Рішення № 36053107, 10.12.2013, Березанський районний суд Миколаївської області

10.12.2013

Справа № 469/1435/13-ц

2/469/471/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року Березанський районний суд Миколаївської області у складі головуючої - судді Гапоненко Н.О.,

при секретарі - Потриваєвій М.А.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Березанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Агро-Коблево» про стягнення винагороди за безперервний стаж роботи, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 24.10.2013 року звернувся до суду з позовом до ДП «Агро-Коблево» про стягнення винагороди за безперервний стаж роботи за 2010 рік у сумі 9387,96 грн., мотивуючи тим, що він з 01 квітня 1986 року працював у радгоспі-заводі «Росія», який 13 серпня 1998 року було реорганізовано у ВАТ «Коблево», а з 06 вересня 2002 року, як і інші працівники колишнього радгоспу «Росія», переведений на роботу в ДП «Агро-Коблево» на посаду головного інженера. 31.01.2012 року позивач звільнився з роботи за власним бажанням, проте при звільненні йому не була нарахована та виплачена сума винагороди за безперервний стаж роботи на підприємстві за 2010 рік з розрахунку 20% заробітної плати за рік при тривалості стажу понад 25 років.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду заперечення на позовну заяву, з яких вбачається, що ДП "Агро-Коблево" створено у 2002 році, позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 06.09. 2002 року, звільнившись з попереднього місця роботи на підставі п.5 ст.36 КЗпП України у зв"язку з переведенням, тому його безперервний стаж роботи в ДП «Агро-Коблево» становить 9 років 4 місяці. У зв"язку зі звільненням позивача на час прийняття рішення про нарахування та виплату винагороди, на нього не поширюються положення Колективного договору, яким передбачено здійснення зазначених виплат, метою яких є стимулювання працівника для праці на одному підприємстві. Крім того, посилався на відсутність у суду повноважень щодо самостійного нарахування виплат, що є втручанням у господарську діяльність підприємства.

Крім того, пояснив суду, що зазначені виплати здійснюються роботодавцем при позитивному фінансовому стані підприємства, а 2010 рік був збитковим, і що здійснення виплат проводиться лише за рішенням дирекції підприємства.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, регульовані нормами трудового права.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач з 01.04.1986 року працював робітником радгоспу-заводу «Росія», який 13 серпня 1998 року було реорганізовано у ВАТ «Коблево», з 06 вересня 2002 року прийнятий на посаду головного інженера ДП «Агро-Коблево», заснованому на колективній власності ВАТ «Коблево», за переведенням з ВАТ "Коблево". 31.01.2012 року позивача звільнено з посади на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

На момент звільнення винагорода за підсумками 2010 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. На час звільнення позивач до відповідача з заявою про виплату зазначеної винагороди не звертався.

Відповідно до п.7.19 Колективного договору ДП «Агро-Коблево» на 2006-2011 роки, з метою посилення матеріальної зацікавленості працівників на підприємстві введено виплати у виді винагороди за підсумками року за безперервний стаж роботи на підприємстві, який обчислюється із розрахунку річного заробітку, помноженого на відсоток за певний стаж роботи, зокрема, від 5 до 10 років 10%, від 10 до 15 років 13%, від 15 до 20 років 16%, більше 20 років 20%.

01 березня 2012 року відповідачем виплачено працівникам ДП «Агро-Коблево» винагороду за підсумками року, за вислугу років за 2010 рік, позивачу зазначена винагорода не нараховувалась та не виплачувалась.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються та підтверджені трудовою книжкою позивача (а.с.6-8), копіями наказів про прийняття на роботу, звільнення, нарахування та виплату доплати за вислугу років зі списком осіб, які мають право на отримання доплати за 2010 рік, копіями статуту та колективного договору ДП «Агро-Коблево» на 2006-2011 роки, довідкою про заробітну плату позивача.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також і інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Частиною 1 ст.15 зазначеного Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом.

За умовами частини першої статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обовязковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Відповідно до частини третьої статті 7 зазначеного Закону, колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Пунктами 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці розяснено, що з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами. При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Пунктом 6.7 Галузевої угоди між Міністерством аграрної політики України, галузевими об'єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2006 - 2008 роки передбачено, що на госпрозрахункових підприємствах усіх форм власності, а також в навчально-дослідних і інших госпрозрахункових підрозділах аграрних закладів освіти форми і системи оплати праці, тарифні сітки, відрядні розцінки, схеми посадових окладів, перелік, розміри та умови виплати надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених чинним законодавством, Генеральною і цією Галузевою угодами.

Колективним договором ДП «Агро-Коблево» виплати винагороди за результатами року віднесено до соціально-побутових пільг, що не відповідає діючому законодавству України, вказаній Галузевій угоді, пунктом 8.3 якої визначено перелік додаткових соціально-трудових пільг, гарантій і компенсацій.

Підпунктом 2.2.2. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України 13.01.2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, винагороди, які здійснюються раз на рік : винагороду за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи) віднесено до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які виплачуються із фонду оплати праці.

У колективному договорі ДП «Агро-Коблево» не ставиться залежність виплати винагороди від наявності чи відсутності заяви працівника, повного чи неповного відпрацьованого року, звільнення працівника після закінчення календарного року, наявності чи відсутності рішення про виплату такої винагороди та від наявності чи відсутності коштів на підприємстві тощо, навпаки, зі змісту ст.7.19 Колективного договору вбачається, що виплата такої винагороди є безумовним обов»язком відповідача. Таким чином, у позивача були підстави очікувати здійснення вказаної виплати.

Виходячи із зазначених положень колективного договору, доводи відповідача щодо негативного фінансового стану підприємства у 2010 році як підставу для неприйняття рішення про виплату винагороди за вислугу років та є безпідставними.

Крім того, рішення про виплату винагороди за 2010 рік все ж таки було прийнято відповідачем у 2012 році, та з цього часу у позивача виникло право на отримання вказаної винагороди, оскільки у 2010 році він працював в ДП "Агро-Коблево".

Разом з тим, суд зазначає, що на даний час юридична значимість безперервного трудового стажу як тривалості безперервної роботи на одному підприємстві, в установі, організації, законодавчо не визначена.

Таким чином, за відсутності підстав для зарахування до безперервного трудового стажу позивача в ДП «Агро-Коблево» періодів роботи в радгоспі-заводі «Росія» та ВАТ «Коблево», як відмінних від ДП «Агро-Коблево» юридичних осіб, правонаступником яких ДП «Агро-Коблево» не є, вимоги позивача про обчислення винагороди за підсумками року виходячи зі стажу більш як 20 років, є безпідставними, оскільки його стаж роботи у відповідача становить 9 років 4 місяці.

Тому розмір винагороди ОСОБА_1 за підсумками 2010 року становить : 46939,82*10%=4693,98 грн.

Посилання відповідача на відсутність у суду повноважень щодо нарахування заробітної плати протирічить положенням ст.ст.116, 117 КЗпП України, за змістом яких у разі наявності спору про розмір виплат, належних звільненому працівнику, їх розмір визначає орган, що виносить рішення по суті спору.

Крім того, за змістом ст.233 КЗпП України, захист прав працівників у разі порушення законодавства про оплату праці, здійснюється шляхом стягнення коштів.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Агро-Коблево» про стягнення винагороди за безперервний стаж роботи задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Агро-Коблево», код ЄДРПОУ 32056819, юридична адреса : 57453, Миколаївська область, Березанський район, с.Коблеве, вул.Одеська, 6, на користь ОСОБА_1 в рахунок винагороди за безперервний стаж роботи на підприємстві за 2010 рік 4693 (чотири тисячі шістсот дев"яносто три) гривні 98 копійок.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Агро-Коблево», код ЄДРПОУ 32056819, юридична адреса : 57453, Миколаївська область, Березанський район, с.Коблеве, вул.Одеська, 6, судовий збір на користь держави у сумі 469,39 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Березанський районний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 грудня 2013 року.

Суддя :