Ухвала суду № 36041667, 03.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року м. Київ К/800/40413/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Жмеринський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства «Віноблагроліс» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суд від 18.07.2013 року у справі за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Жмеринський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства «Віноблагроліс» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Дочірнього підприємства «Жмеринський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства «Віноблагроліс» про стягнення заборгованості.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року позовні вимоги Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Жмеринський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства «Віноблагроліс» на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 20908,16 грн. та пеню в розмірі 12,54 грн.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 року апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Жмеринський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства «Віноблагроліс» було залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року - без змін.

У касаційній скарзі Дочірнє підприємство «Жмеринський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства «Віноблагроліс», не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суд від 18.07.2013 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Жмеринський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства «Віноблагроліс» без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Дочірнього підприємства «Жмеринський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства «Віноблагроліс» задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

За змістом статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дочірнє підприємство «Жмеринський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства «Віноблагроліс» перебуває на обліку в Вінницькому обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Відповідно до форми 10-ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2012 рік, що надавався відповідачем до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2012 році становила 49 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів має становити 2 особи, а фактично складала 1 особу.

У 2012 році Дочірнє підприємство «Жмеринський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства «Віноблагроліс» інформувало Жмеринський міськрайонний центр занятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів шляхом подачі звітів за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць та потреби в працівниках всупереч установленому порядку лише у січні, лютому, березні, липні, серпні, жовтні 2012 року.

Тобто, відповідачем не було у повному обсязі виконано обов'язку щодо вжиття всіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» заходів, спрямованих на забезпечення інвалідів робочими місцями, що виявилося у неналежному інформуванні центру зайнятості про утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для неприпущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, відповідно до частини 2 статті 218 Господарського Кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не вживалися заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийняв законне та обґрунтоване рішення, стягнувши з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції в розмірі 20908,16 грн. та пеню в розмірі 12,54 грн.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вищепереліченим, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Жмеринський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства «Віноблагроліс» - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суд від 18.07.2013 року у справі за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Жмеринський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства «Віноблагроліс» про стягнення заборгованості - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Є. Донець

судді: А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз