Постанова № 36056240, 11.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.12.2013р. справа №5009/3812/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В., Принцевської Н.М.за участю представників сторін:від позивача: від відповідача:не з'явився, не з'явився,розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м.Бердянськ Запорізької області на рішення господарського судуЗапорізької областівід23.01.2013р.у справі№5009/3812/12 (суддя Гончаренко С.А.)за позовомУправління комунальної власності Бердянської міської ради м.Бердянськ Запорізької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м.Бердянськ Запорізької області проусунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.01.2013р. по справі №5009/3812/12 позов Управління комунальної власності Бердянської міської ради м.Бердянськ Запорізької області задоволено та усунуто перешкоди у користуванні майном шляхом виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з орендованого приміщення.

Вважаючи незаконним вказане рішення, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги огрунтовані посиланням на неналежне повідомлення про час та місце судового розгляду, а також помилковість висновку суду першої інстанції щодо припинення дії спірного договору оренди за умови відсутності відповідної заяви орендодавця про його припинення в порядку ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Крім того, апелянт вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на преюдиціальність рішення по господарській справі №5009/1801/12, оскільки, на його думку, вказаний судовий акт не встановлює факту, а лише дає оцінку спірним правовідносинам.

У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, а також необхідністю витребування від позивача додаткових документів, розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався.

Сторони не скористались правом на участь в судовому засіданні 11.12.2013р., незважаючи на їх належне повідомлення про час та місце судового розгляду.

Судова колегія дійшла висновку, що відсутність сторін не є перешкодою для подальшого розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст.75, 99 Господарського процесуального кодексу України, в межах встановленого ст.102 ГПК України двохмісячного строку розгляду справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України переглядає матеріали справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.2,4 ч.3 ст.129 Конституції України, одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 та 4-3 ГПК України.

Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 ГПК України та ст. 87 ГПК України. За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник, зазначає про те, що він не був повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, що відбулося 23.01.2013 року, оскільки ухвала господарського суду від 04.01.2013 року про відкладення судового засідання на 23.01.2013 року була надіслана за невірною адресою.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.

З наявних в матеріалах справи повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с.а.с.42, 56) вбачається, що господарським судом Запорізької області ухвала про порушення провадження у справі від 10.10.2012 року та ухвала про відкладення розгляду справи від 10.12.2012 року надіслані відповідачу за адресою: АДРЕСА_2, що відповідає зазначеній як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, адресі відповідача.

Що стосується ухвал про відкладення розгляду справи від 31.10.2012р., 15.11.2012р., 21.12.2012 року та 04.01.2013 року, то факт їх надсилання відповідачу підтверджується лише відтиском штампу канцелярії господарського суду Запорізької області на цих ухвалах, а також повернутим органами зв'язку поштовим конвертом з ухвалою від 04.01.2013 року, який було надіслано відповідачу за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1 (а.с.65).

Водночас, колегія суддів вважає те, що господарський суд у вступних частинах ухвал від 10.12.2013р., 21.12.2012р., 04.01.2013р. вказував вірну адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_2. Конверти з ухвалами від 10.12.2012р. та 21.12.2012р. до господарського суду органами зв"язку повернуті не були. Ухвалу від 04.01.2013 року суд фактично направив за іншою адресою, але телеграма відповідача від 04.01.2013р. про відкладення судового засідання свідчить про обізнаність відповідача про час судового засідання 04.01.2013р. (а.с.59).

Господарський суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгяляд справи на 23.01.2013р. о 12год.00хв.

Поштовий конверт з відповідною ухвалою, надісланий за адресою: АДРЕСА_1 був повернутий з відміткою пошти "За даною адресою не проживає" (а.с.65).

В судовому засіданні 23.01.2013р. за відсутності представника відповідача судом було прийнято рішення, з посиланням на належне повідомлення відповідача про дату та час судового засідання.

