Постанова № 36058438, 13.11.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 р. Справа №818/8083/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - Кліменченко С.В.,

представника відповідача - Соловей Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Приватного виробничого підприємства "Вибір" до Сумської митниці Міндоходів про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне виробниче підприємство «Вибір» (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить :

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці Міндоходів (далі - відповідач) про коригування митної вартості товарів №805130000/2013/000171/1 від 25 вересня 2013 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2013/00178 від 25 вересня 2013 року.

В обґрунтуванні позову позивач посилався на те, що ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною зовнішньоекономічного контракту. Надані для митного оформлення документи є достатніми для застосування методу визначення митної вартості №1 (основний) - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Отже, Сумська митниця, без достатніх для цього підстав, при визначені митної вартості товару, застосувала метод визначення митної вартості №6 (резервний). Крім цього, позивач просить суд врахувати, що Митниця порушила процедуру визначення митної вартості товарів в частині послідовності застосування методів визначення митної вартості. У спірному рішення про визначення митної вартості товарів не зазначено про неможливість застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості товарів. Також, позивач просить суд звернути увагу на те, що відповідачем не дотримано процедуру здійснення консультацій між митним органом та декларантом при застосуванні другорядних методів, що передбачено ст.59 і 60 Митного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача у повному обсязі підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що вимоги позивача не визнає з урахуванням обставин, викладених відповідачем у письмових запереченнях (а.с.34-40). Так, позивач зазначає, що уовами контракту № АВ 1310561, а саме пунктом 5.1 передбачено «Оплата за поставляемую продукцию осуществляется в ЕВРО США путем предоплаты в размере 100% согласно счету - проформе № РІ 1310561 от 16.07.2013г.». 05.08.2013р. Позивачем було перераховано на рахунок продавця 28560,00 грн., тоді як на момент пред'явлення імпортованого товару до Сумської митниці рахунки мали бути сплаченими. Однак на момент подачі відповідної МД банківський платіжний документ, а також рахунок проформа №РІ1310561 від 16.07.2013 року, відповідно до якого була здійснена оплата за імпортований товар, до митного оформлення декларантом не надавались. Отже, підтвердження виконання умов контракту на момент подання документів до митного оформлення, було відсутнє. Таким чином, відповідач вважає, що не подавши при декларуванні товару платіжні документи, які підтверджують факт здійснення розрахунків за контрактом, №АВ1310561 від 16.07.2013 року Декларант (позивач) порушив вимоги пункту 2 частини другої ст.53 МК України, згідно з яким відповідні платіжні документи надаються разом із МД на етапі пред'явлення товару для декларування.

На вимогу митного органу, в якості додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості позивачем було надано банківський платіжний документ про попередню оплату від 05.08.2013 року. На зворотній стороні декларації митної вартості декларантом зроблено запис «інші документи надати немає можливості».

При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що за результатами розгляду додаткового документу посадовою особою митного органу виявлено розбіжності у банківський документах, а саме:

Наданий банківський документ про попередню оплату від 05.08.2013 містить посилання на рахунок №РІ1310561 від 16.07 (липень) 2013 та контракт №АВ 1310561 від 16.07 (липень) 2013. Тоді як, до митного оформлення поданий зовнішньоекономічний контракт № АВ 1310561 від 16.06 (червень) 2013 та рахунок №АЯ 1320477 від 06.08.2013р.

Посилаючись на ст.58 МК України, відповідач зазначає, що основний метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідачем не було застосовано через неподання всіх додаткових документів на письмову вимогу митного органу для перевірки об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, та наявність сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувались у зв'язку з відсутністю у митного органу цінової інформації щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї самої країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (метод «в») та метод додавання вартості (метод «г») не було використано у зв'язку з відсутністю відповідної інформації.

Отже, після опрацювання всіх наданих (в т.ч. додатково наданих) документів відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №805130000/2013/000171/1 від 25.09.2013р., згідно якого основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена з використанням другорядного (6-резервного) методу, за ціною попередньої ВМД. При цьому, підставою для визначення митної вартості є цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби: МД №805130000/2013/008818 від 22.07.2013р.

З твердженням позивача про порушення Сумською митницею здійснення процедури консультації, відповідач не погоджується та просить суд врахувати, що у відповідності до ст.ст 59 і 60 Митного кодексу, Сумською митницею було проведено одну консультацію між митним органом та декларантом, у ході проведення якої було здійснено обмін наявною інформацією, зокрема стосовно попереднього митного оформлення подібного за призначенням товару за МД від 22.07.2013 року №805130000/2013/008818. Факт проведення консультації підтверджено записами посадової особи митного органу та декларанта на зворотному боці декларації митної вартості.

