Вирок № 36043990, 02.12.2013, Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1239/13-к

провадження № 1/368/29/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2013 рокум.Кагарлик Київської області Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого-судді Шевченко І.І.

при секретарі Губенко А.П.

з участю прокурорів Карнова А.О., Квашенка І.М.

представника потерпілої ОСОБА_1

та захисника підсудного ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Леніне Радомишльського району Житомирської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1, освіта середня, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, непрацюючого, такого, що не має судимості, у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, -

в с т а н о в и в:

підсудний ОСОБА_3, 31 травня 2011 року близько 21 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, перебуваючи в АДРЕСА_2, без дозволу власника автомобіля, а саме: ОСОБА_4, діючи в супереч її волі, з сумки останньої, взяв ключі від автомобіля «Тойота-Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 згідно свідоцтва про реєстрацію ГПЗ № НОМЕР_2, видане МРЕВ-4 УДАІ при ГУМВС в м. Києві та шляхом запуску двигуна, незаконно заволодів вищевказаним транспортним засобом, почавши рух на даному автомобілі та в подальшому продовжив їздити по с. Стайки, Кагарлицького району, Київської області.

Крім того, він - же, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, продовжуючи свої злочинні дії, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, 1 червня 2011 року близько 17 год., перебуваючи в АДРЕСА_2, без дозволу власника автомобіля, а саме: ОСОБА_4, діючи в супереч її волі, взяв ключі від автомобіля «Тойота-Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить останній згідно свідоцтва про реєстрацію ГПЗ № НОМЕР_2, видане МРЕВ-4 УДАІ при ГУМВС в м. Києві та шляхом запуску двигуна, незаконно заволодів вищевказаним транспортним засобом, почавши рух на даному автомобілі в напрямку центру с. Стайки, а потім до пляжу річки Дніпро, що знаходиться на території вищеназваного села.

Після чого, він - же, не припиняючи своїх злочинних дій, діючи умисно, з метою подальшого заволодіння транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 2 червня 2011 року близько 00 год. 30 хв., вийнявши з кишені шортів у потерпілої ОСОБА_4 ключі від її автомобіля «Тойота Прадо», діючи всупереч її волі та не маючи дозволу з її боку на керування вищеназваним транспортним засобом, прийшов до свого дачного господарства в АДРЕСА_2, де знаходився автомобіль ОСОБА_4, та шляхом запуску двигуна, незаконно заволодів транспортним засобом останньої, а саме: автомобілем «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1, почавши рух на даному автомобілі в напрямку до м. Києва, а у м. Українка працівниками ДАІ вищеназваний автомобіль був вилучений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів ОСОБА_5 ГУМВС України в Київській області.

Згідно висновку експерта № 01/03 від 19.03.2012 року, вартість пошкоджень автомобіля «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 становить 140 366 грн. 54 коп.

Підсудній ОСОБА_3 пояснив, що він спільно з ОСОБА_4, її дітьми та його родичем, з якою перебував у близьких відносинах, приїхав до будинку його родичів в с. Стайки Кагарлицького району, Київської області на автомобілі останньої «Тойота - Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1. По приїзду в с. Стайки Кагарлицького району Київської області, спільно вживали спиртні напої, катались на автомобілі, і ОСОБА_4, дозволяла йому їздити автомобілем. 31.05.2011 року він із сумки ОСОБА_4 взяв ключі від автомобіля, запустивши двигун, поїхав в центр с. Стайки Кагарлицького району відпочивати. Теж саме він зробив і 01 червня 2011 року та вночі 02 червня 2011 року. Він визнає, що завдав потерпілій збитки на суму збитків, що зазначена в експертизі, яку проведено в суді, а саме: в сумі 140 366,54 грн. Щодо уточнених позовних вимог ОСОБА_4, то він визнає їх частково, а саме: матеріальну шкоду в сумі 140 366,54 грн. визнає повністю, а моральну шкоду не визнає повністю. Щиросердечно розкаюється. Просить пробачення у потерпілої. Обіцяє, що в подальшому подібного не повториться.

