Постанова № 36057538, 12.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р.Справа № 923/1133/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Л.І. Бойко (на підставі розпорядження голови суду №1042 від 27.11.2013р.), С.В. Таран,

при секретарі судового засідання - І.М. Станковій,

за участю представників сторін:

від прокуратури: І.О. Коломійчук, І.В. Мельник,

від відповідачів: не з'явились,

від третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лазурненської селищної ради

на рішення господарського суду Херсонської області від 14.10.2013р.

у справі №923/1133/13

за позовом Херсонського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави

до відповідачів:

1)Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6;

2)Лазурненської селищної ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1)Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7;

2)Палати експертів з управління програмними проектами, фінансової діагностики та оцінки програм та проектів "Тендерна палата Херсонської області"

про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору оренди та повернення комунального майна,

встановив:

Херсонський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 та Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області про:

-визнання недійсним рішення ХLІХ сесії Лазурненської селищної ради шостого скликання від 01.07.2013р. №446 "Про затвердження протоколу по результату проведення аукціону від 25.06.2013р." в частині визнання переможцем ФОП ОСОБА_6, з моменту його винесення;

-визнання недійсним на майбутнє укладеного між відповідачами договору оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади смт.Лазурне №32 від 25.07.2013р.;

-зобов'язання ФОП ОСОБА_6 повернути до комунальної власності територіальної громади селища Лазурне комунальне майно - земельну ділянку площею 446,0м2 та вартістю 23 839,00грн., розташовану за адресою: смт.Лазурне Скадовського району Херсонської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що спірне рішення про затвердження протоколу від 25.06.2013р., складеного за результатами проведення аукціону з передачі в оренду часток благоустрою "Комунальний пляж" смт.Лазурне, суперечить чинному законодавству в частині передачі земельних ділянок комунальної власності в тимчасове користування, оскільки згідно із статтею 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" пляж являється об'єктом благоустрою, невід'ємною частиною якого є земельна ділянка, на якій він розташований, а тому надання пляжу в оренду повинно відбуватися згідно із порядком, передбаченим розділом ІV глави 19 Земельного кодексу України. Натомість укладений на підставі зазначеного рішення селищної ради договір оренди комунального майна - частки НОМЕР_1 об'єкту благоустрою "Комунальний пляж" є удаваним у відповідності до вимог статті 235 Цивільного кодексу України, так як вчинений для приховування іншого правочину - договору оренди землі, при укладенні якого порушено вимоги статей 116, 123, 125 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим договір слід визнати недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України із застосуванням передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України наслідків його недійсності шляхом зобов'язання ФОП ОСОБА_6 повернути до комунальної власності земельну ділянку площею 446,0м2, розташовану за адресою: смт.Лазурне Скадовського району Херсонської області.

14.10.2013р. Херсонський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся з клопотанням, в якому на підставі пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України просив суд вийти за межі позовних вимог для захисту прав і законних інтересів держави та визнати недійсним рішення ХLVIII сесії Лазурненської селищної ради шостого скликання від 21.05.2013р. №420 "Про проведення конкурсу у формі аукціону для передачі в оренду об'єкту благоустрою "Комунальний пляж", посилаючись на те, що вказаним рішенням затверджено схему дислокації ділянок для передачі в оренду об'єкту благоустрою, а також встановлені ставки орендної плати, тоді як Законом України "Про благоустрій населених пунктів" не передбачено надання в оренду об'єктів благоустрою, а лише передбачено передачу таких об'єктів для їх утримання.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.10.2013р. позов, з урахуванням клопотання про вихід за межі позовних вимог, задоволено у повному обсязі. Визнано недійсними рішення Лазурненської селищної ради від 21.05.2013р. №420 та від 01.07.2013р. №446. Визнано недійсним на майбутнє укладений між віповідачами договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади смт.Лазурне від 25.07.2013р. №32. Зобов'язано ФОП ОСОБА_6 повернути до комунальної власності територіальної громади селища Лазурне комунальне майно - земельну ділянку площею 446,0м2 та вартістю 23 839,00грн., розташовану за адресою: смт.Лазурне Скадовського району Херсонської області. Рішення суду мотивоване тим, що прийняття вказаних рішень та укладення договору не відповідають положенням чинного земельного законодавства України.

