Постанова № 36058384, 25.11.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року 17:45Справа № 808/6682/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.,

при секретарі судового засідання Корольові О.О.

за участю:

представників позивача Мушер О.М.

представника відповідача Школова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Континент»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Континент» (далі - позивач, ТОВ «ТБ «Континент») звернувся із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі), в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2013 р. №0000102304.

В обґрунтування позову посилається на те, що висновки перевіряючих не відповідають існуючим фактам та діючому законодавству. При цьому у якості підстав позову позивач зазначає про складення акту перевірки з порушеннями вимог чинного законодавства та неправдиве викладення фактів, а саме: безпідставне здійснення фактичної перевірки, відсутність вказівок на особу, за чиєю скаргою така перевірка була призначена; неправдива фіксація фактів: зазначення про нібито порушення обліку товарно-матеріальних цінностей за відсутності запиту щодо документів про облік товарів, що знаходяться в місці їх продажу; ненадання можливості для надання відповідних пояснень та документів; неправильний розрахунок вартості товарів в додатку до акту перевірки, неправомірне зняття залишків товарів, неврахування електронного документообігу на підприємстві.. Отже, на думку позивача, оскільки акт перевірки складений з порушеннями законодавства, податкове повідомлення-рішення, складене на його підставі, підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги з підстав, викладених вище, та додатково суду зазначив, щодо порушення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, то такий порядок прямо не встановлений законодавством, тому первинні документи на товар зберігаються і обробляються у центральній бухгалтерії підприємства.

Документообіг на підприємстві ведеться в електронному вигляді і при проведенні перевірки позивачу не було надано змоги роздрукувати документи на товар.

Також представник позивача посилався на те, що факт реалізації товарів в обсягах, вказаних у відомості ТМЦ в описовій частині акту не визначений, місце розташування (зберігання) товару не описане, підстави визначення реалізаційної вартості описаних у відомості товарів не зазначені.

Відповідач адміністративний позов не визнає. В письмових запереченнях посилається на те, що факти порушень належним чином зафіксовані актом перевірки, норма законодавства, яка б зобов'язувала відповідача зазначати у наказі про перевірку данні особи, за зверненням якої проведена перевірка, відсутня.

На підставі наказу №157 від 18.03.2013 Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, 26.02.2013 о 14-10 год. посадовими особами зазначеного органу була проведена фактична перевірка господарської одиниці склад по вул..Стартова, 3а суб'єкта господарської діяльності ТОВ «ТБ «Континент» щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт №0072/08/00/22/33795150 від 27.03.2013 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТБ «Континент» вимог: п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95) та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996)

10 квітня 2013 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення №0000102304, яким до ТОВ «ТБ «Континент» застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 748910,00грн., з них: за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку у розмірі 748910,00 грн. (ст. 20 Закону №265/95)

Не погоджуючись із рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя позивач відповідно до ст..56 Податкового Кодексу України, звернувся до ДПС у Запорізькій області зі скаргою на податкове повідомлення-рішення №0000102304. Рішенням №716/7/08-01-10-0120 від 13.06.2013 року Головне управління Міндоходів у Запорізькій області в задоволені первинної скарги відмовило. Рішенням №7108/6/99-99-10-01-15 від 17.07.2013 в Міністерством доходів і зборів в задоволені скарги відмовлено.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися зокрема за наявності письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.

Однак відсутність у наказі Головного управління Міндоходів в Запорізькій області №157 від 18.03.2013 вказівок на наявність будь-якого письмового звернення покупця (споживача) не є та не може бути підставою для задоволення позовних вимог позивача про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки предметом дослідження за такими позовними вимогами є наявність або відсутність фактів порушень, за які спірним рішенням були застосовані штрафні (фінансові) санкції та дотримання відповідачем порядку застосування таких штрафних санкцій. При цьому предметом позовних вимог не є протиправність дій посадових осіб Головного управління Міндоходів в Запорізькій області при призначенні та проведенні перевірки та визнання протиправним наказу про проведення перевірки.

Щодо суті виявлених порушень, суд зазначає наступне.

Згідно п. 12 ст. 3 Закону №265/95, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст.20 вказаного Закону в редакції, що діяла станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суть виявленого податковим органом порушення полягає в тому, що при проведенні перевірки були зняті фактичні залишки товарів, при цьому первинні документи на товар, який знаходився на реалізації, не були надані під час перевірки. Під час перевірки складена Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (ТМЦ) станом на 26.03.2013, в якій зазначено, що на місці реалізації зберігаються товарно-матеріальні цінності на суму 374455,00 грн.

Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за N 751/4044, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, розроблена методологія та порядок визнання та первісної оцінки запасів, оцінки запасів на дату балансу та розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності.

Вказане Положення (стандарт) визначає що запаси - це активи, які, зокрема, і утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Разом з тим цим Положенням (стандартом) безпосередньо не регламентовано порядок організації та обліку запасів.

Згідно ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. При цьому самі господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Таким чином в контексті спірних правовідносин на законодавчому рівні встановлений обов'язок суб'єктів господарювання вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації, проте виконання цього обов'язку не можна пов'язувати з наявністю за місцем реалізації товару тих чи інших первинних документів. Закон не визначає обов'язку особи зберігати документи первинного обліку (накладні) саме за місцезнаходженням товару, а не в іншому місці (бухгалтерія і т.д.), оскільки їх наявність чи відсутність жодним чином не свідчить про неведення підприємством обліку товарних запасів за місцем їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом під час перевірки не спростовано, що облік товарів позивачем ведеться у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, всі первинні документи (накладні) маються в наявності у підприємства та додані позивачем до матеріалів справи.

В контексті спірних правовідносин на законодавчому рівні встановлений обов'язок суб'єктів господарювання вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації, проте виконання цього обов'язку не можна пов'язувати з наявністю за місцем реалізації товару тих чи інших первинних документів. Закон не визначає обов'язку особи зберігати документи первинного обліку (накладні) саме за місцезнаходженням товару, оскільки їх наявність чи відсутність жодним чином не свідчить про ведення підприємством обліку товарних запасів за місцем їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, факт ведення позивачем обліку товарів з порушенням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні під час перевірки податковим органом не встановлений, а твердження відповідача щодо відсутності у позивач товарних накладних на товар, перелічений у Відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів, спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Ні в акті перевірки, ні в інших документах податковим органом не вказано, які саме приписи нормативних актів, які регулюють питання обліку запасів, порушені позивачем, якими документами первинного бухгалтерського обліку підтверджуються. Належні докази на підтвердження виявлених в ході перевірки фактів щодо порушення підприємством обліку товару за місцем його реалізації в матеріалах справи відсутні, що свідчить про недоведеність відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України правомірності свого рішення.

Відповідно до ст.20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо вартості товарів за цінами реалізації, то у судовому засіданні Відповідач так і не зміг пояснити та подати будь-яких письмових доказів того, яким чином було визначено ціну реалізації описаного товару.

Як вбачається зі змісту п.2.2.7 акту фактичної перевірки, перевіряючими не було проведено контрольну розрахункову операцію з придбання будь-якого товару, тому посилання на реалізацію не облікованих, на думку відповідача товарів та, як наслідок, порушення ст.20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковим висновок відповідача про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Отже відповідачем неправомірно було застосовано до позивача штрафні санкції за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку у розмірі 748910,00 грн., тобто у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд вважає, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя неправомірно застосувала до ТОВ «ТБ «Континент» штрафні (фінансові) санкції згідно податкового повідомлення-рішення № 0000102304 від 10.04.2013 р., отже зазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 159-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000102304 від 10.04.2013 винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Континент» (ЄДРПОУ 33795150) суму судового збору у розмірі 2 294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака