Ухвала суду № 36044202, 13.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/6987/13-ц Головуючий у І інстанції Петришин Н.М.Провадження № 22-ц/780/6194/13 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.Категорія 23 13.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

09 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Березовенко Р.В.,

суддів: Воробйової Н.С., Верланова С.М.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2013 року за позовом комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та підігріву води.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та підігріву води, посилаючись на те, що між КП «Броваритепловодоенергія» та приватним нотаріусом ОСОБА_2 10.05.2007 року укладено договір про надання послуг з теплопостачання.

Відповідно до Договору позивач надає послуги з централізованого опалення та підігріву води в нежитлові приміщення відповідача, що зазначені в додатку №1 до договору, а саме: нотаріальна контора в житловому будинку площею 42,6 кв.м. АДРЕСА_1 та приміщення офісу в житловому будинку площею 43, 6 кв.м. АДРЕСА_2. Обсяг спожитої послуги з централізованого опалення визначається згідно розміру займаної площі, а обсяг послуги по підігріву води визначається згідно показників лічильника.

За період з 01.10.2010 року по 01.03.2011 року боржнику за послуги з централізованого опалення та підігріву води нараховано 7 115 грн. 30 коп., жодної проплати за цей період не здійснено. В зв'язку з чим позивач просив стягнути зазначену заборгованість за надані послуги із відповідача.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2013 року позов комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, і.н. НОМЕР_1, на користь комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та підігріву води в розмірі 7 115 (сім тисяч сто п'ятнадцять ) грн. 30 коп. та витрати на судовий збір у розмірі 229, 40 грн.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилався на те, що через неналежне виконання договору позивачем, він 27.07.2010 року звернувся до нього із заявою про розірвання договорів № 4234/4 від 13.07.2010 року та № 223 від 10.05.2007 року та відключення квартир від мереж централізованого опалення. Листом від 06.08.2010 року № 02-1130 було відмовлено у відключенні, але послуги позивачем більше не надавалися. Факт неналежного надання послуг позивачем, також підтверджується листом від 27.10.2010 року № 01-206. В свою чергу, позивач робить висновок, що відключення окремого споживача неможливо, а можливо лише відключення всього будинку. Відповідно до вимог ст. 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, від 21.07.2005 року № 630, споживачі можуть відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. В зв'язку з чим, він вважає, що договір є розірваним з липня 2010 року. Крім того, як встановлено чинним законодавством України, приватний нотаріус не є суб'єктом господарювання та підприємницької діяльності, в зв'язку з чим позивач зобов'язаний був на час дії договору нараховувати оплату за послуги з теплопостачання за тарифами, встановленими для фізичних осіб.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 травня 2007 року укладено договір між КП «Броваритеплоенергомережа» (правонаступником якого є КП «Броваритепловодоенергія») та приватним нотаріусом ОСОБА_2

Згідно п. 10.1. Договору, він укладається строком на один рік і діє до 10.05.2008 року, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення. Пункт 10.2. передбачає, що договір вважається поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання цього договору, чи його перегляду.

Відповідно до Договору позивач надає послуги з централізованого опалення та підігріву води в нежитлові приміщення відповідача, що зазначені в додатку №1 до договору, а саме: нотаріальна контора в житловому будинку площею 42,6 кв.м. АДРЕСА_1 та приміщення офісу в житловому будинку площею 43, 6 кв.м. АДРЕСА_2. Обсяг спожитої послуги з централізованого опалення визначається згідно розміру займаної площі, а обсяг послуги по підігріву води визначається згідно показників лічильника.

Позивачем в період з 01.10.2010 року по 01.03.2011 року надавались відповідачу послуги з теплопостачання. За спірний період відносини між сторонами регулювались Договором №233 від 10.05.2007 року, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630.

