Постанова № 36057520, 11.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2013 року Справа № 904/5489/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Чохи Л.В.,

при секретарі Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Остапенко О.І., представник, довіреність №108 від 02.02.11;

від відповідача: Зотова М.М., заступник начальника управління - начальник відділу з питань розвитку споживчого ринку, посвідчення №УС-40 від 01.12.11.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2013р. у справі № 904/5489/13

за позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпропетровськ

про стягнення 572 587,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2013р. у справі № 904/5489/13 (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволено. Стягнуто з Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації на користь міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" 572 587,96 грн. основного боргу, 11 451,76 грн. судового збору.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та відмовити в задоволені позовних вимог.

Посилається на те, що господарський суд, ухвалюючи рішення у справі, не прийняв до уваги, що відповідач на сьогоднішній день знаходиться у процедурі ліквідації відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації від 09.11.2012р. № Р-830/0/3-12.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 30.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2011 Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" (надалі - МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі") та Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (надалі - Управління розвитку споживчого ринку) уклали договір №081196 про постачання теплової енергії , за умовами п.1.1 якого, МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Управління розвитку споживчого ринку зобов'язане оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п. 5.2 Договору, облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на вводах приладу обліку по вул. Комсомольська , 34 розрахунковим способом.

Пунктами 6.2 Договору, передбачено тариф для розрахунків за договором, що складає за 1 Гкал теплової енергії - 604,73 грн.

Розділом 7 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України. Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в двох примірника) на відпуск-отримання теплової енергії по формі додатку 4. Споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати Енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до Договору, по власним платіжним дорученням з вказанням періоду, за який він сплачується. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку Енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його Споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення передплати , вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Договір набрав чинності з дня його підписання та відповідно до п. 11.4 Договору, вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

На виконання умов договору, позивач постачав через свої теплові магістралі теплову енергію до відповідача відповідно Додатку № 1 до договору за адресою: м.Дніпропетровськ, вул..Комсомольська, 34.

Відповідні рахунки за період з 01.11.2011р. по 22.05.2013р. на суму 572587,96грн., акти прийому-передачі виконаних робіт та акт звірки взаємних розрахунків було направлено на адресу відповідача листом від 23.05.2013р. ( а.с. 41-43).

Відповідач оплату за використану теплову енергію не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 572587,96грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності зі ст. 638 Цивільного кодексу України, правочин у вигляді договору вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди в усіх істотних умов.

Положеннями частин 1, 3 ст.639 Цивільного кодексу встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у письмовій формі, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницький діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить і ст.265 Господарського кодексу України.

На час вирішення спору сторонами не було надано суду доказів припинення дії договору, тобто договір , у відповідності до п. 11.4 договору є чинним.

Оскільки відповідачем в порушення вимог ст.33 ГПК України не надано доказів здійснення своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги, висновки суду про стягнення суми боргу в сумі 572587,96грн.грн. ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають приписам ст.526 ЦК України, ст.173,193 ГК України та умовам договору.

За таких обставин суд вірно та обґрунтовано дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації знаходиться у процедурі ліквідації відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації від 08.11.2012р. за № Р-830/0/3-12 не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з наступного.

Частиною 4 статті 112 Цивільного кодексу України, передбачено, що вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Відповідно до ч. 5 ст. 112 Цивільного кодексу України, вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Частиною 3 статті 60 Господарського кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Відповідачем всупереч вимогам ч.3 ст. 60 Господарського кодексу України не надано доказів повідомлення у письмовій формі позивача про ліквідацію відповідача та про порядок і строки заяви кредиторами претензій.

Враховуючи викладене, господарським судом зроблено вірний висновок щодо застосування до відповідача норм, які передбачені ч. 4 ст. 112 ЦК України.

Також безпідставні доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до Положення про Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 17.01.2008р. № Р-10/0/3-08 відповідач є структурним підрозділом облдержадміністрації, який утримується за рахунок коштів державного бюджету, бере бюджетні зобов'язання та здійснює видатки тільки в межах асигнувань, встановлених кошторисом, оскільки договором не передбачено, що реєстрація бюджетних зобов'язань є обов'язком Позивача.

Інші доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2013р. у справі № 904/5489/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.В. Чоха

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 16.12.2013 року.