Рішення № 36057494, 11.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18582/13 11.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія"

про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Новиков О.Є., за довіреністю.

від відповідача - 1: не з'явився.

від відповідача - 2: Білоусов О.А., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" (далі - відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" (далі - відповідач - 2) про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/18582/13, розгляд справи призначено на 30.10.2013 р.

У судове засідання 30.10.2013 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 27.09.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/18582/13 позивач виконав.

У судове засідання 30.10.2013 р. представник відповідача - 1 не з'явися. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 27.09.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/18582/13 відповідач - 1 не виконав.

У судове засідання 30.10.2013 р. представник відповідача - 2 з'явися та подав письмовий відзив на позовну заяву. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 27.09.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/18582/13 відповідач - 2 виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача - 1 у судове засідання 30.10.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем - 1 вимог ухвали господарського суду міста Києва від 27.09.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/18582/13 розгляд справи було відкладено на 20.11.2013 р.

20.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача - 1 був поданий відзив на позовну заяву.

У судове засідання 20.11.2013 р. представник позивача не з'явився.

У судове засідання 20.11.2013 р. представник відповідача - 1 з'явися. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 27.09.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/18582/13 відповідач - 1 виконав.

У судове засідання 20.11.2013 р. представник відповідача - 2 не з'явися.

У судовому засіданні 20.11.2013 р. представник відповідача - 1 заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши в судовому засіданні 20.11.2013 р. клопотання представника відповідача - 1 про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

Враховуючи те, що представники позивача та відповідача - 2 у судове засідання 20.11.2013 р. не з'явились, а також у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів розгляд справи було відкладено на 04.12.2013 р.

03.12.2013 р. представником позивача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 04.12.2013 р. представник позивача з'явився, надав суду письмові пояснення на відзив та усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача - 1 у судове засідання 04.12.2013 р. не з'явився.

Представник відповідача - 2 у судове засідання 04.12.2013 р. з'явився, надав суду письмовий відзив на позов, надав усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - 2, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», далі - позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» (далі - відповідач - 2, позичальник) було укладено Договір кредиту № 600/03.3-62 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 1 522 701,60 грн. зі сплатою 17,0 % річних та комісій в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, між позивачем та відповідачем - 2 було укладено Договір застави майна, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т.Я., зареєстрований в реєстрі за № 1475 (далі - Договір застави), відповідно до якого заставодавець (відповідач - 2) передає в заставу заставодержателю (позивачу) у якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором наступні транспортні засоби:

- кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 р. випуску, заводський номер: 2514, шасі № 2574, реєстраційний номер Т3721ЛВ, зареєстрований Держртехгіпромнаглядом, що належить йому на праві свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ЛВ № 001224, виданого Держртехгіпромнаглядом 20.03.2008 р.;

- кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 р. випуску, заводський номер: 2456, шасі № 2456, реєстраційний номер Т3720ЛВ, зареєстрований Держртехгіпромнаглядом, що належить йому на праві свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ЛВ № 001225, виданого Держртехгіпромнаглядом 21.03.2008 р.

Відповідно до п. 1.2. Договору застави загальна заставна вартість предмету застави за згодою сторін становить 2 175 288,00 грн.

З пункту 1.5.6. Договору застави вбачається, що заставодавцю відомо про те, що на момент укладення даного договору предмет застави переданий в лізинг Товариству з обмеженою відповідальністю «Промтехнтранс» (далі - відповідач - 1), згідно з Договорами оперативного лізингу № 080220/ОЛ-01182, № 080220/ОЛ-01181 від 20.02.2008 р.

Згідно з ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави можуть бути майно та майнові права.

20.02.2008 р. між відповідачем - 1 (лізингоодержувачем) та відповідачем - 2 (лізингодавцем) було укладено Договір оперативного лізингу (оренди) №080220/ОЛ-01181 (далі - Договір оперативного лізингу), відповідно до умов якого лізингодавець надає в користування лізингоодержувачу майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (виробника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов за спеціальну сплату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що в подальшому між відповідачами без згоди позивача, як заставодержателя, було укладено Форвардний контракт на продаж технологічного транспортного засобу, що є порушенням чинного законодавства України, а тому зазначений договір підлягає визнанню судом недійсним.

Судом встановлено, що 27.06.2008 р. між відповідачем - 1 та відповідачем - 2 було укладено Форвардний контракт на продаж технологічного транспортного засобу б/н (далі - Форвардний контракт), відповідно до п. 1.1. якого після закінчення дії Договору №080220/ОЛ-01181 оперативного лізингу (оренди) від 20.02.2008 р., але не пізніше 21.03.2011 р., відповідач - 2 (продавець) зобов'язується продати відповідачу - 1 (покупцю) транспортний засіб, що був переданий ним в користування в оренду, відповідно до специфікації (Додаток № 1 до Договору оперативного лізингу), а відповідач - 1 (покупець) має право його купити. У Додатку № 1 до Форвардного контракту зазначено характеристику технологічного транспортного засобу: кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 р. випуску, заводський номер: 2456, шасі № 2456, реєстраційний номер Т3720ЛВ.

Таким чином, Форвардним контрактом було фактично досягнуто домовленості між відповідачами без згоди позивача, як заставодержателя, про відчуження предмету застави за Договором застави.