Вина ОСОБА_3 у вчиненому злочині у судовому засіданні доведена показаннями свідків та матеріалами справи:

· заявою (т. 1 а.с. 2) ОСОБА_4 до Кагарлицьког РВ ГУ МВС України в Київській області про вчинення злочину, яку було зареєстровано в журналі заяв та повідомлень;

· показаннями потерпілої ОСОБА_4, (т. 1 а.с. 93 - 95), даними нею на досудовому слідстві та які були досліджені в судовому засіданні, про те, що у своєму власному користуванні вона має автомобіль «Тойота Прадо», д.н.з. НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію ГПЗ № НОМЕР_2 видане МРЕВ - 4 УДАІ при ГУМВС в м. Києві. Даний автомобіль вона придбала 16 квітня 2007 року з автосалону. Вона познайомилася із ОСОБА_3, який також проживає на АДРЕСА_1. Зустрівшись якось із ОСОБА_3, останній запропонував їй із дітьми поїхати відпочити до його дачного будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2. Так, 29.05.2011 року близько 15 год., вони на її автомобілі «Тойота Прадо», з її дітьми НОМЕР_3, віком 3 роки, та НОМЕР_4, віком 12-ти років, ОСОБА_3 та його родичем ОСОБА_6, віком близько 13 років, поїхали в с. Стайки Кагарлицького району Київської області. 31 травня 2011 року близько 21 год. ОСОБА_3 без її відома, взяв ключі від її автомобіля із її сумочки і поїхав на ньому без її дозволу. Автомобіль стояв на городі, біля будинку ОСОБА_3 Огород був неогороджений, знаходився за територією подвір'я. Вона вирішила піти на пошуки свого автомобіля в центр с. Стайки Кагарлицького району, де почала чекати ОСОБА_3. Близько 23-24 год. останній на її автомобілі приїхав до невідомого бару. Коли вона підійшла до автомобіля, то виявила, що за кермом знаходиться ОСОБА_3, а при огляді автомобіля виявила його ушкодження на задньому правому боці та спереду з лівої частини автомобіля. Вона відібрала ключі у ОСОБА_3 і відігнала автомобіль на подвір'я. Близько 22 год. вони знаходилися біля бару в центрі с. Стайки Кагарлицького району, де сиділа із чоловіком на ім'я ОСОБА_2. В цей час до них підійшов ОСОБА_3 і висмикнув із кишені її шортів ключі від автомобіля. Коли вона почала вимагати ключі назад, то він сказав, що викинув їх. Вона почала пошуки ключі від автомобіля і їй в цьому допомагав хлопець на ім'я ОСОБА_2, який її повідомив, що ОСОБА_3 ключі не викинув, а лише імітував. В цей час ОСОБА_3 пішов у напрямку свого дачного домогосподарства. Приблизно через 20 хв. вона також пішла до будинку, так як не знайшла ключі. Підійшовши до подвір'я, вона виявила, що її автомобіль «Тойота Прадо» відсутній. Дозволу на керування автомобілем вона ОСОБА_3 не давала. Він взяв автомобіль самовільно. Приблизно о 4-5 год. 2 червня 2011 року до будинку на таксі під'їхав ОСОБА_3 і повідомив її, що автомобіль «Тойота Прадо» був вилучений у нього працівниками ДАІ і поставлений на штрафмайданчик. Свій автомобіль «Тойота Прадо» вона забрала приблизно через тиждень разом із працівниками Кагарлицького РВ із штрафмайданчика ОСОБА_5 На автомобілі малися численні зовнішні пошкодження. Уточнені позовні вимоги підтримує повністю. Щодо призначення покарання підсудному, то вона покладається на погляд суду;

· показаннями свідка ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 97), даними ним на досудовому слідстві та які були досліджені в судовому засіданні, про те, що 1 червня 2011 року близько 24 год. він на своєму велосипеді під'їхав до бару, який належить ОСОБА_6 та знаходиться в центрі с. Стайки, Кагарлицького району. Бар вже зачинявся і він побачив там незнайому йому жінку, яка купила бокал пива і почала з ним розмовляти. Дану жінку він ніколи раніше не бачив і як її звати він не знав. Він сидів з даною жінкою біля бару та розмовляли. В цей час до них підійшов хлопець на ім'я ОСОБА_3. Як йому стало зрозуміло із розмови, що ОСОБА_3 привіз ОСОБА_4 в с. Стайки Кагарлицького району до свого дачного будинку. В цей час, коли хлопці підійшли, у них виникла сварка через те, що ОСОБА_3 забрав ключі у ОСОБА_4 від її автомобіля, так сказала остання. ОСОБА_4 спочатку почала шукати ключі від автомобіля і він їй в цьому допомагав, але потім він їй повідомив, що ОСОБА_3 не викинув ключі, а лише з імітував це. Тому остання вирішила йти додому і попросила його провести її, так як було темно і вона не знала куди йти. Далі вони пішли по вул. Київській і підійшли до незнайомого йому будинку. Через деякий час вийшла ОСОБА_4 донька і повідомила, що ОСОБА_3 поїхав у невідомому напрямку на автомобілі. Близько 4 год. він поїхав додому. Весь цей час вони сиділи поблизу двору і розмовляли Ніякий автомобіль до двору не під'їжджав;

· показаннями свідка ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 101 - 102), даними ним на досудовому слідстві та які були досліджені в судовому засіданні про те, що з травня 2011 року він разом із матір'ю ОСОБА_9 проживає в кв. АДРЕСА_1. Власником даної квартири є ОСОБА_10. Періодично в цій квартирі проживає її син ОСОБА_3. Приблизно у середині травня 2011 року останній познайомив його з жінкою на ім'я ОСОБА_4, яка проживає у будинку АДРЕСА_3. Остання має у своєму користуванні автомобіль «Тойота Прадо», білого кольору. 29 травня 2011 року ОСОБА_3 запропонував йому разом із ОСОБА_4, на автомобілі останньої, поїхати в с. Стайки, Кагарлицького району, де знаходиться дачний будинок його батьків. Після цього, близько 15 год., він, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її двоє дітей, поїхали в с. Стайки Кагарлицького району на автомобілі «Тойота Прадо». Автомобілем керувала ОСОБА_4. Автомобіль спочатку був припаркований біля будинку, а потім на огородній ділянці, біля будинку. На протязі декількох днів автомобілем керувала лише ОСОБА_4. 31 травня 2011 року близько 18 год. він звернув увагу, що автомобіля, на місці його паркування, не було. ОСОБА_4 в цей час спала, а ОСОБА_3 у будинку не було. Коли саме він вийшов з будинку він не бачив. Приблизно через годину ОСОБА_4 прокинулася і зателефонувавши до ОСОБА_3 почала вимагати в нього, щоб він повернув її автомобіль. Після цього, ОСОБА_3 приїхав до будинку на автомобілі «Тойота Прадо», що належав ОСОБА_4, і остання почала з ним сваритися через те, що він без її дозволу взяв ключі від її автомобіля та поїхав без її згоди у невідомому їй напрямку. 1 червня 2011 року, близько 21-22 год., ОСОБА_3 запропонував йому піти до бару в центр села Стайки. З ними пішов і знайомий ОСОБА_3, на ім'я ОСОБА_14. Останній був віком близько 18 років, високої статури, худорлявий. Підійшовши до бару, вони виявили там ОСОБА_4, яка сиділа розмовляла з чоловіком на ім'я ОСОБА_7. Він стояв осторонь, а ОСОБА_3 підійшов до них. Потім він виніс 3 бокала пива та в подальшому розпивав їх з ОСОБА_4 та ОСОБА_7. На вулиці вже було темно. В цей час він почув як ОСОБА_4 крикнула до ОСОБА_3: «Віддай ключі», на що останній відповів, що він закинув їх та показав куди. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 почали шукати щось на траві, а ОСОБА_3 підійшов та сказав йому іти з ним. В цей час він не чув, щоб ОСОБА_4 давала дозвіл ОСОБА_3 на керування її автомобілем «Тойота Прадо». Вони пішли втрьох, а саме: він, ОСОБА_3 і знайомий ОСОБА_3 - ОСОБА_14. Останній по дорозі звернув в одну з вулиць, а він та ОСОБА_3 пішли до будинку. Підійшовши до автомобіля ОСОБА_4, ОСОБА_3 йому сказав, щоб він зібрав та виніс свої речі. Коли він зайшов до будинку, то помітив, що діти ОСОБА_4 спали. Зібравши речі, він підійшов до автомобіля «Тойота Прадо», за кермом якого сидів ОСОБА_3. ОСОБА_4 в цей час ні біля автомобіля, ні поблизу будинку не було. Коли він сів на переднє пасажирське сидіння ОСОБА_3 сказав, що вони їдуть в м. Київ. Приїхавши в м. Українка їхній автомобіль зупинили працівники ДАІ і вилучили його на штрафмайданчик. В с. Стайки Кагарлицького району вони повернулися на таксі. На запитання ОСОБА_4 про те, де її автомобіль, ОСОБА_3 пояснив, що він вилучений працівниками ДАІ на штраф майданчик. На наступний день, 2.06.2001 року, близько 11 год. він та ОСОБА_3 на маршрутному таксі поїхали в м. Київ;