З урахуванням вищевикладених обставин, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні докази по справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

16 липня 2013 року між позивачем і підприємством - ICOF Europe GmbH (Німеччина) було укладено контракт №АВ1310561 (далі - контракт) на поставку пальмітинової кислоти MASCID 1680 (далі - товар).

24 вересня 2013 року позивач подав до Сумської митниці пакет документів для митного оформлення товару. Митна вартість товару була визначена позивачем за першим (основним) методом - за ціною договору (Контракту) щодо товарів , які імпортуються, який визначено ст.57 Митного кодексу України.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу такі документи:

- контракт № АВ1310561 від 16.07.2013р.;

- інвойс № AR1320477 від 06.08.2013р.;

- сертифікат аналізу від 06.08.2013р.;

- сертифікат походження № 0023407/MDN/2013 від 06.08.2013р.;

- накладна та відомість вагонів і контейнерів від 19.09.2013р.

24 вересня 2013 року відповідач зробив електронний запит щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару, а саме: банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації товару; договір із третіми особами; каталоги, прейскуранти, прас-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями.

ПВП «Вибір» додатково надав наступні документи які підтверджують оплату за поставлений товар та коносамент виданий в країні відправлення товару, а саме;

- коносамент (bill of lading) № MSCUDZ702368 від 06.08.2013р.;

- платіжне доручення в іноземній валюті від 05.08.2013р.;

- виписку банку АТ «Сбербанк Росії» від 05.08.2013р.;

- проформа інвойс № РІ1310561 від 16.07.2013р.

Після опрацювання всіх наданих (в т.ч. додатково наданих) документів відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №805130000/2013/000171/1 від 25.09.2013р. (а.с.19), згідно якого основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена з використанням другорядного ( шостого «ґ» -резервного) методу, за ціною попередньої ВМД.

При цьому, у вищезазначеному рішення відповідача йдеться про те, що підставою для визначення митної вартості є цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби: МД № 805130000/2013/008818 від 22.07.2013р.

Також, відповідачем була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2013/00178 від 25.09.2013р. (а.с.20).

В даній картці відмові відповідач зазначив, що ПВП «Вибір» повинно здійснити заповнення та подання нової митної декларації у відповідності з рішенням про коригування митної вартості товарів № 805130000/2013/000171/1 від 25.09.2013р.

Для недопущення припинення діяльності підприємства та псування товару, що призвело б до значних збитків, ПВП «Вибір» було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару відповідно до ціни визначеної відповідачем, з наступним оскарженням рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Так за ціною товару, визначеною відповідачем ПВП «Вибір» здійснив митне оформлення за вантажною митною декларацією № 805130000/2013/012135 від 25.09.2013р.

Вважаючи протиправними рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.09.2013р. та картку відмови в прийнятті митної декларації від 25.09.2013р., зокрема, не погоджуючись із застосуванням методу 6 (резервного), позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012, № 4495-VI.

Відповідно до ст. 49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що митниця має повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару, однак зазначає, що такі повноваження мають бути реалізовані лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Відповідно до ч.9 ст.55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Сумської митниці щодо вартості імпортованого товару з наступних підстав.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд врахувати, що є розбіжності в платіжних документах, а саме:

«Наданий банківський документ про попередню оплату від 05.08.2013 містить посилання на рахунок №РІ1310561 від 16.07 (липень) 2013 та контракт №АВ 1310561 від 16.07 (липень) 2013. Тоді як, до митного оформлення поданий зовнішньоекономічний контракт № АВ 1310561 від 16.06 (червень) 2013 та рахунок №АЯ 1320477 від 06.08.2013р.».

Однак, вищезазначені посилання відповідача судом не приймаються, оскільки вказані відповідачем обставини взагалі не могли бути підставою для надсилання до Декларанта письмової вимоги митним органом (ч.3 ст.53 МК України), оскільки зазначені розбіжності не відносяться до відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім цього, в ході розгляду даної справи судом було встановлено, що ПВП «Вибір», після самостійного виявлення вищевказаної технічної помилки, направив до Сумської митниці заяву №331 від 04.11.2013р. про виправлення даної помилки (копія в справі).

Слід також зазначити, що у запереченні відповідач зазначає, що на момент подачі позивачем відповідної МД банківський платіжний документ, а також рахунок-проформа №РІ1310561 від 16.07.2013р. , відповідно до якого була здійснена оплата за імпортований товар до митного оформлення декларантом не надавалась.

Однак, судом було встановлено, що на вимогу відповідача були надані відповідні документи, які підтверджують оплату за поставлений товар та коносамент виданий в країні відправлення товару, а саме:

- коносамент (bill of lading) № MSCUDZ702368 від 06.08.2013р.;

- платіжне доручення в іноземній валюті від 05.08.2013р.;

- виписку банку АТ «Сбербанк Росії» від 05.08.2013р.;

- проформа інвойс № РІ1310561 від 16.07.2013р.

Ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Таким чином ПВП «Вибір» подав до Сумської митниці абсолютно всі обов'язкові документи які підтверджували вартість товару та надавали змогу визначити вартість товару за першим (основним) методом.

Всупереч цьому відповідач проігнорував всі вищевказані нормативно-правові акти та прийняв неправомірне рішення про коригування вартості товару, зовсім не обґрунтувавши, чому надані зі сторони ПВП «Вибір» не можуть бути прийняті для підтвердження вартості товару. Також, відповідач жодним чином не обґрунтував застосування другорядного (резервного) методу визначення вартості товару.

Єдиною підставою для визначення митної вартості товару зі сторони відповідача за другорядним (6-резервний) методом стало те, що спрацювала Єдина автоматизована інформаційна система Держмитслужби України (ЄАІС Держмитслужби України), згідно з даними якої товар подібний тому, що задекларовано ПВП «Вибір», раніше був оформлений за іншою ВМД за більшою вартістю. Ця єдина причина (наявність митної декларації № 805130000/2013/008818 від 22.07.2013р.) вказана самим відповідачем в оскаржуваному рішенні.

Однак, по-перше, суд вважає за доцільне взяти до уваги посилання позивача на те, що за митною декларацією № 805130000/2013/008818 від 22.07.2013р. (на яку послався відповідач) було проведено митне оформлення товару «Пальмітинова кислота PALMAC 80-16 виробництва Pan-Century Oleochemicals SDN.BHD (Малійзія)».

В той же час рішення про коригування митної вартості товару було прийняте відповідачем стосовно товару «Пальмітинова кислота 80% MASCID 1680, виробництва PT.MUSIM MAS (Індонезія)», про що свідчать сертифікат аналізу від 06.08.2013р. та сертифікат походження № 0023407/MDN/2013 від 06.08.2013р., які є в матеріалах справи.

Таким чином ПВП «Вибір» здійснював митне оформлення зовсім іншого товару, а саме: виробник товару та країна походження товару відрізняються від даних на які послався відповідач як на підставу коригування митної вартості товару.

По-друге, суд вважає за доцільне зазначити наступне:

Стаття 57 Митного кодексу України визначає, що: «Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності».

Необхідно звернути увагу на те, що стаття 57 Митного кодексу України прямо вказує на те, що таких консультацій повинно бути декілька і неможливість застосування кожного наступного методу визначення митної вартості товарів повинно бути обґрунтовано.

Вказана позиція узгоджується з рішеннями Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 21.01.2011 року у справі № 21-56а10.

Отже, наведеною нормою матеріального права встановлено як методи визначення митної вартості так і порядок їх застосування. Послідовність застосування різних методів оцінки митної вартості означає, що вичерпавши усі можливості для встановлення рівня митної вартості товару за одним методом, митний орган має послідовно застосувати інші методи.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що митним органом, у зв'язку з неможливістю визначення митної вартості за ціною договору, було застосовано резервний метод визначення митної вартості. При цьому, оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2013/00178 від 25.09.2013р. не містять жодних даних про такі обґрунтування застосування другорядного методу.

В той же час дії митного органу щодо застосування другорядного (6-резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено в Митному кодексі України та без обґрунтування неможливості їх застосування є неправомірними. Відповідно, посилання відповідача у рішенні Сумської митниці №805130000/2013/000171/1 від 25 вересня 2013 року лише на наявність інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби України є недостатнім обґрунтуванням для прийняття відповідного рішення про коригування вартості товару.

Сумська митниця Міндоходів при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в ЄАІС Держмитслужби України, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Та обставина, що в ЄАІС Держмитслужби України є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Таким чином, ЄАІС Держмитслужби України з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Таким чином, під час розгляду даної справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Сумської митниці щодо вартості імпортованого товару.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не підтвердив належними та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного виробничого підприємства "Вибір" до Сумської митниці Міндоходів про скасування рішення -задовольнити в повному обсязі

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці Міндоходів рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2013/000171/1 від 25 вересня 2013 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2013/00178 від 25 вересня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Сумської митниці Міндоходів (вул. Воровського, 24, м. Суми, Сумська область, 40020) на користь Приватного виробничого підприємства "Вибір" (м. Суми, вул. Пролетарська, 60/1, р/р 26008500062593 в ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614, Код ЄДРПОУ 30608151) судовівитрати в розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп. шляхом їх безспірного списання з рахунків Сумської митниці Міндоходів.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 18.11.2013р.

Суддя (підпис) О.М. Кунець

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Кунець