Постанова № 36055979, 17.12.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7836/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2013 року № 0000194200.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що викладені в акті фактичної перевірки від 11.10.2013 року № 0050/28/10/38/30109015 порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахунків операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не відповідають фактичним обставинам, у зв'язку із чим притягнення позивача до відповідальності спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним. Так, за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання штрафна санкція застосовується протягом кількох днів, як за триваюче порушення, а не за кожний день такого порушення. Крім того, позивачем ведеться облік товарних запасів за місцем їх реалізації і продаються товари, які відображені в такому обліку. Однак перевіряючими зроблено запис у акті про знаходження у реалізації позивача обладнання, яке не обліковано в установленому порядку, на загальну суму 66597 гривень, не зважаючи на пояснення посадових осіб підприємства, що вказане обладнання належить іншому суб'єкту господарювання, якому позивач надав частину приміщення в суборенду. Крім того, в акті перевірки не конкретизовано, який товар або послугу позивач реалізував без проведення операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості. Також позивач зазначає, що акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, складений без передбачених законом підстав, у зв'язку із чим не може бути належним доказом встановлених порушень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено в межах правового поля, при наявності порушень позивачем законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову.

Судом встановлено, що на підставі ст.20, пп.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України та наказу про проведення фактичної перевірки від 09.10.2013 року № 558, з метою здійснення контролю за дотримання порядку щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва т побілку підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими) особами, співробітниками податкової служби проведена фактична перевірка господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 17, за результатами якої складений акт від 11.10.2013 року, який зареєстрований в органі Міндоходів за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання 14.10.2013 року № 0050/25/10/38/30109015.

Відповідно до п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно з п.81.1 ст.80 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до п.80.7 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Суд враховує, що перевірка проведена уповноваженими співробітниками податкового органу, за наявності наказу керівника податкової інспекції та відповідних направлень на проведення перевірки. При цьому позивач допустив посадових осіб податкового органу до проведення перевірки та надав відповідні документи для її проведення.

Таким чином, суд відхиляє посилання позивача, як на підставу для задоволення позовних вимог, на неналежність, як доказу, акту перевірки від 11.10.2013 року. При цьому суд враховує, що власне проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за дотримання платниками податків вимог чинного законодавств. Втім, належним способом захисту порушеного права позивача може бути оскарження відповідних актів індивідуальної дії, прийнятих за результатами відповідних перевірок, в даному випадку - спірного податкового повідомлення-рішення.

Фактичною перевіркою встановлено порушення п.2, п.9, п.11, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахунків операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі вищевказаного акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення 05.11.2013 року № 0000194200, яким до ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 134639 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення частково необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.

Як вбачається з акту перевірки від 11.10.2013 року, перевіркою встановлено порушення п.2, п.9, п.11, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахунків операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР). При цьому за порушення п.2 ст.3 вказаного Закону позивача не притягнуто до відповідальності, а сам акт перевірки не містить конкретних фактів допущеного порушення.

Згідно з актом перевірки, порушення позивачем п.9 ст.3 Закону № 265/95-ВР полягає у незабезпеченні суб'єктом господарювання щоденного друкування фіскальних звітних чеків за 30.03.2013 року та 31.03.2013 року згідно КОРО № 1501005172р/3 та 19.09.2013 року, 20.09.2013 року згідно КОРО № 1501003172р/4.

Факт допущення даного порушення позивачем не заперечується, однак позивач вважає неправомірним застосування штрафної санкції у розмірі, застосованому податковим органом.

Так, відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по акту перевірки за дане порушення на позивача накладено штраф у розмірі 1360 гривень (340 грн. Х 4), тобто за кожне невиконання щоденного друку (30.03.2013 року, 31.03.2013 року, 19.09.2013 року та 20.09.2013 року).