· протоколом огляду місця події від 02.06.2011 року та фото таблицею до нього (т. 1 а.с. 3-4, 5-7), яким оглянуто місце вчинення злочину;

· протоколом огляду місця події від 10.06.2011 року та фото таблицею до нього (т. 1 а.с. 9 - 10, 11-16), яким оглянуто автомобіль «Тойота - Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1 та зафіксовано його ушкодження;

· рапортом (т. 1 а.с. 18) про те, що 02.06.2011 року о 02 год. 55 хв. був зупинений автомобіль «Тойота - Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1, за кермом якого був ОСОБА_3 та перебував в стані алкогольного сп'яніння і керував автомобілем без посвідчення водія. Автомобіль був доставлений на штраф майданчик тимчасового тримання м. Обухів Київської області;

· протоколом огляду предметів від 14.07.2011 року (а.с. 64) та постановою від 15.07.2011 року про визнання речовим доказом - автомобіль «Тойота - Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності;

· висновком судово автотоварознавчої експертизи № 01/03 від 19.03.2012 року (т. 2 а.с. 2 - 39), згідно якого вартість повного відновлювального ремонту КТЗ «Тойота Прадо», реєстраційний номер № НОМЕР_1, в результаті його пошкодження складає 140 366 грн. 54 коп.

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу ст. 323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті у судовому засіданні. Відповідно до ст. 327 КПК України обвинувальний висновок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного доведена.

Відповідно до ст.. 22.5 Закону України «Про податок з фізичних осіб» - якщо норми інших законів містять посилання на неоподаткований мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту6.1 статті цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 цієї статті), тобто в сумі 470,50 грн., що становить 50 % прожиткового мінімуму.

В матеріалах кримінальної справи містяться два висновки авто товарознавчих експертиз щодо вартості пошкоджень автомобіля «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5, а саме: висновок експерта № 30 т від 29.08.2011 року та висновок експерта № 01/03 від 19.03.2012 року.

Згідно п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вбачається, що незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз. Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, - з моменту встановлення контролю над ним. П. 17 передбачено, що відповідно до частин 2, 3 ст. 289 КК та п. 3 примітки до цієї статті матеріальну шкоду слід визнавати значною в разі заподіяння реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а великою - на суму понад 250 таких мінімумів. При вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, необхідно виходити з положень п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Суд бере до уваги висновок експерта № 01/03 від 19.03.2012 року, виконаний судовим експертом ОСОБА_11, свідоцтво про МЮ України № 593 від 05.12.2007 року, оскільки вона виконана на підставі всебічного дослідження матеріалів кримінальної справи, проведеного огляду транспортного засобу від 10.03.2012 року та складення ремонтної калькуляції від 14.03.2012 року. Окрім того, потерпілою та її представником визнано також вказаний висновок експерта щодо нанесення їй матеріальної шкоди, тому її представником було уточнено позовні вимоги і матеріальну шкоду вони вважала такою, як визнано у висновку експерта № 01/03 від 19.03.2012 року, виконаний судовим експертом ОСОБА_11, а саме: в розмірі 140 366 грн. 54 коп.

Щодо висновку експерта № 30 т від 29.08.2011 року, то вказаний висновок суд не бере до уваги, оскільки під час виконання не було проведено огляд транспортного засобу, оскільки до Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру було надано копію протоколу огляду. Окрім того, при проведенні експертизи експертом не було складено ремонтної калькуляції, а взято до уваги рахунок № ВДиС - 0030338 від 15.06.2011 року з ТОВ «ВІДІ Автострада», що обслуговує автомобілі марки «Тойота», який був наданий потерпілою ОСОБА_4, для приєднання до матеріалів перевірки, тобто до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3

Оцінюючи дослідженні в справі і викладені у вироку докази, в результаті всебічного, повного та об'єктивного їх дослідження, суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки він вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, завдавши значної матеріальної шкоди потерпілій на суму 140 366 грн., що є значною матеріальною шкодою тому дії підсудного ОСОБА_3 слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 289 КК України.

Дії підсудного ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, якщо вони завдали значної матеріальної шкоди.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу підсудного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно паспорту серії НОМЕР_6, виданого 04 вересня 2008 року підсудний ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Леніне Радомишльського району Житомирської області, відповідно, на момент вчинення злочину був повнолітнім та є громадянином України.

Згідно вимоги про судимість № 4398 станом на 14.07.2011 року підсудний ОСОБА_3 є таким, що не має судимості.

Згідно характеристики № 627 від 09.06.2011 року, виданою Комунальним підприємством «Житлосервіс «Оболонь»» вбачається, що ОСОБА_3 дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Скарг від сусідів та мешканців будинку № 20 в ЖЕК - 508 на ОСОБА_3 не надходило.

Згідно довідки Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» № 11022 від 11.08.2011 року підсудний ОСОБА_3 за наркологічною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - нарколога не перебуває.

Згідно довідки № 986 від 24.09.2013 року Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5 підсудний ОСОБА_3 на обліку у лікаря - психіатра не перебуває.

До обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_3 суд відносить - вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_7, відносно якого він не позбавлений батьківських прав, щире каяття, часткове відшкодування завданого збитку та думку потерпілої, яка щодо міри покарання покладається на думку суду; до обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3 суд відносить - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Беручи до уваги кількох обставин, що в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину підсудним ОСОБА_3, а саме: каяття, часткове добровільне відшкодування заподіяної шкоди, має постійне місце проживання, думку потерпілого, суд вважає за необхідне призначити підсудному ОСОБА_3 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення, запобігання новим злочинам, і, вважаючи можливим, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції його від суспільства, тому суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі. На підставі 75 КК України звільнити підсудного ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо підсудний ОСОБА_3 протягом установленого судом іспитового строку не вчинить нових злочинів і виконає покладені на нього судом обов'язки. А також суд вважає за можливе не застосовувати додаткову міру покарання у виді конфіскації майна.

Вирішуючи питання про цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної злочином суд прийшов до наступного висновку.

Що стосується стягнення коштів на користь потерпілої, то суд при вирішенні цього питання керувався положеннями ст. 328 КПК України, де, зокрема, зазначено, що постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» із змінами та доповненнями при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК , суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.