Не погодившись з рішенням суду, Лазурненська селищна рада звернулася із апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права; неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що: - прокурором набуто статусу позивача у даній справі всупереч вимогам статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України; - судом при прийнятті клопотання прокурора про вихід за межі позовних вимог та визнанні недійсним рішення від 21.05.2013р. №420 "Про проведення конкурсу у формі аукціону для передачі в оренду об'єкту благоустрою "Комунальний пляж" порушено пункт 3 частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, так як прийнято рішення про права та обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, тобто тих осіб, які за наслідками проведення вказаного аукціону стали його переможцями і набули права користування майном, яке було предметом аукціону; - висновок суду про те, що при прийнятті рішень про проведення аукціону для передачі об'єкту благоустрою в оренду Лазурненською селищною радою перевищено надані їй повноваження, є необґрунтованим, оскільки відповідно до положень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить визначення на конкурсних засадах підприємств, установ, організацій, відповідальних за утримання об'єктів благоустрою; - спірний договір укладено строком менше ніж три роки, а, отже, він не підлягає державній реєстрації на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Ухвалою від 28.11.2013р. Одеський апеляційний господарський суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізичну особу - підприємця ОСОБА_7 та Палату експертів з управління програмними проектами, фінансової діагностики та оцінки програм та проектів "Тендерна палата Херсонської області", задовольнивши їхні клопотання, оскільки рішення з цієї справи може вплинути на їхні права та обов'язки.

12.12.2013р. від Палати експертів з управління програмними проектами, фінансової діагностики та оцінки програм та проектів "Тендерна палата Херсонської області" надійшло клопотання (вх.№2917/13/Д4) про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке судовою колегією задоволено в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

У письмових поясненнях від 12.12.2013р. за вх.№№ 2917/13/Д5, 2917/13/Д6 треті особи просили рішення суду скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх безпідставність.

В судове засідання апеляційної інстанції представники відповідачів не з'явилися. Копію ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. про прийняття апеляційної скарги до провадження і призначення її до розгляду на 28.11.2013р. об 11:00 і копію ухвали від 28.11.2013р. про відкладення розгляду апеляційної скарги на 12.12.2013р. о 12:00 апеляційною інстанцією надіслано на поштові адреси, наявні в матеріалах справи.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Також про відправлення зазначених ухвал свідчать реєстри №1 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням за 05.11.2013р. та №1 за 02.12.2013р..

Заслухавши представників прокуратури та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Рішенням XX сесії Лазурненської селищної ради шостого скликання від 26.12.2011 №172 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель населеного пункту смт Лазурне Скадовського району Херсонської області (а.с.22).

В подальшому, ПП "Сан Вінд" розроблений паспорт об'єкту благоустрою "Комунальний пляж" із схемою дислокації ділянок для передачі їх в оренду (а.с.23-24, 76-79).

21.05.2013р. на ХLVIII сесії Лазурненської селищної ради шостого скликання прийнято рішення №420 "Про проведення конкурсу у формі аукціону для передачі в оренду об'єкту благоустрою "Комунальний пляж". З метою врегулювання організаційно-правових відносин, пов'язаних з орендою комунального майна об'єкту благоустрою "Комунальний пляж" шляхом проведення конкурсу у формі аукціону, пунктом 1 вказаного рішення ухвалено укласти договір на проведення аукціону з підприємством - організатором аукціону. Пунктом 1.1. рішення встановлено ставки орендної плати за використання об'єктів благоустрою "Комунальний пляж". Пунктом 2 рішення затверджено схему дислокації ділянок об'єкту благоустрою "Комунальний пляж" для передачі в оренду суб'єктам підприємницької діяльності (а.с.38).

27.05.2013р. між Лазурненською селищною радою та Палатою експертів з управління програмними проектами, фінансової діагностики та оцінки програм та проектів "Тендерна палата Херсонської області" укладено договір №53/02-БО на проведення конкурсу у формі аукціону з питань продажу права оренди об'єкта благоустрою "Комунальний пляж" у відповідності до плану зонування вказаного об'єкту (додаток 1), (а.с. 18-19).

При цьому, 14.06.2013р. виконуючим обов'язки голови Лазурненської селищної ради прийнято розпорядження №53 про відображення в бухгалтерському обліку об'єкта благоустрою "Комунальний пляж", яке затверджено XLIX сесією Лазурненської селищної ради шостого скликання від 01.07.2013р. №457 (а.с.25, 26). Інвентарну картку №2 на об'єкт благоустрою (облік основних засобів в бюджетних установах) складено 25.07.2013, про що зроблено бухгалтерський запис за №9 (а.с.27).

Як вбачається із реєстру переможців в аукціоні, складеного згідно протоколів аукціону від 25.06.2013р., одним із переможцем значиться ФОП ОСОБА_6 (а.с.20-21).

Рішенням ХLІХ сесії Лазурненської селищної ради шостого скликання від 01.07.2013р. №446 затверджено протокол від 25.06.2013р., складеного за результатами проведення аукціону з передачі в оренду часток благоустрою комунального пляжу смт.Лазурне (а.с.12).

