позивача у випадку ненадання такої інформації.

У відповідності до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Колегія суддів зазначає, що у приписах Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема у статті 2, йдеться про захист не будь-якого-інтересу, а тільки правового, або інакше - легітимного.

Рішенням у справі № 1-10/2004 від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України визначив зазначений законний інтерес як «прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам».

Системний аналіз законодавчих актів і відсутність об'єкту судового захисту у даній справі свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 у справі № 250/329/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2013 року у справі № 250/329/13-а за позовом ОСОБА_3 до Пісківської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, Голови Пісківської сільської ради Ясинуватського району Донецької області Груши О.І. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 16 грудня 2013 року.

Колегія суддів: Міронова Г.М.

Юрко І.В.

Блохін А.А.