Рішення № 36056233, 10.12.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 р. Справа №920/1427/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (37240, Полтавської області, Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Матросова,10) в особі Підліснівської філії, (вул. Леніна, 7, с. Підліснівка, Сумський район, Сумська область,40030

про стягнення грошових коштів в сумі 11029,46 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Справа № 920/1427/13 28.10.2013 року надійшла до господарського суду Полтавської області за підсудністю згідно ухвали господарського суду Сумської області від 02.09.2013р., яка постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 року залишена без змін.

За результатами автоматичного розподілу для розгляду зазначеної справи призначено суддю Тимощенко О.М.

В судовому засіданні 10.12.2013 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 11029,46 гривень боргу згідно акту виконаних робіт № ККС-000694 від 04.10.2012р. з яких: 2743,97 грн. сума основного боргу, 29,54грн. - 3% річних; згідно акту виконаних робіт № ККС-000712 від 16.10.2012р. з яких: 8168,00 грн. сума основного боргу, 87,95 грн. - 3% річних.

19.11.2013 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач пояснив суду, що відповідач повністю сплатив суму основного боргу згідно акту виконаних робіт № ККС-000694 від 04.10.2012р. та акту виконаних робіт № ККС-000712 від 16.10.2012р., тому станом на 19.11.2013р. заборгованість з основного боргу у відповідача перед позивачем відсутня та просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" 1720,50 грн. сплаченого судового збору та 2800,00 грн. на оплату послуг адвоката.

Позивач в судове засідання призначене на 10.12.2013 року не з'явився. 02.12.2013 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких він вимоги про стягнення з відповідача 117,49 гривень 3% річних підтримує повністю та просить суд провести розгляд справи без участі свого представника.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (поштове повідомлення про вручення ухвали суду в матеріалах справи).

В своєму відзиві на позовну заяву відповідач повідомив суд про сплату ним суми основного боргу згідно платіжних доручень №PID0000845 від 10.07.2013р. та №PID0000918 від 15.10.2013р. (арк. с. 104-105) та просив суд припинити провадження у справі в даній частині. Стосовно стягнення з нього 3% річних та витрат на оплату послуг адвоката заперечував посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість належними доказами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до акту виконаних робіт № ККС-000694 від 04.10.2012р. та акту виконаних робіт № ККС-000712 від 16.10.2012р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) на замовлення Підліснівської філії Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (відповідач) виконав роботи з ремонту транспортного засобу ВАЗ -21213, 2000 року випуску, номерні знаки ВМ 5031АА на загальну суму 2743,97 гривень та роботи з ремонту транспортного засобу ВАЗ -21043, 2001 року випуску, номерні знаки 04237ОМ на загальну суму 8168,00 гривень (арк. с. 9,12). Всього позивачем було виконано ремонт на суму 10911,97 гривень.

Виконані роботи були прийняті представником відповідача Ковальовим А.В., що діяв на підставі довіреності №572 від 04.10.2012 року та представником відповідача Шемошенко Р.Ф., що діяв на підставі довіреності №584 від 10.10.2012 року (арк. с. 10, 13).

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між сторонами суд встановив, що сторонами по справі був вчинений правочин, який за своєю суттю є договором підряду, згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 статті 530 ГПК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

25.01.2013 року позивач направив відповідачу два листи - вимоги , в яких просив відповідача сплатити заборгованість за виконані роботи згідно акту виконаних робіт № ККС-000694 від 04.10.2012р. на суму 2743,97 гривень та згідно акту виконаних робіт № ККС-000712 від 16.10.2012р. на суму 8168,00 гривень. Викладене підтверджується оригіналом опису вкладення в цінний лист від 25.01.2013 року та оригіналом поштової квитанції від 25.01.2013 року (арк. с. 116-117).

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву повідомив суд про сплату ним основного боргу згідно платіжного доручення від 10.07.2013 року №PID0000845 на суму 2 743,97 гривень та згідно платіжного доручення від 15.10.2013 року №PID0000918 на суму 8 168,00 гривень, що разом складає 10 911,97 гривень (арк. с. 104-105).

19.11.2013 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач також повідомив суд, що відповідач повністю сплатив суму основного боргу в розмірі 10 911,97 гривень.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що сплата відповідачем частини суми основного боргу (2 743,97 гривень) була здійснена відповідачем ще 10.07.2013 року (згідно платіжного доручення №PID0000845), а позовна заява надійшла до господарського суду Сумської області згідно вхідного штампу канцелярії суду лише 15.08.2013 року. Оскільки сплата частини боргу в сумі 2 743,97 гривень була здійснена відповідачем ще до звернення позивача з позовною заявою до суду, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в даній частині.

В частині стягнення 8168,00 гривень основного боргу предмет спору відсутній і провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Оскільки сплата відбулася після порушення провадження у справі, то судові витрати в цій частині позову покладаються на відповідача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 117,49 грн. 3% річних за період з 02.02.2013 року по 12.06.2013 року.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних та прийшов до висновку про їх задоволення.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2800,00 грн. витрат за оплату послуг адвоката.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат, крім судового збору, входить зокрема оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи угоду про надання правової допомоги від 14.06.2013р., укладену між адвокатом ОСОБА_4 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, копію Свідоцтва за НОМЕР_2, виданого гр. ОСОБА_4 про право на зайняття адвокатською діяльністю, платіжне доручення №1875840659 від 29.08.2013р. про сплату позивачем послуг адвоката в сумі 2800,00грн. (арк. с. 20-21,109).

Судом перевірено відповідність заявленої до стягнення суми з наданим обсягом адвокатських послуг та враховано їх співрозмірність з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи., а тому суд, враховуючи складність спору, якість підготовки позовної заяви, розмір позовних вимог, конкретні обставини справи, дійшов висновку, що сума 2800,00 грн. є завищеною та необґрунтовано великою. Враховуючи викладене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 500,00 грн. - відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49, ч.1 п.1-1 ст. 80 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині стягнення 8 168,00 гривень боргу провадження у справі припинити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (37240, Полтавської області, Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Матросова,10, код ЄДРПОУ 30382533) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) 117,49 3% річних, 500,00 гривень витрат по оплаті послуг адвоката, 1292,46 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині вимог - відмовити в задоволенні.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

повне рішення складено 10.12.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією