Рішення № 36049113, 10.12.2013, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 1227/8065/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

при секретарі Биковій І.Д.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанськспецбуд» (далі ТОВ «Лисичанськспецбуд») про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду з позовною заявою до ОСОБА_4 «Лисичанськспецбуд» про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач при його звільненні не провів з ним повного розрахунку, тому на підставі ст. 117 КЗпП України має сплатити йому середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку за період з 26.12.2011 р. по 28.07.2012 р. в сумі 10 244,75 грн. та моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду від 02.12.2013 р. за заявою позивача ОСОБА_1 неналежний відповідач ОСОБА_4 «Лисичанськспецбуд» був замінений належним відповідачем ТОВ «Лисичанськспецбуд».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, підтвердив доводи, викладені в позові. Додатково суду пояснив, що зробив розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку за 215 календарних днів. Фактично виконавча служба перерахувала йому кошти 28.07.2012 р. розмір моральної шкоди в сумі 5 000 грн. визначив виходячи з того, що після його звільнення помер його тесть і були потрібні гроші на похорон приблизно 5 000 грн. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На пропозицію суду відмовився робити перерахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, перерахунок середньоденної заробітної плати та збільшувати або зменшувати позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав. Суду пояснив, що рішенням суду від 13.02.2012 р. на користь ОСОБА_1 була стягнута заборгованість із заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку. Було відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення суду. Відсутня вина підприємства в невиплаті позивачеві заробітної плати, оскільки у підприємства не було грошей, щоб провести повний розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні. Розмір середньоденної заробітної плати, розрахованої позивачем в сумі 47,65 грн., він не оспорює. Підстав для стягнення моральної шкоди немає. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав. Суду пояснив, що у підприємства не було грошей, щоб повністю розрахуватись з позивачем. 09.07.2012 р. з рахунку підприємства були списані грошові кошти для розрахунку з позивачем, після цього виконавче провадження було закрите. Розмір середньоденної заробітної плати, розрахованої позивачем в сумі 47,65 грн., він не оспорює. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Сєвєродонецького міського суду від 13.02.2012 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 «Лисичанськспецбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку на користь ОСОБА_1 було стягнуто борг по заробітній платі в сумі 4 859,82 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 12.05.2011 р. по 26.12.2012 р. в сумі 10 911, 85 грн., в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Цим же судовим рішенням встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_4 «Лисичанськспецбуд» з 03.11.2003 р. по 11.05.2011 р., а його середньоденна заробітна плата становить 47,65 грн.

Розмір середньоденного заробітку позивача в сумі 47,65 грн. представниками відповідача не оспорювався.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника Виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день Звільнення. Про нарахуванні суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч.1 ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Враховуючи, що відповідач в день звільнення не в повному обсязі розрахувався з позивачем і не сплатив йому усі належні суми, то з ТОВ «Лисичанськспецбуд» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Як вбачається з позовної заяви, позивач заявив до стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 26.12.2011 р. по 28.07.2012 р. в сумі 10 244,75 грн. Проте суд вважає, що стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за період з 27.12.2011 р. по 09.07.2012 р. Суд дійшов такого висновку, виходячи з того, що рішенням Сєвєродонецького міського суду від 13.02.2012 р. на користь ОСОБА_1 був стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 12.05.2011 р. по 26.12.2012 р. в сумі 10 911, 85 грн. Таким чином, облік нового періоду, за який стягується середній заробіток за час затримки розрахунку, обліковується з 27.12.2011 р. Останнім днем періоду, за який стягується середній заробіток за час затримки розрахунку, є 09.07.2012 р. день, коли з рахунків відповідача ОСОБА_5 державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції в примусовому порядку були списані грошові кошти на виконання виконавчого листа Сєвєродонецького міського суду. Зазначена обставина підтверджується копією платіжної вимоги від 07.07.2012 р. №125.

Фактично грошові кошти в сумі 14 128,96 грн. були перераховані ОСОБА_1 ОСОБА_5 державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції 28.07.2012 р. З рахунків ТОВ «Лисичанськспецбуд» ці грошові кошти в примусовому порядку були списані 09.07.2012 р. За таких обставин суд не вбачає вини відповідача в затримці розрахунку з позивачем, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином, з урахуванням триденного робочого тижня, встановленого наказами ОСОБА_4 «Лисичанськспецбуд» від 23.07.2009 р. № 269к, від 03.01.2012 р. №2к, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за 79 робочих днів у сумі 3 764,35 грн. (кількість робочих днів х середньоденний заробіток = 79 дн. х 47,65 грн. = 3 764,35 грн.).

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Спричинення моральної шкоди і розмір самої шкоди в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 обґрунтував тим, що після його звільнення з підприємства у нього помер тесть, на поховання якого були потрібні гроші. Виходячи з суми витрат на поховання він визначив моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

За таких обставин суд вважає, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоді і відмовляє в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 229,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Лисичанськспецбуд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27.12.2011 р. по 09.07.2012 р. в сумі 3 764 (три тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 35 коп.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ТОВ «Лисичанськспецбуд» на користь держави судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять девять) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Рішення в повному обсязі складене 10.12.2013 р.

СуддяЖ. І. Кордюкова