Постанова № 36056261, 02.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2013 року № 826/17129/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Луцишин Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Марс РК"до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпровизнання дій протиправними, заборону вчиняти дії та зобов'язання вчинити дії

за участю:

представника позивача - Острянка Б.І. (довіреність б/н від 23.09.2013),

представника відповідача - Братікової О.П. (довіреність № 82 від 27.08.2013),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02.12.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Марс РК" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання дій протиправними, заборону вчиняти дії та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при оформленні висновків викладених в акті № 685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013 відповідачем не було надано належної оцінки наданим позивачем первинним документам, рішенням Господарського суду міста Києва, якими встановлено факти здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Саноіл Торг" , а також зазначеним актом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства за господарськими операціями з ТОВ "Саноіл Торг" та ТОВ "Югекотоп". Також позивач посилався на те, що чинним законодавством не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку визнавати недійсними чи нікчемними правочини та дані вказані платником податків в податковій звітності.

Представник позивача у судовому засіданні 02.12.2013 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 02.12.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства та жодним чином на впливає на права та обов'язки позивача, з огляду на що не може бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Також відповідач зазначив про те, що внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами державної податкової служби само по собі не зумовлює для платника податків будь - яких юридичних наслідків.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.12.2013 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 09.07.2013 по 15.07.2013 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на підставі наказу № 182 від 09.07.2013 та постанови від 21.06.2013 слідчого СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС, капітана податкової міліції Степанченко І.М. про призначення позапланової документальної перевірки проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Марс РК" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Саноіл Торг" за період з 01.01.2010 по 31.05.2013.

За результатами перевірки складено акт № 685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013.

На сторінках 12-13 зазначеного акта вказано наступне: "Одним з контрагентів-покупців ТОВ «Саноіл Торг», згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту було ТОВ АВІАКОМПАНІЯ «МАРС РК».

Отже згідно висновків актів перевірки ТОВ «Інфініті» та ТОВ «Саноіл Торг», вказані підприємства формували податковий кредит та як наслідок податкові зобов'язання без реального настання правових наслідків, з метою мінімізації податкових зобов'язань реально діючим суб'єктам господарської діяльності. Таким чином, своїми діями вказана група осіб сприяла діючим підприємствам, серед яких ТОВ АВІАКОМПАНІЯ «МАРС РК» в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.

Задокументований від ТОВ «Саноіл Торг» товар невідомого походження у день придбання відразу ж документально оформлювався на адресу контрагентів-покупців. У зв'язку з відсутністю у постачальника задокументованого товару ТОВ «Саноіл Торг» первинних документів на придбання та реалізацію неможливо встановити реальні обсяги придбання та подальшої реалізації, походження та зберігання товару.

Отже на підставі аналізу взаємовідносин ТОВ АВІАКОМПАНІЯ «МАРС РК» з постачальником ТОВ "Саноіл Торг" можливо визначити наступне:

Правочини та господарські зобов'язання, ТОВ АВІАКОМПАНІЯ «МАРС РК» з контрагентом-постачальником ТОВ «Саноіл Торг» проведено з метою ухилення від сплати податків, тобто з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

За результатами перевірки ТОВ АВІАКОМПАНІЯ «МАРС РК» встановлено документування придбання товару, від контрагента-постачальника ТОВ «Саноіл Торг», у якого відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення операцій з купівлі-продажу, надання послуг та який задіяний в схемах мінімізації податків шляхом відображення в податковій звітності сумнівних угод придбання ТМЦ, безтоварних операцій та формуванні штучного податкового кредиту іншим СГД, які ухиляються від сплати податків."

В акті № 685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013 на сторінці 14 зазначено наступне: "Тобто відсутній правочин між ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" (код за ЄДРПОУ 37269136) та ТОВ АВІАКОМПАНІЯ "МАРС РК", як такий, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 234 Цивільного кодексу України)".

В розділі "Висновок" вказано акту зазначено наступне: "1. Пункту 185.1 ст.185 п. 186.1 ст.186 п. 188.1 ст.188 п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст.198 п.200.1 п.200.2 п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за №168/704 та п.9.1 ст.9 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму ПДВ 1 000 019,00 грн., в т.ч. по періодам:

- червень 2011 року - 736 069,00 грн.;

- липень 2011 року - 263 950,00 грн.

2. Підпункт 138.1.1 п.138.1 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 та ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 150 021,00 грн., у тому числі по періодах:

- за II квартал 2011 року 846 479,00 грн.;

- за ІІ-ІП квартал 2011 року 1 150 021,00 грн.;

- за II-IV квартал 2011 року 1 150 021,00 грн."

31.07.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Марс РК" Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві були подані заперечення на акт перевірки № 685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013, за результатами розгляду яких листом №5082/10/23-58-22-08-09 від 07.08.2013 повідомлено про те, що висновки акту залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Марс РК" вважаючи, протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві під час проведення документальної виїзної позапланової перевірки, за результатами якої складено акт №685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013 з зазначення у вказаному акті інформації у вигляді висновків щодо вчинення позивачем правочинів та господарських зобов'язань з контрагентом-постачальником ТОВ «Саноіл Торг» з метою ухилення від сплати податків, тобто з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, відсутністю правочину, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на прибуток звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань, а висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду Украйни від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

З огляду на зазначене, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.

Позивач у позовній заяві просить суд визнати протиправними дії відповідача під час проведення документальної виїзної позапланової перевірки, за результатами якої складено акт №685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013 з зазначення у вказаному акті інформації у вигляді висновків щодо вчинення позивачем правочинів та господарських зобов'язань з контрагентом-постачальником ТОВ «Саноіл Торг» з метою ухилення від сплати податків, тобто з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, відсутністю правочину, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на прибуток

В аналізу змісту акта №685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013 вбачається, що зазначені висновки відповідача щодо є проміжними висновками акту.

Отже, позивачем фактично оскаржуються дії відповідача щодо викладення в акті перевірки №685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013 певних власних суб'єктивних висновків щодо зафіксованих обставин, які були встановлені ним підчас перевірки, тобто оскаржуються дії відповідача щодо змістового наповнення акту перевірки №685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем фактично оскаржуються дії відповідача щодо змістового наповнення акту перевірки №685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013, а також те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача під час проведення документальної виїзної позапланової перевірки, за результатами якої складено акт №685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013 з зазначення у вказаному акті інформації у вигляді висновків щодо вчинення позивачем правочинів та господарських зобов'язань з контрагентом-постачальником ТОВ «Саноіл Торг» з метою ухилення від сплати податків, тобто з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, відсутністю правочину, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на прибуток не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13, в якій зазначено наступне: "Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта."

Щодо позовної вимоги про заборону відповідачу використовувати інформацію, відображену в акті документальної виїзної позапланової перевірки №685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013 суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У позовній заяві позивачем не було наведено обґрунтування на підтвердження наявності підстав для висновку про те, що відповідачем були вчинені дії чи планується вчиненні дій спрямованих на використання інформації відображеної в акті документальної виїзної позапланової перевірки №685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013.

Представник позивача у судовому засіданні зазначила про відсутність доказів на підтвердження факту використання відповідачем у будь - який спосіб інформації відображеної в акті документальної виїзної позапланової перевірки №685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013.

Таким чином у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем були вчинені дії спрямовані на використання відповідачем у будь - який спосіб інформації відображеної в акті документальної виїзної позапланової перевірки №685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013., а отже позовна вимога щодо заборони відповідачу використовувати інформацію, відображену в акті документальної виїзної позапланової перевірки №685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013 спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на думку позивача можуть бути порушені.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановлено цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З огляду на зазначене враховуючи те, що позовна вимога щодо заборони відповідачу використовувати інформацію, відображену в акті документальної виїзної позапланової перевірки №685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013 спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи судом не були порушені та підстави для висновку про їх можливе порушення в майбутньому у суду відсутні, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача відновити інформацію про податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість відповідно до поданої податкової звітності в базах даних відповідача (АС «Аудит», АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" тощо), суд зазначає наступне.

Пунктом 71.1 статті 71 Податкового кодексу України встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Статтею 74 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Отже, податкова інформація може, зокрема, зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 інструкцією встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (далі - платежі до бюджету).

Пунктами 3.1 та 3.6 зазначеної інструкції встановлено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Підпунктами 4.2.1 та 4.2.2 пункту 4.2 зазначеної Інструкції встановлено, що податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри. Податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (у редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 N 247).

Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки на яких відображається стан розрахунків платників з бюджетом, при цьому податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум.

Отже, внесення на підставі акту перевірки даних до баз даних відповідача, зокрема, АС «Аудит», АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" тощо, не є підставою для здійснення будь - яких коригувань в особовій картці платника податків та не може мати саме по собі будь - які інші юридичні наслідки для платника податків.

Позивачем доказів та обґрунтувань на підтвердження здійснення відповідачем на підставі акта № 685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013 коригувань чи нарахувань податкових зобов'язань саме в обліковій картці платника податків з податку на додану вартість суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.

Таким чином у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було здійснено коригування в обліковій картці платника податків з податку на додану вартість позивача на підставі акта № 685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що у даному випадку внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами державної податкової служби, зокрема, АС «Аудит», АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" тощо, саме по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призвело до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Позивачем не було надано суду інших доказів та обґрунтувань, крім посилань на той факт, що відповідачем було відкориговано показники податних ним податкових декларацій з податку на додану вартість, підстави для висновку про здійснення коригування яких в обліковій картці на підставі акта № 685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013 у суду відсутні, на підтвердження факту того, що дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, по внесенню на підставі зазначеного акту перевірки даних до баз даних, зокрема, АС «Аудит», АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" тощо, призвели до настання будь-яких юридичних наслідків, які мали вплив на реалізацію його (позивача) прав, свобод, інтересів та призвели до їх порушення.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що підстави вважати, що відповідачем були внесені зміни до облікової картки платника податку на додану вартість позивача на підставі акта № 685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013 у суду відсутні, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що внесення на підставі акта № 685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013 змін до баз даних відповідача, зокрема, АС «Аудит», АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" тощо, мало вплив на реалізацію позивачем його (позивача) прав, свобод, інтересів чи призвело до їх порушення.

З огляду на викладене враховуючи те, що внесення на підставі акту перевірки № 685/26-58-22-08-11/31794945 від 22.07.2013 даних до баз даних відповідача, зокрема, АС «Аудит», АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" тощо само по собі, у даному випадку, не мало впливу на реалізацію позивачем його (позивача) прав, свобод, інтересів та не призвело до їх порушення, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання незаконними дій відповідача щодо зобов'язання відповідача відновити інформацію про податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість відповідно до поданої податкової звітності ТОВ АВІАКОМПАНІЯ «МРК» в базах даних відповідача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 09.07.2013.