Рішення № 36057492, 12.12.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2013 Справа № 917/2149/13

за позовом Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради, пров. Чайковського, 5, м. Полтава, 36002

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36002

про стягнення 8 451,12 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: Омельянов Я.С., довіреність № 6 від 01.10.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору : розглядається позовна заява Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 8 451,12 грн. заборгованості за період з листопада 2011 р. по жовтень 2013 року включно, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.11.2011 р. між сторонами договору № 4Р-387 оренди торговельного місця.

Представник позивача на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги суду не виконав, про причини цього суд не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений за його місцезнаходженням (місцем проживання) згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з ЄДР, бланк серії АВ № 606369) про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази,

встановив:

03.08.2011 р. виконавчим комітетом Полтавської міської ради було прийнято рішення № 225 "Про організацію міського комунального ринку "Речовий" на земельній ділянці у кварталі, обмеженому вулицями Фрунзе, Чапаєва, Новий Базар, Шевченка", згідно якого вирішено організувати міський комунальний ринок "Речовий" на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Полтави у кварталі, обмеженому вулицями Фрунзе, Чапаєва, Новий Базар, Шевченка, за виключенням земельних ділянок під об'єктами нерухомого майна, яке належить іншим юридичним або фізичним особам. Відповідно до п. 2 вищезазначеного рішення доручено суб'єкту господарювання - комунальному підприємству "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради здійснювати організацію та забезпечення створення належних умов для провадження торговельної діяльності на ринку згідно із Правилами торгівлі на ринках

Міський комунальний ринок "Речовий" зареєстрований у встановленому порядку, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія реєстраційного свідоцтва ринку "Речовий" № 45 від 16.08.2011 р..

27.09.2011р. позачерговою чотирнадцятою сесією Полтавської міської ради шостого скликання прийнято рішення "Про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Фрунзе, 34 "а", відповідно до якого, передано в оренду строком на 5 років КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради земельну ділянку пл. 1.9470 га. за адресою вул. Фрунзе. 34 "а", за рахунок міських земель, для організації ринку "Речовий" (землі житлової та громадської забудови).

27.09.2011 року між Полтавською міською радою та КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради укладено договір оренди земельної ділянки по вул. Фрунзе. 34 "а" у м. Полтава для організації ринку "Речовий" (копія наявна у матеріалах справи).

01.11.2011 року між Комунальним підприємством "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на підставі заяви останньої було укладено договір оренди № 4Р-387 (далі - Договір оренди). Предметом даного договору є оренда торговельного місця, розташованого на території комунального ринку "Речовий" за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 6 кв. м..

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- орендар набуває право користування об'єктом оренди з дня підписання даного договору (п. 1.4 Договору оренди);

- орендодавець (позивач) зобов'язаний передати орендареві в тимчасове платне користування об'єкт оренди (п. 2.2 Договору оренди);

- орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату, яка відповідно до розділу 4 даного договору і становить - 352 грн. 13 коп. (п. 3.2 та п. 4.1 Договору оренди);

- орендна плата вноситься до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата. Орендна плата підлягає сплаті незалежно від результатів провадження господарської діяльності орендаря. (п. 4.2 Договору оренди);

- договір укладено строком на 59 місяців та діє з 01.11.2011 р. по 27.09.2016 р. включно (п. 7.1 Договору оренди).

За даними позивача, останній умови договору виконує належним чином.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором оренди, відповідач не проводив своєчасно та у повному обсязі розрахунків по орендній платі, що призвело до виникнення заборгованості по орендній платі за період з листопада 2011 р. по 31.10.2013 р., що становить 8 451,12 грн..

За даними позивача, як на момент звернення з даним позовом до суду, так і на момент розгляду даної справи відповідач зобов'язання за Договором оренди щодо сплати орендної плати не виконав, заборгованість останнього складає 8 451,12 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 8 451,12 грн. основної заборгованості за період з листопада 2011 р. по 31.10.2013 р. (включно), що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.11.2011 р. між сторонами договору № 4Р-387 оренди торговельного місця.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є акти цивільного законодавства. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У частині 3 статті 184 Господарського кодексу України зазначено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Частиною 2 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року № 868 "Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків" затверджено Типовий договір оренди торговельного місця.

Відповідно до п. 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 57/188/84/105 від 26.02.2002 року, передбачено право адміністрації ринку на укладання письмових угод з продавцями про надання торгівельних місць в оренду з зазначенням у письмовій угоді терміну дії угоди, асортименту товару, що реалізуються, розташування торгівельного місця, умови оренди торгівельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість. Пунктом 13 Правил торгівлі на ринках торговельне місце визначається як площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Тому, об'єктом договору оренди у спірних правовідносинах є торговельне місце. Відповідно до абзацу 4 пункту 16 Правил торгівлі на ринках у разі використання торговельного місця на умовах оренди в продавця повинна бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копія такої угоди із суб'єктом підприємницької діяльності (орендодавцем).

Як вбачається з матеріалів справи, на основі типового договору оренди торговельного місця між сторонами було укладено Договір оренди № 4Р-387 від 01.11.2011 року, у якому останні, зокрема, узгодили, що орендодавець передає орендарю у тимчасове платне користування об'єкт оренди, а орендар набуває право користування об'єктом оренди з дня підписання даного договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди (найму) та безпосередньо Правила торгівлі на ринках.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 24.10.2011 р. № 19310006 у справі № 07/33-71, яка є обов'язковою для застосування судами відповідно до приписів ст. 11128 ГПК України.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося у описовій частині даного рішення, у п. 4.2 Договору оренди сторони узгодили, що орендна плата вноситься до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата.

Тобто, сторони визначили строк виконання зобов'язання щодо внесення орендної плати починаючи з грудня 2011 р..

Відповідно до висновків Верховного суду України за постановою від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10, вимога має бути вчинена у активній формі поведінки однієї сторони, доведеної до іншої. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги постачальника, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом : як шляхом звернення з претензією, листом, телеграмою, тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Отже, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язань щодо внесення орендної плати за листопад 2011 р. настав 28.10.2013 р. (момент пред'явлення позову до суду), а за всі послідуючі місяці, стягнення орендної плати за які входять до предмету спору у даній справі, строк виконання вищезазначених зобов'язань встановлений п. 4.2 Договору, а саме : до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8 451,12 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому у цій частині підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36002), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради (36002, м. Полтава, пров. Чайковського, 5), ідентифікаційний код юридичної особи 30191518, р/р 2600273341 в ПАТ "Укргазбанк", МФО 331489 - 8 451,12 грн. заборгованості.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.