В подальшому, ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2013р. про відмову ФОП ОСОБА_4 у відновленні строку на звернення з апеляційною скаргою була скасована постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2013р., з посиланням на те, що відповідач або його представник, не приймали участь у судовому засідання 23.01.2013р., в якому було прийнято оскаржуване рішення, оскільки відповідна ухвала суду була направлена не на адресу відповідача (а.с.124).

Також, колегією суддів враховується що, Єдиний державний реєстр судових рішень, згідно з даними автоматизованої системи "Документообіг господарських суддів", не містить електроних копій жодної з винесених господарським судом Запорізької області ухвал по даній справі, що позбавило відповідача можливості бути обізнаним щодо дати судового засідання та свідчить про порушення процесуального права відповідача.

Відтак, факт не повідомлення відповідача про час та місце засідання суду першої інстанції 23.01.2013р. доведений матеріалами справи.

Згідно п.2 ч.3 ст.104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для застосування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленою належним чином про час та місце засідання суду.

За таких обставин, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду України вважає, що справу розглянуто місцевим господарським судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце судового засідання, тому рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2013р. по справі №5009/3812/12 підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2004р. між Управлінням комунальної власності (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 м.Бердянськ Запорізької області (Орендар), на підставі рішення комітету по передачі в оренду майна територіальної громади м. Бердянська № 24 від 14.01.2004р., укладено договір оренди комунального майна № 887, за умовами п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться на балансі комунального підприємства "Житлосервіс-3" площею 80,00 кв.м, згідно експертної оцінки 117,0 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_3, з метою використання майстерні з ремонту побутової техніки.

Передача майна в оренду здійснюється згідно акту здачі-приймання майно вважається поверненим після підписання акта здачі-приймання орендодавцем (п.2.3 договору).

Факт передання відповідачу 01.04.2004 року об'єкту в оренду підтверджується відповідним актом приймання-передачі (а.с.14).

Сторонами в п.10.1 узгоджено, що договір діє з 01.04.2004р. до 31.12.2004р.

В подальшому додатковими угодами дія договору неодноразово продовжувалася, зокрема:

ѕ додатковою угодою від 21.11.2005 року продовжено строк оренди приміщення до 30.11.2005р. (а.с.15);

ѕ додатковою угодою від 23.01.2006р. - до 30.11.2008р. (а.с.16);

ѕ додатковою угодою від 05.01.2009р. - до 30.11.2011р. (а.с.20).

В матеріалах справи наявні й інші додаткові угоди до договору, якими сторони вносили зміни в преамбулу договору щодо збільшення площі орендованого майна, зміни напряму його використання, перегляду розміру орендної плати, встановлення відповідальності за прострочення повернення майна після припинення дії договору тощо (а.с.а.с.17-21).

16.11.2011 року, тобто до закінчення дії договору, відповідач звернувся до міського голови м. Бердянська з заявою про продовження терміну дії договору оренди комунального майна від 16.04.04 № 887 на 2 роки 11 місяців, в якій також повідомив про вжиті ним заходи з оцінки орендованого майна (а.с.28).

Листами від 15.12.2011р., 16.01.2012р. та 14.02.2012р. Управління комунальної власності Бердянської міської ради повідомило позивача про те, що питання щодо продовження терміну дії договору оренди буде розглянуто на черговій сесії міської ради та про результати його розгляду буде повідомлено додатково.

Рішенням Бердянської міської ради від 01.03.2012р. № 28 вирішено доручити Управлінню комунальної власності Бердянської міської ради продовжити договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, площею 164,0 кв.м., з приватним підприємцем ОСОБА_4 строком до 30.05.2012р. з подальшим неподовженням договору оренди з особливими умовами: "Сторони зобов'язуються змінювати умови орендної плати на підставі рішень Бердянської міської ради, що регулюють розміри орендних ставок за користування майном комунальної власності територіальної громади м.Бердянська" (п. 1.1.3. рішення).

Листом від 15.03.12 Управління комунальної власності Бердянської міської ради повідомило відповідача про прийняття вищевказаного рішення та його реалізацію шляхом підготовки проекту відповідної додаткової угоди, яку надіслало відповідачу листом від 18.04.2012 року №1471 (а.с.30).

