Вирок № 36050605, 11.12.2013, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/3242/13-к

Провадження № 1-кп/626/190/2013

Красноградський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

10.12.2013 року Красноградський районний суд Харківської області

під головуванням судді Гусар П.І.

при секретарі Івашкіній Т.В..

за участю прокурора Мандича А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у стадії підготовчого судового засідання обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013220350001085 від 27 листопада 2013 року, і угоду про визнання винуватості, стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не одруженого, має повну загальну середню освіту, не працюючого, судимість в силу ст.. 89 КК України погашена,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1, ст.. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту і наданої угоди про визнання винуватості від 27 листопада 2013 року ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, направленим на порушення громадської безпеки в частині убезпечення від порушення правил обороту вибухових речовин, на протязі тривалого часу, починаючи з 2010 року по 2013 ріку за місцем свого мешкання в АДРЕСА_1, , без передбаченого законом дозволу, зберігав вибухову речовину, а саме, згідно з висновком судової комплексної вибухово-технічної експертизи та експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу за № 211 від 20.11.2013 року, вибухову речовину метальної дії - димний порох, масою 148 грам.

Наведені умисні дії обвинуваченого були кваліфіковані за ч.1 ст. 263 КК України, як незаконне зберігання вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу.

Як вбачається з обвинувального акту та угоди про визнання винуватості ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винним у вчиненні вищевказаного злочину.

ОСОБА_1 погодився із прокурором на призначення йому покарання за цей злочин в виді в вигляді трьох років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання із випробуванням.

Суд, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши в обвинувачуваного повне порозуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які б примусили обвинуваченого погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого щодо нього обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості. При цьому суд виходить з наступного.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, оскільки санкція ч.1 ст.263 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років .

Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України, враховуючи тяжкість злочину, відсутність потерпілого, та у випадку завдання злочином шкоди лише державним та суспільним інтересам, може бути укладено угоду про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим.

Угода за змістом укладена відповідно до ст.472 КПК України і має усі необхідні реквізити та відомості, у т.ч. стосовно міри та виду узгодженого між сторонами покарання та наслідків невиконання угоди.

Обвинуваченому суд під розписку відповідно до ст.474 КПК України роз'яснив процесуальні права, характер обвинувачення, вид покарання та наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст.473, 476 КПК України, роз'яснив вичерпні підстави оскарження вироку суду, винесеному на підставі угоди.

Суд також переконаний в тому, що угоду сторонами підписано добровільно, свідомо, без впливу будь-яких сторонніх обставин чи факторів. Умови укладеної угоди також не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін чи інших осіб. З угоди також не вбачається обставин, які б свідчили про очевидну неможливість виконання обвинуваченим узятих на себе за угодою зобов'язань.

Як видно з реєстру матеріалів досудового розслідування у справі зібрано достатньо доказів для обґрунтованої підозри і обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а тому визнання ним винуватості є цілком виправданим.

Суд вважає, що обставини, які обтяжують і пом'якшують покарання, дані про особу ОСОБА_1 характер кримінального правопорушення та інші обставини цілком враховані угодою про визнання винуватості і знайшли своє відображення в узгодженому остаточному покаранні.

Керуючись ст.ст.373, 374, 474, 475 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду від 27.11.2013 року між прокурором Мандич А.В. і обвинуваченим ОСОБА_1 про визнання винуватості.

Відповідно до затвердженої угоди про визнання винуватості визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, затосувати ст.. ст.. 75, 76 КК України, звільнити його від відбування покараня із випробуванням, призначивши іспитовий строк на один рік, та зобов'язати засудженого не виїждати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти КВІ про зміну місця свого проживання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експерто-криміналістичного центру ГУМВСУ в Харківській області на р/р 31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, МФО 851011 витрати за проведення комплексної вибухотехнічної експертизи в розмірі 856 ( вісімсот пятдесят шість) грн 52 грн.

Речові докази, димний порох вагою 148 гр після набрання вироком законної сили, знищити у встановленому порядку.

На вирок сторонами може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Красноградський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, але лише у випадках, встановлених ст.ст.473, 394 КПК України.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору.

Суддя