Рішення № 36046886, 09.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"09" грудня 2013 р. Справа № 911/4288/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», м. Славутич

про стягнення 12 706 288, 92 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач -Халіна А.О.- предст., дов. №14-351 від 16.04.2012р.;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) заявлено позов до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (відповідач) про стягнення 12 706 288, 92 грн., з яких 10 851 505, 17 грн. сума основного боргу, 801 932,43 грн. пеня, 30 905,78 грн. інфляційні втрати, 262 340, 18 грн. 3% річні, 759 605,36 грн. 7% штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови Договору № 12/50-БО-17 від 02.08.12р. щодо своєчасного проведення розрахунку за отримані обсяги природного газу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.13р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.12.13р.

В судове засідання 09.12.2013р. відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0710100640462, наявне в матеріалах справи, вимоги суду, викладені в попередній ухвалі не виконав, витребувані документи, в тому числі, відзив на позов, суду не надав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та договорі, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 09.12.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

02 серпня 2012р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/50-БО-17 (далі Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2012 році природний газ ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Підпунктом 2.1. Договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 2092,000 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м).

Відповідно до п.п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляються актами приймання-передачі газу.

Приписами п.п 5.2. Договору встановлено, ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3509,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3884,78,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 4661,74 грн. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.

Приписами п.п. 11.1 Договору передбачено, що останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 серпня 2012р. і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до повного погашення заборгованості.

Господарським судом встановлено, що на виконання зазначеного Договору, позивач передав у власність покупця протягом вересня - грудня 2012 року природний газ на загальну суму 10 851 505, 17 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому - передачі природного газу від 30.09.12р. на суму 219 511,83 грн., від 27.11.12р. на суму 1 380 153,57 грн., від 30.11.12р. на суму 2 992 536,16 грн., від 31.12.12р. на суму 6 259 303,61 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Однак, за словами позивача, заборгованість зі сплати поставленого природного газу, своєчасно та в повному обсязі не оплачена, у зв'язку з чим станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу склала 10 851 505, 17 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене та те, що заборгованість відповідачем в повному обсязі не погашена, доказів оплати відповідач суду не надав, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 10 851 505, 17 грн. в повному обсязі.

Також, керуючись умовами п. 7.2 договору, позивач просить стягнути з відповідача 801 932,43 грн. пені та 759 605,36 грн. штрафу.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст.611 ЦКУ є сплата неустойки. Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 ГК України зазначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що розрахунки за отримані послуги відповідачем вчасно та в повному обсязі здійснені не були, позивачем проведено нарахування пені на суму простроченого платежу від кожного акту окремо, з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та виходячи з подвійної облікової ставки.

Суд, здійснивши власний розрахунок, встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені в сумі 801 932,43 грн. є арифметично невірним, за таких обставин, стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду в сумі 801 545,94 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 759 605,36 грн. штрафу, нарахованих згідно п. 7.2 договору за вересень-грудень 2012р.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в позовних матеріалах штраф складає 759 605,36 грн. Вказаний розмір є правомірним та обґрунтованим.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 30 905,78 грн. інфляційних втрат та 262 340, 18 грн. 3% річних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, 3% річних складають 262 340, 18 грн., інфляційні втрати - 30 905,78 грн.

Судом було здійснено власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого встановлено, що розрахунок 3% річних, заявлений позивачем, є арифметично вірним та підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 262 340, 18 грн.

Що стосується стягнення інфляційних втрат в розмірі 30 905,78 грн., то за розрахунком, здійсненим судом у системі «Ліга-Закон», вказана сума підлягає частковому задоволенню в розмірі 30 899,38 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення 10 851 505, 17 грн. основного боргу, 801 545,94 грн. пені, 759 605,36 грн. штрафу, 262 340, 18 грн. 3% річних, 30 899,38 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (07100, Київська область, місто Славутич, вулиця Військових будівельників, будинок 8, ідентифікаційний код 31476318) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 10 851 505 (десять мільйонів вісімсот п'ятдесят одну тисячу п'ятсот п'ять) грн. 17 коп. основного боргу, 801 545 (вісімсот одну тисячу п'ятсот сорок п'ять) грн. 94 коп. пені, 759 605 (сімсот п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот п'ять) грн. 36 коп. штрафу, 262 340 (двісті шістдесят дві тисячі триста сорок) грн. 18 коп. 3% річних, 30 899 (тридцять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) 38 коп. та 68 817 (шістдесят вісім тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 87 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 16.12.2013р.

Суддя Щоткін О.В.