Зокрема, представник потерпілої ОСОБА_1 зменшив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування завданих матеріальних збитків 140 366 грн. 54 коп., яка складається з вартості відновлювального ремонту автомобіля «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги потерпілої ОСОБА_13 в сумі 140 366 грн. 54 коп. визнав, проти його задоволення не заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь кожного з підсудних в її заподіянні, а також чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що протиправні дії ОСОБА_3, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, а саме: автомобілем «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, знаходяться в причинному зв'язку з негативними наслідками, які настали для потерпілої ОСОБА_4 Підстав для звільнення ОСОБА_3 від обов'язку по відшкодуванню заподіяних матеріальних збитків суд не вбачає, тому цивільний позов в цій частині підлягає задоволенню, але з урахуванням того, що під час судового розгляду справи потерпілій ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальних збитків відшкодовано 8 000,00 (вісім тисяч) грн., то цивільний позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 132 366 грн. 54 коп.

Розмір моральної шкоди потерпіла обґрунтовує тим, що відобразилась у душевних стражданнях пов'язаних із пошкодженням її майна та погіршанням стану її здоров'я, а саме: нервовим стресом, пов'язаним із незаконним заволодінням її автомобіля, а також відчуттям страху, неврологічними розладами, головним болем, порушенням сну та тривогою, внаслідок чого потерпіла змушена проходити тривалий курс лікування та по даний час перебуває під медичним наглядом (медична картка амбулаторного хворого № 0690, виписки із медичної картки № 5291, інші медичні довідки про стан здоров'я - містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Суд вважає за необхідне позовні вимоги потерпілої ОСОБА_4 заявлені в частині стягнення завданої моральної шкоди задовольнити частково. При цьому суд, враховує характер та обсяг страждань потерпілої, відношення підсудного ОСОБА_3 до вчиненого, зважаючи на матеріальний стан підсудного та те, що на його утриманні знаходиться малолітня дитина, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що діями ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_4 заподіяно моральну шкоду на суму 5 000,00 грн., яка підлягає відшкодуванню за рахунок підсудного. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Стягнути із підсудного ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області за проведення по справі двох авто товарознавчих досліджень в сумі 1274 грн. 62 коп. та одної авто товарознавчої експертизи в сумі 910 грн. 44 коп. , а всього 1638 грн. 80 коп.

Речові докази на а.с. 66 - автомобіль «Тойота - Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1, що віданні на зберігання під розписку в процесі досудового слідства потерпілій ОСОБА_4, залишити його ОСОБА_4.

На підставі ст.ст.323, 324 КПК України (в редакції 1960 року) суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років без конфіскації майна.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком три роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_3 покласти наступні обов'язки:

· не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

· повідомляти в органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання ;

· періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 підписку про невиїзд відмінити після вступу вироку в законну силу.

Зарахувати в строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 термін його перебування під вартою з 18 січня 2012 року по 27 березня 2012 року включно.

Уточнений цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 132 366 грн. 54 коп. та моральну шкоду розмірі 5000 грн.00 коп., а всього 137 366 (сто тридцять сім тисяч триста шістдесят шість) грн.. 54 коп.

В решті позовних вимогах ОСОБА_4 відмовити.

Речові докази на а.с. 66 - автомобіль «Тойота - Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1, що віданні на зберігання під розписку в процесі досудового слідства потерпілій ОСОБА_4, залишити його ОСОБА_4.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області на р/р 31250272210700, МФО 821018 в ГУДКУ Київської області, ЄРДПОУ 25574713, за проведення по справі двох авто товарознавчих досліджень в сумі 1274 грн. 62 коп. та одної авто товарознавчої експертизи в сумі 910 грн. 44 коп. , а всього 1638 (одну тисячу шістсот тридцять вісім) грн. 80 коп.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя І. І. Шевченко