Відповідачем додаткову угоду не підписано, натомість, як вбачається з матеріалів справи, він звернувся до господарського суду з позовом до Управління комунальної власності Бердянської міської ради та Бердянської міської ради про визнання продовженим договору оренди комунального майна від 16.04.04 № 877. Рішенням від 23.07.2012 року по справі №5009/1801/12 у задоволенні позову відмовлено, з посиланням на непідписання відповідачем проекту додаткової угоди, який було підготовлено Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради на виконання рішення Бердянської міської ради від 01.03.12р. № 28.

За таких обставин, позивач, вважаючи договір оренди комунального майна від 16.04.04 № 887 припиненим, звернувся до господарського суду з позовом до ФОП ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з орендованого приміщення.

В позові Управління комунальної власності послалось на рішення господарського суду Запорізької області від 23.07.2012р. по справі №5009/1801/12, яким відновлено ФОП ОСОБА_4 в позові вважати договір оренди комунального майна від 16.04.2004р. №887 продовженим.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначене рішення не є преюдиційним, а вищезазначене є правовою оцінкою правовідносин сторін.

Тому, наявність або відсутність орендних відносин за договором оренди №887 від 16.04.2004р. підлягає доведенню у данній справі на загальних підставах.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Бердянської міської ради від 01.03.2012р. №28, яким вирішено продовжити дію спірного договору до 30.05.2012р., залишилося нереалізованим, оскільки сторони не підписали відповідної додаткової угоди до договору.

Разом з тим, вказане не свідчить про те, що договір від 16.04.2004р. № 887 припинив дію у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, а матеріали справи дають підстави вважати вказаний договір продовженим до 30.11.2014 року, з врахуванням наступного.

Частиною 4 ст.284 ГК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Сторонами такий строк визначений додатковою угодою від 05.01.2009р. до 30.11.2011р.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що прийняття Бердянською місью радою рішення про продовження строку спірного договору оренди лише 01.03.2012р. свідчить про визнання договору №887 від 16.04.2004р. продовженим після 30.11.2011р., оскільки не можна продовжити договір після закінчення строку його дії.

Оскільки сторони не підписали додаткову угоду до договору оренди на виконання рішення міської ради, підстави вважати, що строк дії договору був змінений на 30.05.2012р. відсутні.

Матеріали справи також не містять доказів звернення орендодавця до орендаря у встановлений законом строк, тобто до 30.12.2011 року, з запереченнями щодо продовження дії договору оренди, тому колегія суддів приходить до висновку, що договір оренди комунального майна від 16.04.2004р. № 887 є продовженим на той самий строк - до 30.11.2014 року, та на умовах, передбачених цим договором.

Відтак, враховуючи, що на день розгляду справи договір оренди комунального майна від 16.04.2004р. № 887 є чинним, апеляційний суд вважає вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні майном, які фактично полягають у виселенні відповідача із займаного приміщення у зв"язку з закінченням дії договору оренди безпідставними, а тому в їх задоволенні відмовляє.

З врахуванням викладеного, Донецький апеляційний господарський суд скасовує рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2013р. по справі №5009/3812/12 як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права, та відмовляє в задоволенні позову Управління комунальної власності Бердянської міської ради м.Бердянськ Запорізької області з огляду на його безпідставність та недоведеність.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м.Бердянськ Запорізької області - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2013р. по справі №5009/3812/12 - скасувати.

В задоволенні позову Управління комунальної власності Бердянської міської ради м.Бердянськ Запорізької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м.Бердянськ Запорізької області про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з приміщення площею 164 кв. м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_3 - відмовити.

Стягнути з Управління комунальної власності Бердянської міської ради (пл. І Бердянської ради, буд. 2, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, код ЄДРПОУ 25473739) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 573,50 грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Головуючий Т.М.Колядко

Судді: Н.В.Ломовцева

Н.М.Принцевська

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2 відповідачу

3.-у справу

4-ГСЗО

5-ДАГС