Розмір нарахувань за користування послугами з теплопостачання та підігріву води за період, відображений в розрахунку суми боргу (а.с.11, 12) КП «Броваритепловодоенергія», було проведено на підставі тарифів, затверджених рішеннями виконавчого комітету Броварської міської ради, відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», як третій групі споживачів і заборгованість складає 7 115 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов вірного висновку, що позов є доведеним та обгрунтованим, і тому підлягає до задоволення, оскільки відповідачем та його представником не надано належних доказів, які б підтверджували його відключеннявід системи централізованого теплопостачання у порядку, передбаченому чинним законодавством, приміщення нотаріальної контори в житловому будинку площею 42,6 кв.м. АДРЕСА_1 та приміщення офісу в житловому будинку площею 43, 6 кв.м. АДРЕСА_2 та необхідність нарахування йому заборгованості саме тарифами першої групи споживачів, тобто як фізичній особі.

Висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, відповідають вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року за №4 затверджено Порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Згідно з пунктом 26 Правил (у редакції з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268) відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за № 1478/11758 (у редакції зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 6 листопада 2007 року № 169), установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Отже, доводи представника відповідача про те, що відповідач не користується наданими позивачем послугами, оскільки ізолював труби централізованого опалення та самостійно встановив електричні конвектори, якими здійснюється обігрів приміщення, тому не повинен оплачувати нараховані йому послуги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки таке відключення було проведено ним самовільно, без належних дозволів та в порушення порядку передбаченого діючим законодавством.

Доводи представника відповідача про розірвання договору між сторонами ще у 2010 році шляхом направлення заяви відповідача до позивача про припинення надання йому послуг з теплопостачання, розцінюються колегією суддів критично, так як є безпідставними, оскільки як чинним законодавством так і умовами Договору №233 від 10.05.2007 року передбачено інший порядок розірвання договору, що відповідачем дотримано не було, а позивачем в свою чергу йому було відмовлено в розірванні договору між ними, а тому останній є чинним.

Що ж стосується доводів апелянта про необхідність нарахування йому плати за послуги за тарифами першої групи споживачів, тобто як «фізичній особі», а не за третьою групою - «інші споживачі», то вони також колегією суддів розцінюються критично, оскільки є помилковими.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про нотаріат" вчинення нотаріальних дій покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

За положеннями ч. 2 ст. З цього Закону нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої у вільний від роботи час.

Приміщення, яке використовує нотаріус для своєї професійної діяльності, не відноситься до житлового фонду, тому що згідно із ч. 4 ст. 4 Житлового кодексу України до житлового фонду не входять нежитлові приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - фізична особа чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, встановлення цін, тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 10 лютого 2009 року № 68 було затверджено види тарифів на послуги з теплопостачання.

Таким чином, тарифи для оплати послуг з теплопостачання для населення застосовуються для здійснення оплати фізичними особами послуг з теплопостачання в приміщеннях, які використовуються ними для проживання, тому послуги з теплопостачання в нежилих приміщеннях, які використовуються приватними нотаріусами для зайняття нотаріальною діяльністю за тарифами для населення оплачуватися не можуть.

Аналогічна думка викладена у правовій позиції Верховного суду у справі за № 6-72 цс 12, який визначив, що за змістом п. З Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року № 955, який був чинним у відповідній редакциї на час виникнення спірних правовідносин, тарифи формуються для трьох категорій споживачів - населення, бюджетних установ, інших споживачів.

Відповідно до п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісп з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), до населення відносяться споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності, тому тарифи для оплати послуг з теплопостачання для населення застосовуються для здійснення оплати фізичними особами послуг з теплопостачання в приміщеннях, які використовуються ними для проживання.

Отже, відповідач є приватним нотаріусом і використовує належне йому нежиле приміщення, яке знаходиться в житловому будинку не для проживання, а для здійснення нотаріальної діяльності, яка є специфічною правовою формою діяльності. Постачання теплової енергії до вказаного приміщення відбувалося (до самовільного від"єднання) за допомогою системи централізованого опалення жилого будинку. В укладеному між сторонами договорі про теплопостачання зазначено, що споживач зобов'язується оплатити енергію за встановленими тарифами, які затверджені міськими органами самоврядування.

Ураховуючи, що приватний нотаріус споживає теплову енергію не для задоволення власних житлово-побутових потреб, а для здійснення нотаріальної діяльності у нежитловому приміщення, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості саме за тарифами третьої групи споживачі.

В апеляційній скарзі апелянтом не наведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

С.М.Верланов