Постанова № 36055960, 14.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 р. Справа № 805/15281/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу в розмірі 6 783, 00 гривень.

Інспекція з питань захисту прав споживачів у Донецькій області звернулась до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу в розмірі 6 783, 00 гривень.

Представник позивача у судове засідання з'явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки ухвала про відкриття провадження направлена відповідачу рекомендованим листом за адресою його реєстрації, а саме: АДРЕСА_1, але була повернута на адресу суду, суд вважає, що вжив належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження

В С Т А Н О В И В:

24.10.2013 року Інспекція з питань захисту прав споживачів у Донецькій області звернулась до суду із адміністративним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу в розмірі 6 783, 00 гривень, мотивуючи свої вимоги ти що відповідачем порушено вимоги ст. 16 Закону України "Про рекламу", а саме Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 розповсюджено зовнішню рекламу без відповідного дозволу, що зафіксовано у Протоколі про порушення законодавства про рекламу від 12.03.2013 № 000013. Рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області від 19.07.2013 № 000022 року накладено штраф у розмірі 1 700,00грн., а також у зв'язку з неможливістю встановлення вартості реклами, відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про рекламу штраф у розмірі 5 083,00 грн. На даний час штрафні санкції відповідачем не сплачені, що є порушенням законодавства.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.03.2013 року службовою особою, провідним спеціалістом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області Пефтєєвим Д.В., складено протокол від 12.03.2013 № 000013 про порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства про рекламу, яким встановлено порушення ст. 16 Закону України "Про рекламу" щодо розповсюдження реклами без відповідного дозволу.

12.07.2013 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 була надіслана вимога від 20.06.2013 № 04/16-1493, про що свідчить поштове повідомлення. У вимозі було зазначено дату розгляду справи (19.07.2013) та вказано про необхідність надати у зазначений термін документи, які підтверджують вартість розповсюдженої реклами з порушенням вимог законодавства про рекламу. Але жодних документів на адресу позивача не надійшло.

Рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області від 19.07.2013 № 000022 (на підставі Протоколу засідання від 19.07.13 № 000022) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за розповсюдження реклами без відповідного дозволу, а також у зв'язку неможливістю встановлення вартості реклами застосовано штраф в розмірі 6 783,00 гривень.

Засади рекламної діяльності в Україні визначає Закон України "Про рекламу" від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР, який регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Порядок розміщення зовнішньої реклами регламентований ст.16 Закону України "Про рекламу", відповідно до положень частини 1 якої розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна норма міститься в п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067, і передбачає, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Зі змісту п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами вбачається, що підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу, є виданий у встановленому порядку дозвіл.

Таким чином, розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території населених пунктів має здійснюватися винятково за наявності відповідного дозволу, виданого виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснив розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами, за відсутності відповідного дозволу, чим порушив вимоги ст.16 Закону України "Про рекламу".

Відповідно до п.46 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про рекламу" контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку; спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань містобудування та архітектури - щодо спорудження житлового будинку.

Наведена норма свідчить, що позивач - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Донецькій області належить до категорії суб'єктів, уповноважених здійснювати контроль за дотриманням законодавства про рекламу в межах визначених законодавством повноважень.

Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону, що передбачено ч.1 ст.27 Закону України "Про рекламу".

Згідно з ч.2 ст.27 Закону України "Про рекламу" відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: 1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Приписами абзацу 4 п. 4 статті 27 Закону України «Про рекламу» зазначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Згідно пункту 6 статті 27 Закону України «Про рекламу» за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 7 статті 27 Закону України «Про рекламу» встановлено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, оскільки незважаючи на вимогу Інспекції, відповідач не надав їй документи стосовно вартості реклами, розповсюдженої з порушеннями вимог Закону України "Про рекламу", позивач, діючи на підставі ч.6,7 ст.27 цього Закону, правомірно застосував до відповідача штраф у розмірі 6 783,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області є обґрунтованими та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу в розмірі 6 783, 00 гривень - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) суму штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 6 783 (шість тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 00 копійок. Отримувач: Донецьке УК/ Ворошиловський район, код платежу 21081100, р/р 31110106700004, МФО 834016, ЄДРПОУ 38033949.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті 14 листопада 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.