25.07.2013р. між Лазурненською селищною радою (орендодавцем) та ФОП ОСОБА_6 (орендарем) укладено договір №32 оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади смт.Лазурне, відповідно до умов якого орендодавцем на підставі рішення Лазурненської селищної ради №446 від 01.07.2013р. передано орендарю в строкове платне користування до 24.06.2016р. комунальне майно - частку НОМЕР_1 об'єкту благоустрою "Комунальний пляж", розташованого за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт.Лазурне, площею 446м2 (а.с.13-16). Метою використання об'єкту оренди зазначено розміщення пляжу загального призначення з розташуванням тимчасових споруд під торгівлю.

З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

У зазначеній статті поняття території визначено як сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, пляжі.

У відповідності до приписів частин 1, 2, 3, 4 статті 15 вказаного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування за поданням підприємства чи балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об'єкта благоустрою державної або комунальної власності на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Орган державної влади та орган місцевого самоврядування, підприємство та балансоутримувач несуть відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі. Власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов'язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.

Частиною 1 статті 10 цього Закону передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:1)затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2)затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3)створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4)визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.

З викладеного вбачається, що сільські, селищні і міські ради у сфері благоустрою населених пунктів не наділені повноваженнями з передачі об'єктів благоустрою в оренду, а лише можуть утворювати або визначати на конкурсних засадах підприємства, установи та організації (балансоутримувачів) для утримання таких об'єктів.

Крім того, пляж являється об'єктом благоустрою, невід'ємною частиною якого є земельна ділянка, на якій він розташований. До того ж, як вбачається із паспорту об'єкту благоустрою "Комунальний пляж", до складу останнього входять пляжні зони, проходи та проїзди, що є земельними ділянками. Тому, у випадку передачі в оренду (а не для утримання об'єктів благоустрою) часток пляжу, сторонам слід керуватися чинним земельним законодавством.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 26.10.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів " (з подальшими змінами) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Суд першої інстанції, визнаючи недійсним розпорядження від 01.07.2013р. №446 "Про затвердження протоколу по результату проведення аукціону від 25.06.2013р." в частині визнання переможцем ФОП ОСОБА_6, дійшов правомірного висновку про те, що Лазурненська селищна рада при прийнятті зазначеного рішення про затвердження результатів аукціону для передачі часток об'єкту благоустрою в оренду як комунального майна перевищила свої повноваження, оскільки такі дії суперечать вимогам Закону України "Про благоустрій населених пунктів", яким не передбачено надання таких об'єктів в оренду, тоді як у разі передачі в оренду (а не для утримання об'єктів благоустрою) часток пляжу слід керуватися чинним земельним законодавством.

Одночасно апеляційна інстанція не погоджується з висновком місцевого господарського суду про визнання недійсним рішення ХLVIII сесії Лазурненської селищної ради шостого скликання від 21.05.2013р. №420 "Про проведення конкурсу у формі аукціону для передачі в оренду об'єкту благоустрою "Комунальний пляж", виходячи з нижченаведеного.

Згідно із частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Тобто, частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог як право позивача. При цьому, пункт 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду вийти за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: 1)якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору; 2) є клопотання заінтересованої сторони.

Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи вимогу про визнання недійсним рішення Лазурненської селищної ради від 21.05.2013р. №420, заявлену прокурором у клопотанні про вихід за межі позовних вимог в день прийняття рішення по справі (14.10.2013р.), а також за відсутності в протоколі судового засідання від 14.10.2013р. відомостей про розгляд цього клопотання, проігнорував вимоги статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено одні із основних принципів господарського судочинства, а саме рівність перед законом і судом та змагальність. Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним на майбутнє укладеного між відповідачами договору оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади смт.Лазурне №32 від 25.07.2013р. та зобов'язання ФОП ОСОБА_6 повернути до комунальної власності територіальної громади селища Лазурне комунальне майно - земельну ділянку площею 446,0м2 та вартістю 23 839,00грн., розташовану за адресою: смт.Лазурне Скадовського району Херсонської області, судова колегія зазначає наступне.

Обґрунтовуючи підстави звернення з даною вимогою про визнання недійсним договору, прокурор послався на те, що договір від 25.07.2013р. є удаваним, оскільки вчинений для приховування іншого правочину - договору оренди, при укладенні якого відповідачами не був дотриманий порядок надання земельної ділянки в оренду.

У відповідності до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

Отже, звертаючись з відповідним позовом, позивач повинен довести, що спірний правочин укладено саме з метою приховання іншого правочину, і в результаті його вчинення не наступило інших правових наслідків.

Встановлення обставин, передбачених статтею 235 Цивільного кодексу України, не є підставою для визнання недійсним укладеного правочину, а кваліфікує дійсний зміст спірного правочину. Законність дійсно укладеного правочину розглядається відповідно до підстав, вказаних у статтях 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до умов договору оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади смт.Лазурне №32 від 25.07.2013р. ФОП ОСОБА_6 передано у користування відповідачу частку НОМЕР_1 об'єкту благоустрою "Комунальний пляж", розташованого за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт.Лазурне, площею 446м2, за плату, з правом розміщення тимчасових споруд під торгівлю. Тобто, змістом спірного правочину є надання ФОП ОСОБА_6 у користування земельної ділянки на певний строк за визначену плату, що відповідає змісту договору оренди, викладеному в статті 13 Закону України "Про оренду землі" та статті 792 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких договором оренди земельної ділянки є договір, за яким орендодавець зобов'язується за плату передати орендарю земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зміст договору не залежить від його назви, а назва договору не змінює суті правовідносин сторін, тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений Земельним кодексом України.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до частини 2 вказаної статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та в оренду врегульовано статтями 123, 124 Земельного кодексу України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Процедура надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування встановлена у частинах 2 - 11 статті 123 Земельного кодексу України, яка включає необхідність подачі клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування разом із документами, передбаченими цією статтею, розробку проекту відведення земельної ділянки, узгодженого із контролюючими органами, прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

З викладеного вбачається, що відповідачами не дотримано встановленого порядку передачі земельної ділянки у тимчасове користування, а також оспорюваний договір не містить всіх істотних умов договору оренди землі.

Загальні вимоги, недодержання яких є підставою недійсності правочину, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України. Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із статтею 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

У пункті 2.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення. Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний (пункт 25 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Враховуючи, що договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади смт.Лазурне №32 від 25.07.2013р., який за змістом є договором оренди земельної ділянки, не відповідає вимогам земельного законодавства, спірний договір слід визнати на майбутнє недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України із застосуванням передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України наслідків його недійсності шляхом зобов'язання ФОП ОСОБА_6 повернути до комунальної власності територіальної громади селища Лазурне комунальне майно - земельну ділянку площею 446,0м2 та вартістю 23 839,00грн., розташовану за адресою: смт.Лазурне Скадовського району Херсонської області.

Таким чином, місцевий господарський суд, встановивши, що порядок укладення та умови договору від 25.07.2013р. не відповідають положенням земельного законодавства, дійшов законного та обґрунтованого висновку про його недійсність на майбутнє, у зв'язку з чим зобов'язав ФОП ОСОБА_6 повернути до комунальної власності територіальної громади селища Лазурне земельну ділянку площею 446,0м2.

Доводи Лазурненської селищної ради про те, що прокурором набуто статусу позивача у даній справі всупереч вимогам статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у відповідності до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" повноваженнями щодо здійснення нагляду за дотриманням земельного законодавства наділені державні інспекції сільського господарства, є безпідставними, виходячи з нижченаведеного.

Згідно зі статтею 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частина 3 статті 36-1 названого Закону).

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

За приписами частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України №459/2011 від 13.04.2011р. "Про Державну інспекцію сільського господарства України" є Державна інспекція сільського господарства України. Разом з тим, статтями 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Положенням про Державну інспекцію сільського господарства, затвердженим Указом Президента України №459/2011 від 13.04.2011р., не передбачено повноважень вказаного органу щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, визнання незаконним рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпоряджень землею, а також звільнення земельних ділянок.

Оскільки органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у земельних відносинах, є Державна інспекція сільського господарства України, у якої відсутні повноваження на звернення до господарського суду з відповідним позовом, прокурор звернувся з даним позовом в інтересах держави і в силу приписів статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України набув статусу позивача по справі.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.

З урахуванням викладеного та

керуючись ст.ст.99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 14.10.13р. у справі №923/1133/13 скасувати частково.

3. Виключити із резолютивної частини рішення пункт 3 про визнання недійсним рішення ХLVIII сесії Лазурненської селищної ради шостого скликання №420 від 21.05.13р. "Про проведення конкурсу у формі аукціону для передачі в оренду об'єкту благоустрою "Комунальний пляж".

4. Внести зміни в пункт 6 резолютивної частини рішення, стягнувши з фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 1720,5грн. судового збору.

5. Внести зміни в пункт 7 резолютивної частини рішення, стягнувши з Лазурненської селищної ради 1720,5грн. судового збору.

6. Пункти 4, 5, 6, 7, 8 резолютивної частини рішення вважати пунктами 3, 4, 5, 6, 7 резолютивної частини рішення.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 16.12.2013р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.І. Бойко

Суддя С.В. Таран