Відповідно до п. 1.11. Договору застави передача предмету застави у володіння, користування та розпорядження іншим особам без письмової згоди заставодержателя забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Відчуження майна - це передача майна у власність іншим юридичним чи фізичним особам шляхом його продажу або безоплатної передачі.

Пунктом 9 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про заставу» від 24.12.99 р. N 02-5/602 встановлено, що за змістом частини другої статті 17 та абзацу шостого статті 35 Закону відчуження майна, що є предметом застави, можливе лише за згодою заставодержателя. Слід також мати на увазі, що згідно зі статтею 73 Закону України "Про нотаріат" державний нотаріус чи інша особа, що вчиняє нотаріальні дії, посвідчуючи договір застави нерухомого майна накладають заборону його відчуження, яку може бути знято лише за умов, зазначених у статті 74 названого Закону. Угода про відчуження заставленого майна, укладена з порушенням згаданих вимог законодавчих актів, може бути визнана господарським судом недійсною.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачем, як заставодержателем, було надано згоду на продаж предмета застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абз. 2 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року N 11 (далі - Постанова) загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В пункті 2.5.1. Постанови зазначено про те, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

У своєму письмовому відзиві відповідач - 2 визнає позовні вимоги та зазначає про те, що Форвардний контракт суперечить приписам чинного законодавства, а саме Закону України «Про заставу».

В свою чергу, відповідач - 1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у своєму письмовому відзиві зазначає про те, що умови Форвардного контракту не були виконані відповідачем - 2, так як відповідачем - 2 не було передано у власність відповідачу - 1 транспортний засіб - кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 р. випуску, заводський номер: 2456, шасі № 2456, реєстраційний номер Т3720ЛВ, зареєстрований Держртехгіпромнаглядом, що унеможливлює визнання вказаного правочину недійсним.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача - 1, з огляду на наступне.

Постановою господарського суду міста Києва від 05.12.2011 р. у справі № 44/277-б було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором у справі № 44/277-б арбітражного керуючого Білоусова Олексія Анатолійовича (ліцензія серії АВ № 547781 від 24.09.2010 р.). Відповідно до ч. 1 та абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка діяла на момент визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури) усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Проте, в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія листа Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Львівській області № 3/04-01-05/1477 від 24.05.2013 р., з якого вбачається, що транспортний засіб: кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 р. випуску, заводський номер: 2456, шасі № 2456, реєстраційний номер Т3720ЛВ, зареєстрований Держртехгіпромнаглядом, було знято з обліку 20.04.2012 р.

З огляду на вищенаведене, твердження відповідача - 1 щодо того, що предмет застави не було відчужено відповідачем - 2 на його користь не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, судом встановлено, що Форвардний контракт було укладено з порушенням норм чинного законодавства, а тому зазначений правочин підлягає визнанню недійсним.

Крім того, позивач просить суд застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції, а саме, зобов'язати відповідача - 1 повернути відповідачу - 2 технологічний транспортний засіб - кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 р. випуску, заводський номер: 2456, шасі № 2456, реєстраційний номер Т3720ЛВ.

Згідно з п. 2.13 Постанови вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 ГПК, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). У разі задоволення позову господарський суд у резолютивній частині рішення зазначає про визнання правочину недійсним (у тому числі й на майбутнє) і одночасно може зазначити про застосування передбачених законом наслідків, вказавши, зокрема, розмір сум, що підлягають стягненню, та/або найменування майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження (пункт 4 частини першої статті 84 ГПК), а за необхідності й строк виконання певних дій (абзац другий частини другої цієї статті ГПК).

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження виконання відповідачем - 1 своїх зобов'язань за Форвардним контрактом щодо оплати транспортного засобу - кар'єрного самоскиду БілАЗ-7547, 2007 р. випуску, заводський номер: 2456, шасі № 2456, реєстраційний номер Т3720ЛВ.

З огляду на вищенаведене, у суду наявні підстави для застосування реституції у вигляді повернення відповідачем - 1 відповідачу - 2 вищезазначеного транспортного засобу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним Форвардного контракту та застосування наслідків недійсності правочину підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Форвардний контракт на продаж технологічного транспортного засобу б/н від 27.06.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26; ідентифікаційний код: 31362539) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" (32325, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський район, село Гуменці, вул. Хмельницьке шосе, буд. 3; ідентифікаційний код: 05461177).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" (32325, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський район, село Гуменці, вул. Хмельницьке шосе, буд. 3; ідентифікаційний код: 05461177) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26; ідентифікаційний код: 31362539) транспортний засіб - кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 р. випуску, заводський номер: 2456, шасі № 2456, реєстраційний номер Т3720ЛВ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" (32325, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський район, село Гуменці, вул. Хмельницьке шосе, буд. 3; ідентифікаційний код: 05461177) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29; ідентифікаційний код: 00039019) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 661 (одна тисяча шістсот шістдесят одна) грн. 15 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26; ідентифікаційний код: 31362539) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29; ідентифікаційний код: 00039019) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 661 (одна тисяча шістсот шістдесят одна) грн. 15 коп.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя О.В. Нечай