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з п.4 ст.17 Закону № 265/95-ВР у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання передбачена відповідальність в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача та зазначає, що передбачена п.4 ст.17 Закону № 265/95-ВР відповідальність за допущене позивачем порушення складає двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в гривневому еквіваленті складає 340 гривен. У зв'язку із цим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020 гривень є неправомірним та підлягає скасуванню.

Крім того, фактичною перевіркою встановлено незабезпечення ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» використання режиму попереднього програмування найменування товару та послуг, чим порушено вимоги п.9 ст.3 Закону № 265/95-ВР.

Дане порушення підтверджується матеріалами справи, зокрема квитанцією від 09.10.2013 року, зробленій о 11:49 годині, відповідно до якої ТОВ «Інтертелеком» проданий товар у кількості 1 одиниці вартістю 30 гривень. Згідно рахунку до сплати № 3781177/11757173 від 09.10.2013 року позивачем було реалізовано пластикову чіп-карту, у зв'язку із чим суд вважає підтвердженим встановлений в ході фактичної перевірки факт незабезпечення ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» використання режиму попереднього програмування найменування товару та послуг.

Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій по акту перевірки за дане правопорушення на позивача накладено штраф у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в гривневому еквіваленті складає 85 гривень, відповідно до п.6 ч.1 ст.17 Закону № 265/95-ВР.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині, у зв'язку із чим відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, фактичною перевіркою встановлено незабезпечення ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, чим порушено п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР.

Так, в акті перевірки зазначено, що у торговельному залі за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 17, в реалізації знаходиться товар, на який відсутній документи, згідно з переліком (смартфони, планшети, програвачі тощо) на загальну суму 66397 гривень.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, під час перевірки працівники Товариства пояснили співробітниками податкової служби, що у приміщенні, в якому розміщено центр обслуговування абонентів, яке орендовано ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації», частина площі приміщення передана в суборенду іншому суб'єкту господарювання. Так, на вказаній площі розміщено замкнену прозору скляну шафу із зразками обладнання, яке належить іншому суб'єкту господарювання - суборендарю позивача. Зазначене обладнання не знаходилось в реалізації позивача, а працівники Товариства не мали до нього фізичного доступу. При цьому до перевірки було надано копію договору суборенди приміщення та продемонстровано місце (куточок покупця), де знаходяться реєстраційні документи орендаря, якому належить обладнання.

Вищезазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією договору суборенди № 3-17 від 01.10.2011 року, відповідно до якого ТОВ «Інтертелеком» (Орендар) передало у тимчасове платне володіння та користування ФОП ОСОБА_1 (Суборендар) частину нежилого приміщення загальною площею 6 (шість) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Також, відповідно до акту прийому-передачі від 04.10.2011 року Орендар передав, а Суборендар прийняв в тимчасове платне володіння та користування частину нежилого приміщення загальною площею 6 (шість) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, згідно свідоцтва платника єдиного податку Серії А № 180820, видане 01.01.2012 року, ФОП ОСОБА_1 займається роздрібною торгівлею телекомунікаційного устаткування в спеціалізованих магазинах, ремонтом побутових приладів та здійснює господарську діяльність, у тому числі, за адресою: АДРЕСА_1.

Вищевказані докази у своїй сукупності свідчать на користь доводів позивача про належність перелічених у акті товарів іншому суб'єкту господарювання. При цьому, відображені у акті фактичної перевірки висновки перевіряючих щодо порушення Товариством п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача.

Таким чином, позивач достатньо та належно обґрунтував в цій частині свої позовні вимоги. При цьому відповідач, який в спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладений обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надав суду доказів, які б підтвердили ту суттєву обставину, що в реалізації саме ТОВ «Інтертелеком» знаходились товари, перелічені в акті фактичної перевірки.

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за дане порушення до ТОВ «Інтертелеком» застосований штраф у подвійному розмірі необлікованих товарів в сумі 133194 гривень (66597 грн. х 2), відповідно до ст.20 Закону № 265/95-ВР, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 05.11.2013 року № 0000194200 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 134214 гривень (сто тридцять чотири тисячі двісті чотирнадцять гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 17 грудня 2013 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк