Постанова № 36046940, 12.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2013 року Справа № 904/6476/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач

суддів: Крутовських В.І., Прокопенко А.Є.

при секретарі: Лазаренко П.М.

За участю прокурора Зіма В.Б., прокурор відділу, посвідчення № 001419 від 27.08.2012 року.

За участю представників сторін:

від позивача: Нікуліна К.О., представник, довіреність №34 від 07.11.13;

від відповідача: Катичева Ю.В., представник, довіреність №19 від 19.04.13;

представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "38 Відділ інженерно-технічних частин" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2013 року у справі № 904/6476/13

за позовом прокурора Баглійського району міста Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ в особі державного науково-виробничого підприємства "Цирконій", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до державного підприємства "38 Відділ інженерно-технічних частин", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 463843 грн. 57 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2013 року (суддя Бєлік В.Г.) з державного підприємства "38 Відділ інженерно-технічних частин" на користь державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" стягнуто 325574 грн. 28 коп. витрат з електрозабезпечення щодо закупівлі електричної енергії, 116696 грн. 26 коп. витрат з електрозабезпечення щодо утримання електромереж, 4362 грн. 71 коп. витрат щодо компенсації реактивної електроенергії, 2927 грн. 52 коп. річних, 14004 грн. 55 коп. пені, а також на користь Державного бюджету України 9271 грн. 31 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду державне підприємство "38 Відділ інженерно-технічних частин" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Прокурор Баглійського району міста Дніпродзержинська та державне науково-виробниче підприємство "Цирконій" у відзивах на апеляційну скаргу просять в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2012 року між державним науково-виробничим підприємством "Цирконій" (основний споживач, позивач) та державним підприємством "38 Відділ інженерно-технічних частин" (субспоживач, відповідач) укладено договір про відшкодування витрат з електрозабезпечення № 77 - 39/12-12.

За п.1.1 договору основний споживач зобов'язується здійснювати забезпечення електроживлення субспоживача в межах величин, дозволених субспоживачу до використання відповідно до технічних умов, а субспоживача - своєчасно відшкодовувати витрати основного споживача, пов'язані з забезпеченням електроживлення за цим договором, у тому числі: вартість витраченої електричної енергії, витрати на утримання електричних мереж, що забезпечують електроживлення, плату за компенсацію реактивної електричної енергії.

Згідно п.2.2.та п.2.2.1. договору субспоживач зобов'язується здійснювати відшкодування витрат основного споживача:

- на закупівлю електричної енергії, що витрачається на електрозабезпечення субспоживача та використовується субспоживачем за тарифами, що встановлені НКРЕ та діють у розрахунковому періоді;

- на утримання електричних мереж, визначені згідно з додатком 7 „Методика розрахунку суми відшкодування витрат на утримання технологічних електричних мереж" за розрахунковий період;

- з компенсації реактивної електричної енергії, визначені відповідно до додатка № 2 до договору від 25.05.2012 року № 77-39/12-12.

Остаточний розрахунок за надані основним споживачем послуги здійснюється субспоживачем на підставі рахунків, одержаних від основного споживача, та акта виконаних робіт.

Факт надання позивачем послуг по забезпеченню електроживлення відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт ( а.с. 77-86).

За надані послуги позивачем пред'явлені для оплати відповідачу рахунки (а.с.50-66), отримання яких не заперечується відповідачем.

У відповідності з п.6.1. договору розрахунки за надані послуги здійснюються субспоживачем протягом 10 днів після отримання рахунків та актів виконаних робіт, наданих основним споживачем субспоживачу.

У встановлений договором термін відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед державним науково-виробничим підприємством "Цирконій" виникла заборгованість на загальну суму 446633 грн. 25 коп., яка складається з 325574 грн. 28 коп. витрат з електрозабезпечення щодо закупівлі електричної енергії, 116696 грн. 26 коп. витрат з електрозабезпечення щодо утримання електромереж, 4362 грн. 71 коп. витрат щодо компенсації реактивної електроенергії.

Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що він є державним підприємством, державна частка у статутному фонді якого складає 100 %, та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Як зазначає відповідач, згідно фінансового плану підприємства на 2013 рік, який затверджений Міністерством енергетики та вугільної промисловості України 10.09.2012 року, помісячного плану асигнувань загального фонду державного бюджету на 2013 рік за бюджетною програмою КПКВК 1101140 від 04.01.2013 року та паспорта бюджетної програми на 2013 рік від 15.02.2013 року державному підприємству не розподілено коштів в достатній кількості, зокрема на оплату комунальних послуг та енергоносіїв в сумі 1111 тис. грн.

Такі посилання відповідача колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що відсутність бюджетного призначення на фінансування не може бути підставою для звільнення субспоживача від обов'язку оплати відповідних послуг, оскільки в разі відсутності коштів для оплати останній був вправі призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати послуг, а не приймати їх результати.

Згідно ч.1 ст. 96 юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність субспоживача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 446633 грн. 25 коп. обґрунтовано визнані господарським судом такими, що підлягають задоволенню.

Позивач у позовній заяві, крім заборгованості, просив стягнути з відповідача за неналежне виконання останнім своїх обов'язків по договору 14004 грн. 55 коп. пені та на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 278 грн. 25 коп. інфляційних втрат і 2927 грн. 52 коп. річних.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 2927 грн. 52 коп. річних та відмови у стягненні 278 грн. 25 коп. інфляційних втрат, у зв'язку з тим, що при обчисленні інфляційних втрат застосований лише індекс інфляції за травень, що має позитивне значення, в той час як перемноження всіх індексів інфляції за період з лютого по червень 2013 року дорівнює 99,99%.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 7.2.1 договору вказано, що за порушення термінів розрахунків за договором субспоживач сплачує основному споживачу пеню у розмірі 0,2% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.

Оскільки після перерахунку, здійсненого судом апеляційної інстанції, сума пені виявилася більшою, ніж заявлено позивачем, до стягнення підлягає сума пені, визначена у позовній заяві, тобто 14004 грн. 55 коп.

В силу ст. 101 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не приймаються надані державним підприємством "38 Відділ інженерно-технічних частин" повідомлення про припинення зустрічних однорідних вимог на суму 72225 грн. 74 коп. від 04.09.2013 року № 883, платіжне доручення від 29.07.2013 року № 423 про часткову оплату рахунку від 13.02.2013 року № 074 на відшкодування витрат за поставлену електричну енергію у сумі 4000 грн. (а.с. 155, 159), оскільки заявник не обґрунтував неможливість подання вищезазначених документів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

За таких обставин підстави для скасування судового рішення, на думку колегії суддів, відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2013 року у справі № 904/6476/13 залишити без змін, а скаргу державного підприємства "38 Відділ інженерно-технічних частин" без задоволення.

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 17.12.13р.