Постанова № 36058308, 04.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 5965/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів з участю секретаря судового засідання Коваля Р.Й., Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М., Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського ок-ружного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року в адміністративній справі № 2-а-3302/09/1970 за позовом кредитної спілки «Тернопіль 2004», м.Тернопіль до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

12.11.2009 р. кредитна спілка «Тернопіль 2004», м.Тернопіль (далі - КС «Тернопіль 2004») звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Тернопільська ОДПІ) за № 0000371703/0/37701 від 22 червня 2009 року, за № 0000371703/1/42549 від 14 липня 2009 року, за № 0000371703/2/53559 від 31 серпня 2009 року і за № 0000371703/3/67682 від 10 листопада 2009 року, якими визначено для позивача суму податкового зобов'язання з податку із доходів фізичних осіб в розмірі 137713,26 грн., в тому числі: за основним платежем - 45904,42 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 91808,84 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що при нарахуванні та виплаті доходів на додаткові пайові внески членам кредитної спілки ставка податку з доходів фізичних осіб повинна становити 5%, але на підставі пп.22.1.4 п.22.1 ст.22 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування процентів за вказаною ставкою набирає чинності з 01 січня 2013 року. Тому висновки податкового органу про порушення ним вимог пп.9.2.3 п.9.2 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є безпідставними.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятою постановою, її оскаржила Тернопільська ОДПІ, яка вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а висновки, зроблені судом у оскаржуваній постанові не відповідають фактичним обставинам справи, що потягло за собою неправильне вирішення справи. Із зазначених підстав просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити КС «Тернопіль 2004» у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що саме процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки, стосуються зміни, внесені Законом України від 24.07.2009 року № 1617-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо оподаткування таких процентів, починаючи з 1 січня 2013 року.

Виходячи із зазначеного та відповідно до положень пп.9.2.3 п.9.2 ст.9 вказаного Закону, доходи фізичних осіб отримані, сплачені (нараховані) з інших підстав, зокрема, у вигляді процентів на пайові (основні та додаткові) внески членів кредитних спілок (передбачені п.3 ст.21 Закону України «Про кредитні спілки»), оподатковуються податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною у п.7.1 ст.7 Закону (13% - до 01.01.2007 р. й надалі - 15%).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 30.04.2009 р. по 09.06.2009 р. посадовими особами Тернопільської ОДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку КС «Тернопіль 2004» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 31.12.2008 р., про що складено акт від 12.06.2009 р. за № 5052/22-222/33198626.

Як зазначено в акті перевірки, КС «Тернопіль 2004» порушила вимоги п.п.9.2.3 п.9.2 ст.9, п.п.19.2а п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 р., а саме: нарахування та виплата доходів (процентів) за користування додатковими пайовими внесками членам кредитної спілки проводилась без утримання та перерахування до бюджет податку з доходів фізичних осіб. Всього було нараховано 137713,26 грн. податку на доходи фізичних осіб, із яких 45904 грн. - основний платіж та 91808,84 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою також встановлено, що КС «Тернопіль 2004» протягом 2006 - 2008 років проводила залучення додаткових пайових внесків з метою збільшення пайового капіталу і забезпечення фінансової стабільності спілки, на які нараховувалися і виплачувалися суми процентів за користування такими внесками членам спілки, зокрема: в 2006 р. виплачено проценти в сумі 63199,07 грн., в 2007 р. - в розмірі 161000,00 грн., в 2008 р. - в розмірі 90000,00 грн.

Дані нарахування і виплати за користування додатковими пайовими внесками проводились на підставі рішення загальних зборів членів кредитної спілки, а також рішенням спостережної ради спілки у відповідності до Положення «Про фінансове управління кредитної спілки «Тернопіль 2004», затверджено рішенням Спостережної ради КС «Тернопіль 2004» та у відповідності із Законом України «Про кредитні спілки» від 20.12.2001 р.

На підставі зазначеного вище акта перевірки та відповідно до встановлених порушень Тернопільська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення від 22.06.2009 р. за № 0000371703/0/37701, від 14.07.2009 р. за № 0000371703/1/42549, від 31.08.2009 р. за № 0000371703/2/53559 і від 10.11.2009 р. за № 0000371703/3/67682, якими визначила для КС «Тернопіль 2004» зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 137713,26 грн., в тому числі: за основним платежем - 45904,42 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 91808,84 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пп.22.1.4 п.22.1 ст.22 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» проценти на вклад до небанківських фінансових установ (кредитних спілок) підлягають оподаткуванню лише з 01.01.2010 року.

Проте колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про кредитні спілки» № 2908-II від 20.12.2001 року (далі - Закон № 2908-II) члени кредитної спілки мають право одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до статутом кредитної спілки.

Стаття 19 Закону № 2908-II визначає, що вклади членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також плата, нарахована на такі кошти та пайові внески (проценти), належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Згідно із п.1 ст.21 вказаного Закону кредитна спілка залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі, приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки.

Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Частиною 3 ст.21 цього ж Закону передбачено, що кредитна спілка розподіляє частину нерозподіленого доходу, що залишається у її розпорядженні за підсумками фінансового року, між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків (у тому числі на додаткові пайові внески) у вигляді відсотків (процентів).

Пунктом 1.10 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» проценти визначено як платіж, який здійснюється позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включається платіж за використання коштів, залучених у депозит.

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, ніж визначені у п.1.10 ст.1 даного Закону, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

Тобто, поняття «плата (проценти) на пайові членські внески» та «плата (проценти) на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки» не є тотожним.

Призупинення пунктом 43 ст.73 Закону України від 23.12.2004 року № 2285-ІV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» на 2005 рік оподаткування доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат стосується лише порядку оподаткування процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки.

Як було зазначено вище, обгрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції виходив із того, що підпунктом 22.1.4 п.22.1 ст.22 Закону України від 21.12.2004 року № 2273-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що п.п.4.2.12 п.4.2 ст.4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та пп.9.2.1 і пп.9.2.2 п.9.2 ст.9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року.

Проте, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що зміни, внесені Законом України від 21.12.2004 року № 2273-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо оподаткування процентів, починаючи з 1 січня 2010 року, стосуються порядку оподаткування процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки і не поширюються на спірні правовідносини.

Відповідно до п.22.3 ст.22 вказаного Закону, ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 ст.7 цього Закону, в період з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року була встановлена на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування, а з 01.01.2007 р. - 15 відсотків.

Пунктом 1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податкового агента визначено як юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізичну особу чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно із п.19.2 «а» ст.19 зазначеного Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента (перше речення пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 цього ж Закону).

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.9.2.3 п.9.2 ст.9, п.п.19.2а п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є правомірними.

Відповідно до ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду належить скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року в адміністративній справі № 2-а-3302/09/1970 скасувати.

В задоволенні позову кредитної спілки «Тернопіль 2004», м.Тернопіль до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль Р.Й. Коваль Р.Й.Коваль Судді В.В.Гуляк Н.М.Судова-Хомюк Р.М. Шавель В.М. Каралюсь ______ __

Постанова в повному обсязі складена 09 грудня 2013 року.